Ухвала суду № 56311571, 02.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2067/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нил Транс Юг» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду суд 17 вересня 2015р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нил Транс Юг» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірними дії, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нил Транс Юг» звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило визнати неправомірними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, скасувати податкові повідомлень-рішення №0023482208, 0023472208 від 17.12.2014р., №0002032208 від 24.04.2015р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 13.11.2014р. по 21.11.2014р. фахівцями податкового органу проводилась позапланова невиїзна перевірка вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011-2013р.р. та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

За результатами вказаної перевірки 26.11.2014р. ДПІ складено акт перевірки №946/14-03-22-08/36622028, яким встановлені порушення п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138, п.149.1 ст.149 ПК України, в результаті чого ТОВ «Нил Транс Юг» занижено податок на прибуток на загальну суму 594811грн. та п.185 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 610 161грн.

На податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014р. позивач подав скаргу до ГУ ДФС України у Миколаївській області.

За наслідками розгляду скарги ГУ ДФС України у Миколаївській області прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014р. №0023472208 було скасовано в частині штрафних санкцій та 24.04.2015р. прийнято нове податкове повідомлення-рішення №00020322208 про застосування штрафних санкцій у розмірі 152540,0грн.

За наслідками акту перевірки та за наслідками оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ 17.12.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення за №0023482208 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 594811грн. та 263616грн. штрафні санкції, 24.04.2015р. ППР за №0002032208 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 610161грн. та 152540грн. штрафні санкції.

Позивач вважає, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають існуючим фактичним обставинам та діючому податковому законодавству, у зв'язку з чим є протиправними. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду суд 17 вересня 2015р. у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нил Транс Юг», м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 20 в, кв. 19, код 36622028 на користь Держави судовий збір в сумі 4 384,80 грн.(чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані документи на підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами, а тому висновки викладені в акті перевірки знайшли своє підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що наказом №1182 від 12.11.2014р. Начальника ДПІ у Центральному районі м.Миколаїва працівникам ДПІ доручено провести в період з 13.11.2014р. документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Нил Транс-Юг» вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011-2013р. та ПДВ по відповідним контрагентам. На адресу платника податку рекомендованим листом 13.11.2014р. направлено наказ про проведення перевірки, а також направлений наказ ДПІ від 19.11.2014р. про продовження перевірки до 21.11.2014р., який був отриманий 25.11.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення.

Що стосується підстав та порядку проведення вказаної перевірки, суд першої інстанції виходив з того, що ст.79 ПК України, передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконані усі вимоги вищезазначеної статті, яка надає право податковій інспекції проводити перевірки у разі прийняття наказу та направлення його рекомендованого листа платнику податків. Про те, що позивач повинен отримати рекомендований лист та лише потім у відповідача настає право розпочати перевірку саме в цій статті, яка передбачає особливості проведення документальної невиїзної перевірки не зазначено.

Підставою для проведення перевірки відповідно до п.78.1.1 ПК України було те, що платник податків не надав пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу податкової служби. На всі запити, які надсилав відповідач платнику податків протягом 2012-2014 років, останній частково виконував, але усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій на надавав.

В свою чергу в судому засіданні як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції представник відповідача надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначено конкретно, які документи, по яких запитах не були надані позивачем, що свідчить, що ні на один запит позивач не надав повністю документи, які запитував контролюючий орган.

Матеріалами справи встановлено, що акт перевірки від 26.11.2014р. позивач отримав 2.12.2014р., а тому до прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.12.2014р. мав право подати відповідні документи та пояснення на спростування, зазначених в акті доводів відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України, але позивач цим правом не скористався та не надав податковій інспекцій документи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки задоволенню не підлягають, оскільки перевірка відповідачем була проведена відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Що стосується оспорюванних податкових повідомлень-рішень.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин платника податку з контрагентами, складено акт від 26.11.2014р. в якому вказано на порушення п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138, п.149.1 ст.149 ПК України , в результаті чого ТОВ «Нил Транс Юг» занижено податок на прибуток на загальну суму 594811грн. та п.185 ст185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 610 161грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ 17.12.2014р. складено податкові повідомлення-рішення за №0023482208 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 594811грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 263616грн. (т.1 а.с.160) та за №0023472208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 610161гн. основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 305081грн. (т.1 а.с.161).

Позивачем оскарженні спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку та рішенням ГУ ДФС в Миколаївської області від 27.03.2015р. за №747/10/14-29-10-05 (т.1 а.с.163-171) податкове повідомлення-рішення за №0023472208 від 17.12.2014р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 152540,0грн. - скасовано, в інший частині ППР залишено без змін, також залишено без змін ППР за №0023482208 від 17.12.2014р.

За результатами адміністративного розгляду скарги, ДПІ 24.12.2014р. прийнято нове податкове повідомлення-рішення за №0002032208 яким до платника застосовані штрафні санкції у розмірі 152540грн. (т.1 а.с.162).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки про те, що:

- по ПП «ТІСОНА» - надані документи не відкривають суті отриманих послуг, не надано податкову декларації з ППП за 2011р., не надавались звіти за формою 1-ДФ за І-ІІ квартали 2012р., що свідчить про відсутність трудових ресурсів, відсутні відомості щодо наявності транспортних засобів;

- по ТОВ «Електромонтаж-Трейд» - надані до перевірки документи не відкривають суті отриманих послуг, в актах виконаних робіт не вказані найменування цих робіт, згідно повідомлень ДПІ підприємство не встановлено за місцем знаходження, податкова декларації з ПДВ за листопад 2011р. не надавалась, згідно акту ДПІ від 30.03.2012р. з підприємством не можливо провести зустрічну перевірку, не підтверджено факт отримання транспортно-експлуатаційних послуг;

- по ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» - надані документи не відкривають суті отриманих послуг, в актах не зазначено найменування робіт, зустрічну перевірку не можливо провести оскільки контрагент має стан відсутні за місцезнаходження, згідно акту ДПІ від 17.09.2012р. з підприємством не можливо провести зустрічну перевірку, у контрагента відсутні транспортні засоби, не підтверджено факт надання послуг;

- по ТОВ «Бареллі Н» - надані документи не відкривають суті отриманих послуг, в акта не зазначені найменування робіт, в акті ДПІ від 25.10.2012р. вказано про неможливість проведення зустрічної перевірки з цим контрагентом, оскільки воно відсутнє за місцезнаходженням, згідно акту ДПІ від 20.12.2012р. неможливо провести зустрічну перевірку, не підтверджено факт отримання послуг; - перевіркою не підтверджено факт отримання послуг;

- по ТОВ «АНКОР ТРАНС» надані документи не відкривають суті отриманих послуг, в актах не зазначено найменування, кількість і стан вантажу, завантаженного на транспортний засіб, не вказана марка транспортного засобу, до перевірки не надано заявки до договору, ТТН, згідно звіту форми 1-ДФ за ІУ квартал 2012р. на підприємстві взагалі працює одна особа, перевіркою не підтверджено факт отримання послуг на поставку товару від ТОВ «АНКОР ТРАНС»;

- по ТОВ «ТК-ВЕСТА» - надані документи не відкривають суті отриманих послуг, до перевірки надані акти прийома-здачи робіт, в яких не відображено їх найменування, не вказаний транспортний засіб, до перевірки не надано податкову декларації з податку на прибуток підприємства за 2013р., відповідно до акту перевірки від 12.11.2013р. за №116/14-04 зустрічну перевірку не можливо провести у зв'язку із відсутність за місцезнаходженням, відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій;

- по ТОВ «ПРОФ-ТРЕЙД» - надані документи не відкривають суті отриманих послуг, акти прийома-здачи не містять конкретне найменування наданих послуг, відсутні ТТН, до перевірки не надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2013р., що свідчить про відсутність власних основних засобів та інших оборотних активів необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності, згідно акту перевірки від 13.11.2013р. за №118/14 неможливо провести перевірку підприємства у зв'язку із відсутністю за місцем знаходження, не підтверджено факт отримання послуг;

- по ТОВ «ГРЕЙТМАРКЕТ» - надані документі не відкривають суті отриманих послуг, в актах прийому-здачи робіт не вказані конкретні послуги, в актах про надання транспортно-експедеційних послуг не вказано їх найменування, кількість та стан вантажу, згідно акту перевірки від 14.03.2014р. неможливо провести перевірку підприємства у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходження, не підтверджено факт отримання послуг;

- по ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ» - згідно ПД з ПДВ за грудень 2013р. не задекларовано з позивачем суму ПДВ, надані до перевірки документи не відкривають суті наданих послуг, до перевірки не надано договори про надання послуг, не надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2013р., що свідчить про відсутність основних засобів та необоротних активів, згідно акту від 20.05.2014р. неможливо провести зустрічну перевірку оскільки підприємство відсутнє за місцезнаходженням, не підтверджено факт отримання послуг, не надані ТТН.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підстави за якими вони були прийняті, суд першої інстанції виходив з того, що ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з наведених норм Закону, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В бухгалтерському, та відповідно в податковому обліку платника податків, створюються лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, доказів сплати продавцеві (виконавцю) вартості товару (робіт, послуг) з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Отже, право позивача на формування податкового кредиту повинно бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За правилами п.198.1,п.198.2, п.198.3, п.198.6 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Під час з'ясування обставин як в суді першої інстанції так і апеляційній інстанції було встановлено, що контрагенти позивача не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій (в частині надання послуг по перевезенню, оскільки це не є їх основним видом діяльності, на підприємстві відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, працює 1-2 особи), надані позивачем товарно-транспортні накладні не відображають, що перевезення здійснено контрагентом позивача та на замовлення позивача, оскільки в них зазначений зовсім інший перевізник. Відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг, які позивач укладав зі своїми контрагентами, вартість послуг не зазначена, а тільки є посилання на оплату послуги виконавця на підставі ТТН з відповідними відмітками про одержання товару. Таких товарно-транспортних накладних позивачем не надано. Позивачем надані товарно-транспортні накладні, по яких неможливо з'ясувати, яке вони мають відношення до спірних правовідносин. Акти здачі-прийняття, податкові накладні, платіжні доручення не підтверджують реальність наданих контрагентами позивач послуг. Також неможливо з наданих позивачем документів встановити, що ці послуги використовувались позивачем в господарській діяльності для визначення правомірності нарахування податкового кредиту та витрат.

Наведені обставини та встановлені факти свідчать про те, що платником податку не надано до суду доказів, які б підтвердили фактичне виконання послуг. В судове засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не прибув, висновки ДПІ не спростував, доказів на підтвердження реальності господарських операцій не надав.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок про відсутність факту реального надання послуг по договорах, укладених позивачем і ПП «Тісона», ТОВ «Електромонтаж-Трейд», ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Бареллі-Н», ТОВ «Анкор Транс», ТОВ «ТК-ВЕСТА», ТОВ «ПРОФ-ТРЕЙД», ТОВ «Грейтмаркет», ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ» та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту, витрат та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом. Між позивачем та його контрагентами була відсутня розумна ділова мета та сторони діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нил Транс Юг» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду суд 17 вересня 2015р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 9 березня 2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук