Рішення № 56312914, 02.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5929/15-ц Провадження № 22-ц/773/364/16 Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М. Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Подолюка В.А.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Гембусь - Малецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про припинення договору поруки, за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про припинення договору поруки. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 28 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого позикодавець надав позичальнику кредит в розмірі 103 000,00 швейцарських франків терміном до 27 грудня 2017 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_6 за кредитним договором 28 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 був укладений договір поруки.

Також позивач посилалась на те, що термін повернення кредитних коштів настав 15 лютого 2010 року, оскільки саме в цей день банк направив позичальнику вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту і пов'язаних з ним платежів, в зв'язку з чим, на думку позивача, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання і, пред'явивши 3 вересня 2014 року позов до позичальника і поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, пропустив шестимісячний строк для звернення в суд із позовними вимогами до поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене позивач ОСОБА_4 просила суд припинити договір поруки.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2015 року в даній справі позовні вимоги ОСОБА_4 про припинення договору поруки задоволено.

Постановлено визнати припиненим договір поруки, укладений 28 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про припинення договору поруки.

В судовому засіданні представник відповідача просила апеляційну скаргу задовольнити, представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просив її відхилити.

Дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухвалення нового рішення про відмову в позові з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 28 грудня 2006 року був укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав в банку кредит в розмірі 103 000,00 швейцарських франків, що еквівалентно 426 245,72 грн. на день укладення договору (а.с.34-40).

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 28 грудня 2006 року був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язувалася перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту (а.с.6-7).

За договором поруки, як це передбачає стаття 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1,4 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Самим договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору (п.3.2. договору поруки) встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором про надання споживчого кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про припинення договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що, пред'явивши до поручителя ОСОБА_4 позовні вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і був зобов'язаний пред'явити такий позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи з 15 лютого 2010, тобто з дня надіслання претензії повідомлення (вимоги) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів.

Проте, такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону.

Якщо договором, як це передбачено частиною 2 статті 1050 ЦК України, встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно пункту 5.3. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісії у порядку, встановленому розділом 11 цього договору (а.с.36).

Розділ 11 договору про надання споживчого кредиту передбачає, що сторони договору погодили, що у випадку настання обставин, зазначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору, та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень, умов за цим договором протягом 31-го календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку (а.с.40).

Із матеріалів справи убачається, що 15 лютого 2010 року банк направив позичальнику ОСОБА_6 вимогу про дострокове повернення кредиту за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому банк зазначив, що станом на 15 лютого 2010 року за позичальником перед банком рахується прострочений основний борг в сумі 1572,28 швейцарських франків та прострочені відсотки в сумі 1050,17 швейцарських франків, в зв'язку з чим банк вимагав у позичальника в строк, що не перевищує 5-ти днів від дня отримання даної вимоги, погасити прострочену заборгованість та пеню шляхом внесення коштів через касу банку в термін, що не перевищує 31 календарний день від дня отримання даної вимоги, повернути достроково всю суму кредиту та сплатити відсотки, включно по день дострокового погашення кредиту (а.с.11).

Крім того, в судовому засіданні в апеляційному суді встановлено, що позичальником ОСОБА_6 після отримання 15 лютого 2010 року вимоги банку про погашення простроченої заборгованості та пені була частково сплачена прострочена заборгованість і до лютого місяця 2013 року позичальником та поручителем виконувалися взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів, що вбачається з наданої банком довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_6 (а.с.124-137).

Також колегією суддів встановлено, що банком повторно 10 липня 2014 року позичальнику та поручителю була направлена вимога про погашення простроченого зобов'язання по кредитному договору в розмірі 46463,92 швейцарських франків протягом 31-го календарного дня з дня одержання цього повідомлення (а.с.138).

Крім того, представником відповідача в суді апеляційної інстанції подані заяви позичальника ОСОБА_6 від березня 2014 року на реструктуризацію заборгованості по договору про надання споживчого кредиту, в яких позичальник просить банк продовжити термін виплати основного боргу до грудня 2021 року. До зазначених заяв позичальника про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором поручителем ОСОБА_4 27 березня 2014 року була написана анкета поручителя, в якій поручитель ОСОБА_4 погоджує заяву позичальника на реструктуризацію боргу. Позичальником ОСОБА_6 також була написана анкета на реструктуризацію боргу.

Отже, після погодження зазначених заяв почався новий відлік строку, протягом якого позикодавець був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позичальник і поручитель у встановлений термін не виконали вимогу банку про погашення простроченого зобов'язання, у вересні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом до позичальника ОСОБА_6 і поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, а тому безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 про припинення договору поруки.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у вересні 2015 року, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити такий позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи з 15 лютого 2010 року, коли була надіслана перша претензія - повідомлення (вимога) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів, не відповідають встановленим обставинам справи.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції із-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про припинення договору поруки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: