Ухвала суду № 56312875, 03.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/13774/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/293/16 Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Шевчук Л.Я., Осіпук В.В.,

з участю секретаря - Губарик К.А.,

представника позивача - Гончарової Л.О.

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 4/143/021008 від 02 жовтня 2008 року в розмірі 5 773 (п'ять тисяч сімсот сімдесят три) долари 85 центів США, що за курсом НБУ станом на 22.12.2015 року становить 135 789 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» по 635 (шістсот тридцять п'ять) гривень 67 копійок судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 4/143/021008, відповідно до якого остання отримала на умовах поворотності та платності грошові кошти в розмірі 22 754,58 дол. США, зі сплатою 12,6 % річних строком до 01.10.2015 року, цільове призначення кредиту - придбання автомобіля (а.с. 5-10). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 4/143/021008 від 02.10.2008 року, згідно якого відповідач ОСОБА_4, як поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем (а.с.16).

Відповідно до пункту 5 договору поруки, поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, комісії, сплату неустойки, а також відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням умов кредитного договору (а.с.16).

Відповідач ОСОБА_3, порушуючи умови кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконала.

Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 27-32) вбачається, що станом на 18 серпня 2015 року у позичальника утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 5 773,85 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.12.2015 року становить 135 789,98 грн., з яких: заборгованість з кредиту - 4 550,96 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.12.2015 року становить 107 029,93 грн.); заборгованість з процентів - 431,62 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.12.2015 року становить 10 150,88 грн.); пені на суму несплачених процентів - 87,10 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.12.2015 року становить 2 048,42 грн.), пені на суму несвоєчасно сплаченого кредиту -704,17 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.12.2015 року становить 16 560,74 грн.).

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Статтями 553, 554 цього Кодексу встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору від 02 жовтня 2008 року, що виразилося в несвоєчасному поверненні отриманих в банку грошових коштів, в результаті чого за нею утворилася заборгованість в розмірі 5 773,85 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.12.2015 року становить 135 789,98 грн.

Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов та стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку.

Судом вірно не застосовано положення ч.4 ст.559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки відповідно до вимоги банку про необхідність виконання зобов'язання за кредитним договором від 17 лютого 2015 року, яка направлена на ім'я боржника ОСОБА_3.(а.с.34), банком відповідно до умов договору встановлено новий строк виконання зобов'язання, який рахується після закінчення 30 днів з дня отримання вказаного повідомлення (тобто 17 березня 2015 року), а тому банк з вимогами до поручителя звернувся 31 серпня 2015 року, тобто в передбачений законом шестимісячний строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір є неукладеним з підстав непідписання ОСОБА_3 заяви на видачу готівки не заслуговують на увагу, оскільки, хоча ОСОБА_3 і заперечувала факт отримання нею кредитних коштів у зв'язку з непідписанням нею заяви на видачу готівки, проте умови кредитного договору нею виконувались, зокрема відповідачем сплачувались кошти на погашення кредиту в період з жовтня 2008 року до грудня 2014 року відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, цільове призначення кредиту - купівля автомобіля. ОСОБА_3 отримані у банку кредитні кошти в доларах США обміняла на гривню і в цей же день 02.10.2008 року перерахувала 110610.00 грн. АФ «ТД-Авто» АТ «Укравто» на купівлю автомобіля марки ТАТА, моделі LPT613/38, червоного кольору, 2008 року випуску, який є предметом застави відповідно до укладеного між банком та ОСОБА_3 договору застави № 4/143/021008 від 02.10.2008 року, в забезпечення виконання з обов'язань по кредитному договору від 02 жовтня 2008 року (а.с. 58-65).

Твердження відповідача, що позивачем не надано доказів часткового погашення відповідачем суми боргу є безпідставними, оскільки з матеріалів справи, зокрема з виписки по рахунках ОСОБА_3, які є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, встановлено, що остання погашала кредит з жовтня 2008 року по грудень 2014 року відповідно до умов укладеного договору.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308,312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді