Рішення № 56312800, 22.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/692/15-ц Провадження № 22-ц/773/114/16 Головуючий у 1 інстанції: Шумський А.А. Категорія: 46 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В. ,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа Іваничівський районний сектор ДМС України у Волинській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і скасування реєстрації місця проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, за апеляційною скаргою позивача за первісним позовом ОСОБА_5 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2015року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на те, що 27 січня 2015 року уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Цей договір було посвідчено державним нотаріусом ОСОБА_11 Володимир-Волинської державної нотаріальної контори.

Однак, після укладення договору, виявилось, що відповідач і надалі залишається зареєстрований у житловому будинку, який продав та добровільно знятися з реєстрації наміру немає.

Вважаючи свої права як нового власника придбаного житлового будинку порушеними, позивач просив суд прийняти рішення, яким визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеним житловим будинком, зобов'язати Іваничівський районний сектор ДМС України у Волинській області зняти відповідача ОСОБА_2 з реєстрації у цьому будинку та стягнути з відповідача в його користь судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.

Під час розгляду справи судом, відповідач ОСОБА_2 07.09.2015 року подав зустрічний позов до ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки для його обслуговування. У позовній заяві покликався на те, що наміру продавати житловий будинок не мав, а ОСОБА_8 заволодів його житлом шляхом обману. Оскільки вчинення зазначених правочинів не відповідало його дійсному волевиявленню, то просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки для його обслуговування від 27 січня 2015 року, скасувати їх державну реєстрацію та відшкодувати йому судові витрати.

28 вересня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_2 ухвалою Іваничівського районного суду прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком.

Ухвалою Іваничівського районного суду від 24 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування житлового будинку від 27 січня 2015 року та скасування державної реєстрації залишенні без розгляду і стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 974 грн. 40 коп.

Рішенням Іваничівського районного суду від 24 листопада 2015 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і скасування реєстрації відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 27 січня 2015 року скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на цей будинок та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач за первісним позовом ОСОБА_8 просить його скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задоволити його первісний позов, а у зустрічному позові ОСОБА_2 до нього відмовити.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом ОСОБА_5 підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову і частково задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_5 за первісним позовом є надуманими та безпідставними, а зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним підлягає задоволенню, оскільки відчуження житлового будинку продавцем за вказаним договором не відповідало його внутрішній волі.

Проте з таким висновками суду погодитись не можна.

Встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що 27 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_11 За умовами цього договору відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 продав позивачу ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5-6). В цей же день право власності покупця ОСОБА_9 на вказане будинковолодіння було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 7). Також позивач ОСОБА_8 03.02.2015 року отримав виготовлений КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на придбаний садибний житловий будинок (а. с. 14-20).

Крім того встановлено, що ОСОБА_2, продавши житловий будинок, всупереч вимогам п. 5.8 договору купівлі-продажу житлового будинку, залишається зареєстрований у ньому, чим чинить перешкоди позивачу ОСОБА_5 у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (а. с. 9-12).

Закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способом захисту права власності передбачені норми статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до статей 379-382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира.

Права власника житла - житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення із зняттям останнього з реєстрації.

Враховуючи встановлені обставини справи та зазначені правові норми можна зробити висновок про те, що ОСОБА_2, відчуживши житловий будинок позивачу за первісним позовом ОСОБА_5, одночасно втратив право користування цим житлом.

Тому позовна вимога ОСОБА_5 як нового власника житла до відповідача ОСОБА_10 про визнання його таким, що втратив право користування цим житловим будинком підлягає до задоволення.

Разом з цим, відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Отже наявність остаточного рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням є достатньою підставою для зняття її з реєстрації місця проживання. Тому вимога позивача ОСОБА_5 до Іваничівскього районного сектору ДМС України, який приймає учать у справі лише як третя особа, про зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстрації у спірному житловому будинку, без відмови цього компетентного органу у вчиненні такої дії, є передчасною і до задоволення не підлягає.

Згідно ст. ст. 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З доказів наявних в матеріалах справи, змісту оспорюваного ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається, що цей договір повністю відповідає вимогам ст. ст. 655,657 ЦК України, а його посвідчення державним нотаріусом ОСОБА_11, допитаної судом в якості свідка, було здійснено з додержанням вимог ч. 2 ст. 207 та ст. 209 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 215 ч. 1, 203 ч. 3 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Наведені норми матеріального законодавства дають підстави для висновку, що правочин, який вчинений під впливом застосування умисного обману однією із його сторін щодо суттєвих обставин такого правочину, може бути визнаний недійсним лише за умовами доведеності наявності такого обману особою, яка діяла під його впливом.

Згідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, в ході судового розгляду вказаної справи, не довів тих обставин, що оспорюваний правочин купівлі-продажу житлового будинку вчинив під впливом умисного обману з боку покупця нерухомого майна ОСОБА_5 щодо істотних умов договору, що вплинуло на його волевиявлення продати будинок, то у задоволенні його позовних вимог про визнання зазначеного договору недійсним і скасування державної реєстрації цього договору слід відмовити.

Так як позивач за первісним позовом ОСОБА_8, сплативши судовий збір за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги, поніс судові витрати, то з урахуванням вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України та часткового задоволення позову йому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати в сумі 779 грн. 75 коп.

Оскільки суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права, зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи, тобто допустив порушення вимог п. п. 2-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, то зазначене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_5 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2015 року в даній справі скасувати.

Первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і скасування реєстрації місця проживання задоволити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1

В позові ОСОБА_5 до Іваничівського районного сектору ДМС України у Волинській області про зобов'язання зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 75 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді