Постанова № 56311373, 01.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
01.03.2016
Номер справи
820/1494/14
Номер документу
56311373
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2016 р. № 820/1494/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - Сеника С.Г.,

відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні платіжні системи» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області, та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення: від 23.10.2013 №0003402201 та від 15.01.2014 №0004932201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні платіжні системи» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області від 23.10.2013 №0003402201. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області від 15.01.2014 № 0004932201.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 по справі №820/1494/14 залишено без змін.

Ухвалою від 25.11.2015 Вищий адміністративний суд України, касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 у справі № 820/1494/14 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що розглядувані касаційні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з того, що за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і технології», приватною фірмою «Агроіндустрія», товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Електросервіс», приватним підприємством «Женевьєва», товариством з обмеженою відповідальністю «Марафон 12», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранд», товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд Телеком», товариством з обмеженою відповідальністю «Електродизель» позивачем визнавався доход у податковому обліку, а не витрати, електронні коди поповнення рахунків не можуть бути визнані товаром, а також тим, що судам слід було надати належну правову оцінку обставинам виконання операцій між позивачем та контрагентами, з'ясувавши порядок надання ними послуг з розповсюдження електронних ваучерів (кодів поповнення рахунків), порядок оформлення поставки цих послуг, звітування про їх надання, з урахуванням наведених позивачем пояснень щодо порядку надання цих послуг перевірити наявність у цих контрагентів серверів, кваліфікованого персоналу, необхідних для виконання розглядуваних операцій, а також витрат, супутніх звичайній господарській діяльності та інших ознак реальних суб'єктів господарського обороту.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

В обґрунтування заявленого позову Позивач вказав, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Судом встановлено, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 рік по 31.12.2012 рік, про що складений акт від 10.10.2013 року № 700/20-31-22-01-07/35521389.

За висновками вказаного акту встановлено порушення п.п.135.5.п.135 ст.135 ПК України та донараховано податку на прибуток на загальну суму 5 324 812 грн., а саме: у 4 кварталі 2011 року у сумі 1 148 413,00 грн., у 1 кварталі 2012 року у сумі 1 398 036грн., у 2 кварталі 2012 року у сумі 159 495 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 620 718 грн., та у 4 кварталі 2012 року у сумі 1 998150 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2013 № 0003402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7 987218,00 грн., із них за основним платежем - 5 324 812 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 662 406 грн., та від 15.01.2014 № 0004932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 368 911,75 грн., із них за основним платежем - 5 324 812 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 044 099,75 грн.

Суд дійшов до висновку про помилковість доводів податкового органу про відсутність реального характеру у господарських операціях між позивачем та ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель", та правильність віднесення до валових витрат витрат за господарськими операціями з даними контрагентами.

Суд зауважує, що при реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю обчислення платниками податків грошових зобов'язань та зборів податковий орган у силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України повинен забезпечити неухильне дотримання вимог п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та самостійно встановити достовірні показники величин, котрі впливають на розмір податку (збору), тобто елементів податку в розумінні ст.7 згаданого кодексу.

При цьому, згідно з приписами п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Зазначені приписи кореспондують положенням ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом також взято до уваги позицію відповідача щодо підстав неврахування контролюючим органом у складі інших доходів ТОВ "ЕПС", що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, коштів, які були отримані позивачем від контрагентів ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель", як таких, що отримані безпідставно та безповоротно.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 названого Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.135.5 ст. 135 ПК, інші доходи включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; суми неустойки (штрафу та/або пені), фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів; суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу; суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу; фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду; суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ; суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку; доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу; доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді; дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу; суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).

Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач, основним видом діяльності якого є оптова торгівля кодами та електронними одиницями поповнення абонентського рахунку споживача за телекомунікаційні послуги операторів зв'язку, мав взаємовідносини з постачальниками телекомунікаційних послуг на підставі дилерських (агентських) договорів з ПрАТ "Київстар", ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ", ХФ ПАТ "Укртелеком", ПР АТ "Телесистеми України", ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", ТОВ "Сіті Пей", ТОВ "Астеліт", ТОВ "Бізкомтрейд" на підставі яких позивач здійснює розповсюдження товарів та послуг (кодів поповнення, іншої продукції переплаченого зв'язку) та популяризацію операторів зв'язку.

Для здійснення виконання вказаних вище угод між позивачем та ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" укладені договори доручення про доручення останнім вчинення дій на реалізацію вказаної вище продукції у точках продажу.

Суду дослідив надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: договір поставки електронних ваучерів №ДП76/2-287 від 18.11.2011 року; договір доручення №45 від 01.04.2012 року з ПрАТ "Телесистеми України", субагентський договір №ТР-262 від 07.07.2011 року з ТОВ "УТТ", договір купівлі-продажу телекомунікаційних карток та стартових пакетів №11-41 від 03.06.2010 року; звіти про реалізацію телекомунікаційних карток та стартових пакетів; ціна реалізації телекомунікаційних карток та стартових пакетів кінцевими споживачами; замовлення; таблиця визначення ціни реалізації для покупки; календарний графік постачання телекомунікаційний карток та стартових пакетів; акт виявлення порушень; договір купівлі-продажу №432/2011; договір №ППК-11-11 від 22.04.2011 року з ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ"; агентський договір №22 від 02.07.2012 року з ТОВ "Оболоньстар", Правила продажу масиву електронних одиниць KYIVSTAR та інших операторів від 02.07.2012 року; агентський договір №85 від 01.03.2011 року; агентський договір №1308 від 13.08.2012 року з ТОВ "Дест 2015"; договір №90/11-23Д від 19.11.2009 року з "Сіті-Пей"; договір з ТОВ "Астеліт" від 01.08.2011 року; договір №П/57/181 від 14.06.2011 року з ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"; договір з дилером №В/5А/82 від 14.06.2011 року з ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"; видаткові накладні; акти прийому-передачі PIN-кодів; звіти деталізовані з продажу товарів, що реалізовані позивачем; договір доручення №Е01/091012 від 09.10.2012 року з ТОВ "Марафон 12"; №Е01/120112 від 12.01.2012 року з ТОВ "Даймонд-Телеком", витяги з банківських рахунків, та дійшов висновку що вони підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Суд вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та зауважує на тому, що підстав для віднесення коштів, отриманих позивачем від контрагентів, до безповоротної фінансової допомоги не має.

Отже, суд дійшов висновку про помилковість доводів податкового органу про відсутність реального характеру у господарських операціях між позивачем та ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель", та правильність віднесення до валових витрат витрат за господарськими операціями з даними контрагентами.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що електронні коди поповнення рахунків за своєю правовою природою відносяться до товару, що характеризується споживчою вартістю.

Судом встановлено, що відповідно договорів Доручення укладених між позивачем та ТОВ "ЕПС" та ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології" (35507370), ПФ "АГРОІНДУСТРІЯ" (31149933), ТОВ "НВФ "ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (35585752), ПП "ЖЕНЕВЬЄВА" (37093017), ТОВ "Марафон 12" (38277529), ТОВ "Фірма "ГРАНД" (20037330), ТОВ "Даймонд Телеком" (32827012) та ТОВ "ЕЛЕКТРОДИЗЕЛЬ" (32949132) ТОВ "ЕПС" (Довіритель) довіряло, а Повірені вчиняли дії, спрямовані на реалізацію вказаної вище продукції у точках продажу.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження №32013220000000325, яке було закрито Постановою слідчого від 05.03.2014 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діяннях службових осіб ТОВ "ЕПС" електронні коди поповнення рахунків були кваліфіковані як товар.

Суд також приймає до уваги те, що відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву також кваліфікує електронні коди поповнення рахунку як товар, а тому у сторін відсутній спір щодо правової природи електронних кодів поповнення рахунків.

З урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України щодо відсутності технічних та адміністративних ресурсів у контрагентів позивача відповідно до актів перевірок від 09.08.2012 року №559/22-207/31149933 ПФ "Агроіндустрія" та від 02.11.2012 року №3761/221/31149933; від 30.04.2013 року №397/22.2-10/35585752 ТОВ "НВФ "Електросервіс"; від 26.09.2012 року №421/22-417/37093017 ПП "Женевьева"; від 13.03.2013 року №272/22-207/38277529 ТОВ "Марафон 12", акту від 30.03.2012 року №70/22-106/20037330 ТОВ фірма "Гранд"; акту від 21.06.2012 року №2038/22-2/32827012 ТОВ "Даймонд-Телеком"; акту від 10.08.2012 року №559/22-207/32949132 ТОВ "Електродизель", то суд зазначає наступне.

Відповідно до договорів доручення, укладених з названими контрагентами, для технологічного забезпечення торговельної діяльності (оптової та роздрібної) використовуються спеціалізоване програмне забезпечення - Програмний торгівельний клієнт (ПТК) - Windows-Термінали та Java-додатки. Відповідно, ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології" (35507370), ПФ "АГРОІНДУСТРІЯ" (31149933), ТОВ "НВФ "ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (35585752), ПП "ЖЕНЕВЬЄВА" (37093017), ТОВ "Марафон 12" (38277529), ТОВ "Фірма "ГРАНД" (20037330), ТОВ "Даймонд Телеком" (32827012) та ТОВ "ЕЛЕКТРОДИЗЕЛЬ" (32949132) користувалися програмними засобами.

Виходячи з аналізу наведених договорів та пояснень представника позивача, суд дійшов висновку щодо автоматичності процесу взаємодії учасників операції поповнення абонентського рахунку без втручання в цей процес людини та за допомогою мережі Інтернет. Наведена конструкція договірних правовідносин свідчить на користь висновку про те, що названі контрагенти Позивача не повинні мати склади, транспортні засоби та чисельний склад співробітників.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до матеріалів справи документи доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відбуття руху активів та зміни у власному капіталі, що відбулись у позивача.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.10.2013р. №0003402201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.01.2014р. №0004932201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (юридична адреса: вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 38773151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи" (юридична адреса: вул. Мельникова, буд. 2, Харків, 61000, код ЄДРПОУ 35521389) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 березня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.

Попередній документ : 56311360
Наступний документ : 56311402