Ухвала суду № 56314870, 03.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7774/15-ц Головуючий у І інстанції Чирка С. С.Провадження № 22-ц/780/1213/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 7 03.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання про визнання права власності на частину нерухомого майна та автомобіль , -

встановила:

У серпні 2015 року до суду із даним позовом звернувся ОСОБА_2

Свої вимоги обґрунтував тим, що він є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 Іншим спадкоємцем майна померлого є ОСОБА_3

Починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 він дбає про все спадкове майно, утримує його в належному стані.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2011 року усунено ОСОБА_3 від права на спадкування ? частини обов'язкової частки спадщини ОСОБА_4 та зменшено її обов'язкову частку з ? до 1/24 .

Посилаючись на вимоги ст. 344 ЦК України, позивач просив суд визнати за ним 1/24 частину обов'язкової частки спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 та автомобіль ГАЗ -21 «Волга» реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказав, що суд неповно з»ясував обставини справи, не встановивши, хто є власником 1/24 частини спадкового майна, не звернув уваги, що позивач більш як десять років добросовісно, безперервно та відкрито володіє спірним майном, не встановив, які правовідносини виникли між сторонами і яка правова норма підлягає до застосування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_3 має право на спадкування 1/24 частини майна, що належала спадкодавцю ОСОБА_4, спадщину після його смерті прийняла, тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на цю частину з підстав набувальної давності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, який був батьком сторін у справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

22 грудня 2004 року до Бориспільської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини заведеної після смерті ОСОБА_4 звернувся позивач ОСОБА_2 , а 27 січня 2005 року - відповідач ОСОБА_3 (а.с.14,19).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2011 року ОСОБА_3 усунено від права на спадкування ? частини обов'язкової частки спадщини ОСОБА_4 та зменшено її обов'язкову частку з ? до 1/24 (а.с.3).

Позивач ОСОБА_2 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно що належало ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1, грошового внеску, автомобіля ГАЗ, розмір його частки становить 3/4 частини, свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/24 частину вищезазначеного майна не видавались (а.с.104,106,108.)

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 шляхом написання заяви до нотаріальної контори у передбачений законом шестимісячний строк прийняла спадщину після смерті свого батька ( а.с.19), отже, у неї виникло право на спадщину, про що позивач достовірно знав із листування з нотаріальною конторою, про це також свідчать судові рішення між сторонами з приводу спадкового майна від 22 серпня 2006 року, 8 грудня 2009 року, 29 квітня 2010 року ( а.с.3, 14-16, 24 зворот, 25-28).

Вказані матеріали справи спростовують твердження позивача про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 він добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним спадковим майном, оскільки із матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 при заволодінні спірним спадковим майном у розмірі 1/24 частки достовірно знав про право відповідача ОСОБА_3 на вказане майно і про відсутність у позивача прав на спірне майно, отже, його володіння спірним майном не було добросовісним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що положення ст. 344 ЦК України не поширюються на дані правовідносини є правильним.

Отже, судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального права - безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :