Ухвала суду № 56311082, 03.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 876/8374/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2015р. у справі № 461/1439/15-а за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за участю третіх осіб - Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за участю третіх осіб - Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», ОСОБА_2 в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 48 від 10 лютого 2014 року «Про демонтаж самовільно встановлених кондиціонерів на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1».

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за участю третіх осіб - Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт свої вимоги мотивуює тим, що Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ЗЗОВНІ будинків і споруд регулюється положенням, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 лютого 2002 року № 28 (надалі - Положення) та є обов'язковим для фізичних та юридичних осіб всіх форм власності на території м. Львова. Положення регулює порядок розгляду питань щодо розміщення технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд у м. Львові, уповноваженими на це виконавчими органами Львівської міської ради. Особи, винні у недотриманні вимог Положення, несуть відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», «Положенням про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування», яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 р. №244, іншими законодавчими актами.

З аналізу вказаних норм виникає, що встановлення особи правопорушника є фактично одним з основних моментів положення та належить до компетенції виконавчих органів Львівської міської ради, адже саме на цю особу покладається відповідальність за неправомірні дії.

Судом першої інстанції не враховано, що в даному конкретному випадку невірно встановлено особу, якою самовільно встановлено кондиціонери на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1, а отже, і безпідставно покладено відповідальність та обов'язок здійснення демонтажу вказаних елементів. З жодним документом по виявленню правопорушення Відповідачем чи іншими службами Позивача не було ознайомлено, не надано можливості спростування невірної інформації по встановленню особи правопорушника. Судом залишено поза увагою, що не зважаючи на те, що Позивач дійсно є власником згадуваних приміщень, однак жодних дій нею щодо розміщення технічних пристроїв ззовні будинку не вчинялося. Ані оскаржуваним розпорядженням, ані будь-якими іншими доказами не доведено неправомірності дій Позивача відносно неправомірного встановлення нею кондиціонерів на дворовому фасаді будинку №2 по вул. Вірменській, окрім цього не вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення особи правопорушника і таким чином покладено на неї вину тільки з тих підстав, що вона є власником приміщень квартири АДРЕСА_1.

Представники третіх осіб - Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», ОСОБА_2 в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Галицької районної адміністрації ЛМР №48 від 10.02.2014 року «Про демонтаж самовільно встановлених кондиціонерів на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1» зобов'язано ОСОБА_1 - власника квартири АДРЕСА_1, за власні кошти демонтувати самовільно встановлений кондиціонер на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові.

Відповідно до статті 74 ЗУ «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичним особами.

Згідно з ч.5 п.5 рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3) . Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону) . Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно постанови адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації ЛМР №19 від 23.01.2014 року, ОСОБА_1 визнано винною за ст. 150 КпАП України у самовільному встановленні двох кондиціонерів на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 у м. Львові.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3.3.2 Положення про порядок розміщення,технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території м. Львова - забороняється встановлення без відповідного дозволу технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 на невидимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, які знаходяться на території історичного ареалу м. Львова.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання представника позивача на встановлення кондиціонерів на невидимому зі сторони вулиці фасаді будинку, оскільки відповідно до п.4 Положення про порядок розміщення,технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території м. Львова - Дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб, з вказанням місця розміщення елемента (пристрою). Розміщення технічних елементів (пристроїв) на будинках і спорудах, розташованих на території історичного ареалу міста, додатково погоджується з управлінням охорони історичного середовища.

Із листа Управління охорони історичного середовища ЛМР видно, що ними не погоджувалось встановлення технічних елементів, а саме: двох кондиціонерів, власником квартир №№ 2, 4 - ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 у м. Львові (внутрішнє подвір'я).

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2015р. у справі № 461/1439/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складений 09 березня 2016 року.