Постанова № 56311513, 03.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/228/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю: секретаря - Вишневської А.В.

представника апелянта - Семикіна О.О. (згідно наказу від 01.07.2006 року)

представника апелянта - Капітонова П.П. (довіреність від 13.06.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Сервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Сервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Сервіс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову (Т. І, а.с. 82-90), просило визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки підприємства, по оформленню неправомірних висновків в акті від 10.12.2013 року №00146/15-32-22-04/33568646/1213/56 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аква Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року», визнати неправомірними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності підприємства з податку на додану вартість за періоди квітень-грудень 2012 року та січень-липень 2013 року, зобов'язати ДПІ поновити показники податкової звітності підприємства з податку на додану вартість за періоди квітень-грудень 2012 року, січень-липень 2013 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 року №0005782204.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Сервіс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 24.12.2014 року №0005782204.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області у період з 27.11.2013 року по 03.12.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аква Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 10.12.2013 року №000146/15-32-22-04/33568646/1213/56 (Т. І, а.с. 15-49).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аква Сервіс» ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 165 782 грн., у тому числі в травні 2012 року - у розмірі 27 160 грн., червні 2012 року - 7 295 грн., серпні 2012 року - 8 824 грн., жовтні 2012 року - 7 797 грн., грудні 2012 року - 16 441 грн., січні 2013 року - 12 164 грн., березні 2013 року - 5 799 грн., квітні 2013 року - 29 634 грн., травні 2013 року - 24 847 грн., червні 2013 року - 18 970 грн., липні 2013 року - 6 851 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 року №0005782204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 165 782 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 41 446 грн. (Т. І, а.с. 57).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення податкового кредиту у вказаних податкових періодах стали акти Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС від 27.08.2013 року №315/2206/13309466 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ріекс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року», від 24.10.2013 року №815/22-03/33484419 «Про проведення документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Берік» за період з 01.01.2012 року по 31.08.2013 року», наявність кримінальних проваджень від 04.07.2013 року №42013010010000377, №42013010010000451 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (Т. ІІІ, а.с. 28-45), якими встановлено відсутність ПП «Ріекс», ПП «Берік» за податковими адресами, основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів та інших засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, а також здійснення цими підприємствами діяльності, яка спрямована на вчинення операцій, пов'язаних з формуванням «фіктивного» податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки.

Також податковий орган вказує на не підтвердження позивачем доставки та отримання від контрагентів товару належними первинними документами через не надання до перевірки журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, подорожніх листів.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не мають реального характеру, надані на перевірку первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту за цими операціями є безпідставним та суперечить вимогам податкового законодавства.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачем не доведено фактичне постачання товару від контрагентів належним чином оформленими транспортними документами, збільшення позивачу грошового зобов'язання за результатами перевірки є правомірним, отже підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, за відсутності факту придбання товару/послуг, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02.04.2012 року між позивачем та ПП «Ріекс» укладено договір поставки №12, за яким ПП «Ріекс» зобов'язується продавати та передавати у власність позивачу товар - сантехнічні матеріали, а ТОВ «Аква Сервіс» - приймати товар та оплачувати його вартість згідно видатковим накладним (Т. ІІІ, а.с. 146-148).

Відповідно до п.п. 5.1 п. 5 Договору товар поставляється зі складу ПП «Ріекс» окремими партіями, які формуються на підставі заявки ТОВ «Аква Сервіс» в пункт поставки, узгоджений підприємствами при отриманні заявки від ТОВ «Аква Сервіс». Заявка (замовлення) передається по факсу, телефону, електронній пошті або через представника ТОВ «Аква Сервіс» та є умовою для проведення передпродажної підготовки товару. Заявка узгоджується з ПП «Ріекс» по найменуванню, асортименту, кількості та відпускній ціні товару, а також про строки, місце та вартість поставки.

Згідно із п.п. 5.3. п. 5 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару ТОВ «Аква Сервіс», що підтверджується підписом матеріально-відповідального представника ТОВ «Аква Сервіс» на видатковій накладній.

На виконання умов вказаного договору постачання товару оформлено підприємствами видатковими накладними від 02.04.2012 року №1, №2, №3, від 03.04.2012 року №5, №6, від 04.04.2012 року №7, від 05.04.2012 року №8, від 03.05.2012 року №18, від 04.05.2012 року №21, від 01.06.2012 року №63, від 06.06.2012 року №64, від 07.06.2012 року №91, від 07.06.2012 року №91, від 03.07.2012 року №104.

Відповідно до виписки з банківського рахунку розрахунки за поставлений товар проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Ріекс» (Т. ІІІ, а.с. 65, 67).

Згідно товарно-транспортних накладних та подорожніх листів (Т. ІІ, а.с. 198, 203-205, Т. ІІІ, а.с. 164-167) перевезення товару зі складу ПП «Ріекс» на склад ТОВ «Аква Сервіс» здійснювалось позивачем.

На підставі проведеної оплати товару та при його отриманні ПП «Ріекс» виписало ТОВ «Аква Сервіс» податкові накладні від 01.06.2012 року №7, від 06.06.2012 року №11, від 07.06.2012 року №15, від 03.07.2012 року №7, від 03.05.2012 року №2, від 04.05.2012 року №4, від 02.04.2012 року №1, №2, №3, від 03.04.2012 року №5, від 04.04.2012 року №6, №7, від 05.04.2012 року №8, суми ПДВ по яким віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Також, у перевіряємий період між позивачем та ПП «Берік» 01.10.2012 року укладено договір поставки №110/01, за яким ПП «Берік» зобов'язується продавати та передавати у власність позивачу товар - сантехнічні матеріали, а ТОВ «Аква Сервіс» - приймати товар та оплачувати його вартість згідно видатковим накладним (Т. ІІІ, а.с. 143-145).

Відповідно до п.п. 5.1 п. 5 Договору товар поставляється зі складу ПП «Берік» окремими партіями, які формуються на підставі заявки ТОВ «Аква Сервіс» в пункт поставки, узгоджений підприємствами при отриманні заявки від ТОВ «Аква Сервіс». Заявка (замовлення) передається по факсу, телефону, електронній пошті або через представника ТОВ «Аква Сервіс» та є умовою для проведення передпродажної підготовки товару. Заявка узгоджується з ПП «Берік» по найменуванню, асортименту, кількості та відпускній ціні товару, а також про строки, місце та вартість поставки.

Згідно із п.п. 5.3. п. 5 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару ТОВ «Аква Сервіс», що підтверджується підписом матеріально-відповідального представника ТОВ «Аква Сервіс» на видатковій накладній.

На виконання умов вказаного договору постачання товару оформлено підприємствами видатковими накладними від 01.10.2012 року №100103, від 02.10.2012 року №100201, від 03.10.2012 року №100301, від 01.11.2012 року №110103, №110104, від 02.11.2012 року №110201, від 03.12.2012 року №120301, №120302, від 04.12.2012 року №120401, від 03.01.2013 року №010301, від 01.02.2013 року №020102, 01.03.2013 року №030101, від 01.04.2013 року №040101, від 02.04.2013 року №040201, від 07.05.2013 року №050702, від 08.05.2013 року №050801, від 03.06.2013 року №060302.

Відповідно до виписки з банківського рахунку розрахунки за поставлений товар проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Берік» (Т. ІІІ, а.с. 64, 66, 72-74, 76).

Згідно товарно-транспортних накладних та подорожніх листів (Т. ІІ, а.с. 199-202, 206-210, Т. ІІІ, а.с. 169-176) перевезення товару зі складу ПП «Берік» на склад ТОВ «Аква Сервіс» здійснювалось позивачем.

На підставі проведеної оплати товару та при його отриманні ПП «Берік» виписало ТОВ «Аква Сервіс» податкові накладні 01.10.2012 року №3, від 02.10.2012 року №4, від 03.10.2012 року №7, від 01.11.2012 року №3, №4, від 02.11.2012 року №7, від 03.12.2012 року №1, №2, від 04.12.2012 року №5, від 03.01.2013 року №4, 01.02.2013 року №2, від 01.03.2012 року №1, від 01.04.2013 року №1, від 02.04.2013 року №3, від 03.06.2013 року №2, від 07.05.2013 року №17, від 08.05.2013 року №21, суми ПДВ по яким віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Таким чином, вбачається, що операції з постачання товару між ТОВ «Аква Сервіс» та ПП «Ріекс», ПП «Берікс» оформлено належними первинними документами, за якими можливо встановити фактичне постачання товару, його кількість, вид та вартість, а отже - здійснення господарських операцій щодо придбання товару, його оплату та подальше використання у власній господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів враховує, що зазначені документи на запит податкового органу (Т. ІІІ, а.с. 85-91) у повному обсязі були надані до перевірки, у податкового органу не виникло буд-яких зауважень щодо неточностей або недостовірності відомостей, які містяться у первинних та розрахункових документах, єдиною підставою для не визнання податкового кредиту позивача за цими операціями відповідач вказує ненадання до перевірки первинних документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його доставку, а саме подорожніх листів та журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що предметом перевірки та спірними операціями не є надання транспортних послуг, ці операції виплавають з придбання відповідного товару, отже їх дослідження та правомірність формування податкового кредиту за їх результатом має ґрунтуватись на підставі первинних документах, за якими фіксується фактичне постачання (отримання) товару, тобто видаткових та податкових накладних, що цілком відповідає умовам договорів, укладених між позивачем та ПП «Ріекс», ПП «Берік».

При цьому, відсутність журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не може спростовувати фактичне здійснення таких операцій, оскільки журнал не є тим первинним документом, за яким у підприємства виникає право на формування податкового кредиту.

Таким чином, оскільки наданими первинними документами у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договору, за цими документами вбачається зміст господарських операцій, їх укладання з метою використання в господарській діяльності, колегія суддів вважає, що формування позивачем за цими операціями податкового кредиту у повному обсязі відповідає правилам податкового законодавства.

На момент складання первинних документів, податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості про припинення реєстрації як юридичних осіб та відсутність за місцезнаходженням у встановленому законом порядку не вносились.

Проте податковий орган не провів належного аналізу первинних та розрахункових документів щодо результатів господарських операцій, надав перевагу актам перевірок контрагентів з питань дотримання ними правил оподаткування, постановам у кримінальних провадженнях за фактом фіктивного підприємництва, які згідно інформації слідчого органу закриті на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України (встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення).

На думку колегії суддів, зазначені обставини беззаперечно свідчать, що податковим органом не наведено обґрунтованих доводів тому та не підтверджено належними доказами того, що вказані правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку із чим вважає, що збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість відбулось з формальних підстав, без належного проведення аналізу господарських операцій на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника та перевірки їх відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, оскільки операції позивача з його контрагентами підтверджуються первинними та розрахунковими документами, висновки акту перевірки про порушення позивачем правил оподаткування, формування податкового кредиту не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки необґрунтованим доводам податкового органу про нереальність операцій з контрагентами та зроблено неправильний висновок щодо правомірності нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на викладене, оскільки в апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та винесення нового рішення про задоволення позову в цій частині, враховуючи необґрунтованість оскаржуваного рішення податкового органу та безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Сервіс» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Сервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 24.12.2014 року №0005782204.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 09.03.2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

В.Л. Романішин