Ухвала суду № 56312000, 02.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2016 рокусправа № 804/13545/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Софіївської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року у справі № 804/13545/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області до Софіївської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списками № 2 за серпень 2015 року у розмірі 1423,5 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволений повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідач зареєстрований в УПФУ в Софіївському районі Дніпропетровської області як платник єдиного соціального внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було вчасно надіслано на адресу відповідача.

Відповідно до цих розрахунків розмір відшкодування за серпень склав 1423,5 грн., але відповідачем плата на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій користь органу пенсійного фонду не перерахована.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що діючим законодавством закріплений обов'язок підприємства відшкодовувати органам ПФУ витрати на виплату і доставку останнім пільгових пенсій, призначених за списками № 2.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно абзацу 4 пункту 1 статті 2 цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 вказаного Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюється ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Згідно пункту 6.1 цієї Інструкції відшкодуванню платниками, зазначеними у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції, до яких відноситься позивач, підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Таким чином, законом встановлено обов'язок відшкодування підприємствами уповноваженому державному органу витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Вказаний висновок судовою колегією здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду України викладеної, зокрема, у постановах від 11 лютого 2014 року (справа № 21-471а13), яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 2442 КАС України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.

Враховуючи те, що заявлену до стягнення суму в розмірі 1423,5 грн. відповідач у встановлені строки до бюджету не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про обов'язок Софіївської районної державної лікарні ветеринарної медицини відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої, призначені працівникам відповідача відповідно до пункту "б-з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є законним та обґрунтованим.

Доводи апелянта, що позивачем безпідставно збільшений строк відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, визначено, зокрема підпунктами «а» і «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 10).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058 в редакції, яка набрала чинності з 1 жовтня 2011 року, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення вказаного віку право на пенсію за віком мають право жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, 58 років 6 місяців - які народились з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Таким чином, за відсутності пільгового стажу за списком № 2 ОСОБА_1 мала би право на пенсію за віком з 8 жовтня 2018 року.

Відповідач вважає, що його обов'язок по відшкодування спірних витрат сплинув 8 лютого 2015 року після досягнення вказаною особою 55 років, оскільки на пенсії остання перебуває з 9 лютого 2011 року, а зміни, внесені до статті 26 Закону № 1058, набрали чинності вже після вказаної дати, тому на ці правовідносини не розповсюджуються.

Колегія суддів зазначає, що станом на 1 жовтня 2011 року ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку 55 років, який був передбачений для жінок статтею 26 Закону № 1058 в редакції до вказаної дати, у зв'язку з чим і не мала права на пенсію відповідно до вказаного Закону. Після внесення змін до вказаної статті особи, які народились з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, набувають право на пенсію за віком лише у 58 років 6 місяців. При цьому дата, з якої особа отримує пільгову пенсію за Списком № 1 чи № 2 правового значення в даному випадку не має, оскільки законодавство визначає кінцеву дату відшкодування підприємством фактичних витрат органів ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій в залежність не від такої дати, а від дати набуття права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

Таким чином, обов'язок підприємства по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій органам ПФУ сплине лише після досягнення ОСОБА_1 58 років 6 місяців, як передбачено статтею 26 Закону № 1058.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Софіївської районної державної лікарні ветеринарної медицини залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року у справі № 804/13545/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко