Ухвала суду № 56312059, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5285/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року позов ТОВ «Дельта-2010» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610065/2 від 24 липня 2015 року, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/0011 від 24 липня 2015 року Київської митниці ДФС.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів його невідповідності фактичним обставинам справи та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що обов'язкові для підтвердження митної вартості документи, які містять відомості про вартість перевезення та страхування надані не були, а в поданих декларантом документах встановлено розбіжності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Дельта-2010» (дистриб'ютор) та GITI Tire Global Trading Pte. Ltd (постачальник) укладено контракт №G-D/2015-0401/3 від 01 квітня 2015 року, за умовами якого ТОВ «Дельта-2010» зобов'язується придбати шини у постачальника.

Відповідно до п.11.2 контракту дистриб'ютор зобов'язаний оплатити постачальнику 100% передплату від загальної вартості кожної партії товару, як зазначено у відповідному рахунку (інвойсі), що виставляється на кожну окрему партію на підставі копії рахунку (інвойсу) грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок в банку, зазначеному постачальником, протягом 5 днів з моменту отримання копії рахунку, що готується постачальником на кожну партію товару.

Згідно із п.п.12, 13 контракту умовами поставки є CIF основні порти України (Одеса, Іллічівськ) Інкотермс 2010.

Для декларування товару, отриманого позивачем згідно вказаного контракту, декларантом 23 липня 2015 року подано до митного органу митну декларацію №125130005/2015/545831, до якої додано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001072 від 22 січня 2015 року;

- накладну CMR 43220 від 22 липня 2015 року;

- коносамент NJJY366306 від 04 червня 2015 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару, №444 від 17 червня 2015 року;

- прайс-листи від 01 лютого 2015 року та 12 червня 2015 року;

- рахунок-фактуру (Інвойс) №GT1502939A від 27 травня 2015 року;

- пакувальний лист від 27 травня 2015 року;

- страховий поліс від 03 червня 2015 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №G-D/2015-0401/3 від 01 квітня 2015 року;

- сертифікат відповідності UA1.009.0005024-15 від 02 лютого 2015 року;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю №2761 від 04 червня 2015 року;

- сертифікат походження товару №G153400900990290 від 03 червня 2015 року;

- копію митної декларації країни відправлення №330120150000010618 від 03 червня 2015 року;

- бухгалтерські документи №с/ф-000064 від 16 липня 2015 року;

- інформаційний код результатів митного огляду товарів №1/1-0-0-1/1/00/1/1/1 від 23 липня 2015 року.

Заявлена декларантом митна вартість визначена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

24 липня 2015 року декларанту направлено електронне повідомлення щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

24 липня 2015 року Київської митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610065/2, яким із застосуванням резервного методу скориговано вартість за одиницю товару до 235,89 доларів США та загальну суму 50952,30 доларів США.

В графі 33 вказаного рішення зазначено обставини його прийняття та джерела, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються не застосовується тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв'язку з невиконанням вимог ст.59-60 МК України, методи згідно ст.ст.62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення митної вартості за даними методами. Резервний метод використовується з урахуванням інформації, наявної в ЄАІС ДФС (МД від 29 травня 2015 року №205020007/2015/4513).

За результатами перевірки митної декларації, на підставі рішення про коригування митної вартості товарів видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00111.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, обставини, які вказано відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610065/2 від 24 липня 2015 року жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, а подані позивачем документи підтверджують митну вартість товару та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.

Відповідно до ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст.257 МК України).

В силу ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу, обов'язок щодо подання таких документів ставиться у залежність від наявності відповідних документів у декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що під час подання митної декларації від 23 липня 2015 року №125130005/2015/545831 позивачем до митного органу було подано відповідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, однак митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Запитувані відповідачем документи декларантом надані не були, проте, як судом наведено вище, обов'язок щодо подання таких документів ставиться у залежність від їх наявності.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України).

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 24 липня 2015 року №125130005/2015/610065/2 вбачається, що відповідач не погодився із застосуванням позивачем методу визначення митної вартості за ціною договору у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та підверджується митною декларацією №125130005/2015/545831 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, бухгалтерські документи подавались декларантом для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 4 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Частина 5 ст.58 МК України встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до умов контракту №G-D/2015-0401/3 від 01 квітня 2015 року поставка товару здійснюється за умов 100% передплати згідно копії рахунку (інвойсу).

Згідно комерційного інвойсу №GT1502939A від 27 травня 2015 року загальна вартість імпортованого товару становить 40731,72 доларів США.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 17 червня 2015 року №444 підтверджується перерахування позивачем за поставку товару грошових коштів у сумі 40731,72 доларів США з призначенням платежу контракт №G-D/2015-0401/3 від 01 квітня 2015 року, інвойс №GT1502939A від 27 травня 2015 року.

Наведені документи подавались декларантом до Київської митниці ДФС при митному оформленні імпортованих товарів.

Таким чином, поданими позивачем документами було підтверджено ціну, що була фактично сплачена за товари, подані позивачем до митного оформлення.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідачем при митному оформленні не було надано проформу інвойсу, в експортній декларації країни постачальника зазначено інший номер зовнішньоекономічного контракту та умови поставки, що не відповідають умовам контракту, за яким здійснювалась поставка товару, декларантом не подано документи про вартість перевезення та страхування товару.

Разом з тим, за умовами поставки CIF Інкотермс 2010, які передбачені контрактом №G-D/2015-0401/3 від 01 квітня 2015 року, саме постачальник зобов'язаний здійснити оплату витрат та фрахт, що необхідний для поставки товару у визначений порт, а також базис поставки CIF зобов'язує постачальника придбати морську страховку на користь покупця, а отже саме постачальник повинен заключати договір страхування та сплачувати страхові внески, що спростовує посилання апелянта на необхідність подання документів, які містять відомості про вартість перевезення та страхування товару як складової митної вартості.

Суд не приймає посилання апелянта на зазначення в експортній декларації країни постачальника іншого номеру зовнішньоекономічного контракту та умов поставки, оскільки наведене жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, враховуючи, що контрактом №G-D/2015-0401/3 від 01 квітня 2015 року, інвойсом №GT1502939A від 27 травня 2015 року та платіжним дорученням в іноземній валюті від 17 червня 2015 року №444 повністю підтверджено ціну, що була фактично сплачена декларантом за товари, подані до митного оформлення, з урахуванням базису поставки CIF.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не зазначав відповідною підставою відсутність проформи інвойсу та не пропонував її подати у якості додаткових документів для підтвердження митної вартості, а отже посилання на відсутність проформи не є належним обґрунтуванням правомірності прийнятого позивачем рішення про коригування митної вартості від 24 липня 2015 року №125130005/2015/610065/2, враховуючи підтвердження ціни, що була фактично сплачена за товари,

У відповідності до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують ціну товарів, що була фактично сплачена позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, натомість, відповідач не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей та не довів наявність підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано однієї особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, оскільки торгові відносини здійснюються на принципах волі та свободи договору, та на їх ціну можуть впливати безліч обставин (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, вага, наявність знижок тощо), тому висновок відповідача щодо різниці між митною вартістю товару, задекларованого у різні періоди, не є підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, які вказано відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610065/2 від 24 липня 2015 року жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, імпортованих ТОВ «Дельта-2010», є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки подані позивачем документи підтверджують митну вартість товару та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних рішень, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару, без обґрунтування необхідності застосування другорядного методу.

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 1515,80 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Київської митниці ДФС в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір у розмірі 1515,80 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 80 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 березня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.