Постанова № 56311000, 22.02.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1696/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Шембелян В.С.

суддів: Ковальової Т.І., Борзаниці С.В.,

за участю секретаря судового засідання Олійник О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Горбєнка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адмінітсративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування протиправних наказів суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2015 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить суд:

- визнати протиправними з дня видання та скасувати: наказ Міністерства внутрішніх справ України №1642 о/с від 21.08.2014 в частині звільнення, підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України у Луганській області, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; наказ Міністерства внутрішніх справ України №26 о/с від 15.01.2016 про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України №1642 о/с від 21.08.2014 щодо зміни дати його звільнення;

- визнати протиправними з дня видання та скасувати: наказ Головного управління МВС України у Луганській області №295 о/с від 24.09.2014 в частині звільнення, підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України у Луганській області, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.66 зазначеного вище; наказ голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області №2 о/с від 11.02.2016 про внесення змін до наказу Головного управління МВС України у Луганській області №295 о/с від 24.09.2014 щодо зміни дати його звільнення;

- змінити формулювання причин звільнення з п.66 зазначеного вище Положення на п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та п.64 "з" Положення (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

- змінити дату звільнення з 21.08.2015 на 06.11.2015;

- зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області видати наказ, яким у відповідності до п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію": змінити формулювання причин звільнення з п.66 зазначеного вище Положення (за вчинення вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) на п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" і п.64 "з" Положення (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації)', змінити дату звільнення з 21.08.2015 на 06.11.2015;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області відповідно до п.9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, без проведення конкурсу, в порядку переатестації, згідно штатного розкладу, прийняти на службу до поліції з 07.11.2015 шляхом видання наказу про його призначення за його згодою на посаді, рівнозначній тій, що він обіймав під час проходження служби в міліції, з присвоєнням відповідного звання поліції - підполковника поліції;

- стягнути солідарно з Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1):

- невиплачене на день звільнення грошове забезпечення (заробітну плату) за період з 22.08.2014 по 06.11.2015;

- грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по день ухвалення судового рішення у даній справі;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2014 по 29.02.2016 в сумі 70207,28 грн;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2016 по день ухвалення судового рішення у даній справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на такі обставини.

З 05.09.1995 по 21.08.2014 позивач проходив службу в органах міліції, зокрема його останньою посадою була посада старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України у Луганській області. Наказом Міністра внутрішніх справ від 21.08.2014 № 926 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Лисичанського МВ, Рубіжанського МВ, Сєвєродонецького МВ та УКР ГУ МВС України у Луганській області» позивача було звільнено на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 № 114. Судовим рішенням від 07.09.2015 у справі № 826/17437/14 визнано протиправним та скасовано наказ № 926 від 21.08.2014. Але на підставі та на виконання вказаного наказу, вказує позивач, наказом Міністра внутрішніх справ від 21.08.2014 № 1642 о/с позивача вдруге звільнено, а також наказом начальника ГУ МВС України у Луганській області від 24.09.2014 № 295 о/с втретє звільнено позивача з органів внутрішніх справ на підставі п.66 Положення. Зазначені накази по особовому складу були прийняті з посиланням на наказ №296, тому вони також є незаконними, оскільки судовими рішеннями, що набрали законної сили, визнані протиправними ті підстави, що обумовили їх прийняття. Отже позивач вважає своє звільнення не тільки безпідставним, але й з порушенням порядку, встановленого Дисциплінарним статутом.

Наказом МВС України о/с від 15.01.2016 внесені зміни до наказу МВС України № 1642 о/с від 21.08.2014, який на теперішній час оскаржується в адміністративній справі № 812/1696/15, щодо зміни дати звільнення відповідно до яких визнано вважати позивача звільненим з органів внутрішніх справ з 21.08.2015, тобто внесеними змінами дату звільнення перенесено на один рік вперед.

На підставі наказу МВС України № 26 о/с від 15.02.2016, якою змінена дата звільнення позивача, наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області № 2 о/с від 11.02.2016 внесені зміни до наказу ГУ МВС України у Луганській області № 295 о/с від 24.09.2014, який на теперішній час також оскаржується позивачем, визнано вважати позивача звільненим з 21.08.2015. Отже, вказує позивач, що його було звільнено через рік після, вчинення ним відповідного дисциплінарного правопорушення, що суперечить приписам Дисциплінарного статуту.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в уточненому позові. Позивач також просив суд поновити його переважне право на прийняття до органів поліції як працівника органу міліції, що порушене у зв'язку з його незаконним звільненням. Надав суду копії своїх заяв до відповідачів на підтвердження свого бажання продовжити службу в органах поліції.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення проти позову від 01.02.2016 (а.с.86-87), в яких посилається на такі обставини.

Позивач помилково зазначає дату свого звільнення 21.08.2014, хоча звільнено його було на підставі наказу ГУМВСУ в Луганській області по особовому складу 24.09.2014. Накази по особовому складу, які оскаржує позивач, дійсно були прийняті на реалізацію наказу МВС України № 926, яким до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Тому посилання позивача на той факт, що його було тричі звільнено не відповідає дійсності.

Розпорядником коштів щодо виплати грошового забезпечення позивачу є ГУ МВС України в Луганській області. Позивачу при звільненні не було виплачене грошове забезпечення за серпень 2014 року та 24 доби вересня 2014 року, що підтверджено довідкою, однак, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2015 позивачу фактично було сплачено кошти за один місяць служби у розмірі 4084,08 грн, тому відповідач ГУМВСУ в Луганській області просить суд врахувати цю обставину, що підтверджує відповідним платіжним документом.

Оскільки ГУ Національної поліції в Луганській області не є правонаступником ГУ МВС України в Луганській області, підстав щодо зобов'язання ГУ Національної поліції в Луганській області прийняти позивача на службу у суду відсутні так само, як і підстави для стягнення з ГУ Національної поліції в Луганській області коштів на користь ОСОБА_1

На підставі викладеного, представник відповідачів зазначив, що відповідачі при звільненні позивача діяли у межах повноважень, що надані їм законом, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд керується наступними вимогами чинного законодавства при вирішенні цієї справи.

Види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України «Про міліцію» (надалі - Закон № 565-XII), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (надалі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (надалі - Положення).

Відповідно до статті 18 Закону № 565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням, зокрема, пунктом 66 якого передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Що стосується службової дисципліни, то її сутність, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень (в тому числі і звільнення), порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Дисциплінарним статутом, статтею 12 якого передбачені види дисциплінарних стягнень, а саме: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до витягу з наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 №926 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Лисичанського МВ, Рубіжанського МВ, Сєвєродонецького МВ та УКР ГУ МВС України у Луганській області» до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) (а.с.24-33).

За наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.2014 № 1642 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п.66 Положення (а.с. 34).

Наказом начальника ГУ МВС України у Луганській області від 24.09.2014 №295о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та на виконання вимог наказів МВС України від 21.08.2014 № 1642 о/с, від 21.08.2014 № 926 та наказу ГУ МВС України у Луганській області від 22.09.2014 №1966 позивача - підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС (з постановленням на військовий облік) за п.66 Положення з посади старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України у Луганській області (а.с.35).

Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 826/17437/14 дисциплінарний наказ МВС України від 21.08.2014 № 926 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ визнано протиправним та скасовано.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З ухвали суду апеляційної інстанції від 05.11.2015 у справі № 826/17437/14 вбачається, що судами встановлені такі обставини справи.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 05.09.1995 року. Звільнено позивача з 24.09.2014 наказом №295о/с, який прийнято на підставі дисциплінарного наказу МВС України № 926 від 21.08.2014. Зазначений дисциплінарний наказ в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення судом визнано протиправним та скасовано. Рішення суду набрало законної сили 10.11.2015 (а.с.16-23).

Як пояснив представник відповідачів, оскаржені позивачем накази по особовому складу, а саме: наказ МВС України від 21.08.2014 № 1642 о/с та наказ ГУ МВС України у Луганській області від 24.09.2014 №295о/с були прийняті на реалізацію дисциплінарного наказу №926 від 21.08.2014, інших підстав для звільнення позивача в наказах не зазначено.

За загальним правилом будь-яке звільнення особи (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, в даному випадку.

Відповідно до пункту 18 Дисциплінарного статуту, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Також суд зазначає, що оскаржуваний наказ № 1642 о/с від 21.08.2014 та наказ № 295 о/с від 24.09.2014 були прийняті виключно на підставі та на виконання наказу Міністра внутрішніх справ від 21.08.2014 № 296.

Таким чином, оскільки підстави звільнення позивача за оскарженими наказами по особовому складу визнані судом протиправними та скасовані, зазначені накази про звільнення позивача також підлягають скасуванню як протиправні.

Так само є протиправними і підлягають скасуванню накази про внесення змін в накази про звільнення позивача як похідні від них, що також ґрунтувалися на підставах, які за вказаними судовими рішеннями визнані незаконними.

Так вже після звернення ОСОБА_1 до суду з зазначеним позовом наказом МВС України №26 о/с від 15.01.2016 внесені зміни до наказу МВС України №1642 о/с від 21.08.2014, щодо зміни дати звільнення відповідно до яких (внесених змін) визнано уважати ОСОБА_1 звільненим з органів внутрішніх справ з 21.08.2015 (а.с.146).

На підставі наказу МВС України № 26 о/с від 15.01.2016, яким змінена дата звільнення позивача, наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області № 2 о/с від 11.02.2016 внесені зміни до наказу ГУ МВС України в Луганській області № 295 о/с від 24.09.2014, згідно з яким прийняте рішення вважати ОСОБА_1 звільненим з органів внутрішніх справ з 21.08.2015 (а.с. 212).

З вищезазначеного виходить, що позивача було звільнено через рік після відповідного дисциплінарного правопорушення, що суперечить приписам Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно з ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня коли про проступок стало відомо начальнику.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку - ч.3 ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Таким чином, під час судового розгляду було встановлено, що вищезазначені накази були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а отже наказ МВС України №26 о/с від 15.01.2016 та наказ голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області № 2 о/с від 11.02.2016 підлягають скасуванню. (а.с. 146, 212).

В абзаці 3 п.17 постанови Пленум Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України" від 06.03.2008 №2 роз'яснено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Крім цього, в абзаці 10 пп.10.2 п.10 постанови Пленуму цього ж суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 роз'яснено, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акту та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

У зв'язку з цим вимоги позивача про визнання протиправними та скасування зазначених наказів про звільнення, поновлення його на попередній посаді є законними та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.

Відповідно до пояснень представника ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області, їх установа знаходиться в сані ліквідації, запису про припинення вказаної юридичної особи на день постановлення рішення у справі в реєстрі немає.

Тому позивача - підполковника міліції ОСОБА_1 має бути поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України у Луганській області з дати його фактичного звільнення - з 25.09.2014.

Відповідно до абзацу першого п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - абзац другий п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, суд приймає до уваги такі обставини справи та вимоги чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 25 вересня 2014 року. Оскільки, як встановлено судом, відповідач ГУ МВС України в Луганській області під час звільнення позивача не виконали вимог законодавства та не вручили йому під особистий підпис а ні копій наказу про звільнення, а ні трудової книжки; крім того, ними вносилися зміни в наказ про звільнення позивача вже в 2016 році щодо дати його звільнення, що ускладнило для позивача процес оскарження рішень відповідачів. Тому в тривалому розгляді питання щодо законності звільнення позивача, що фактично триває більше року, є вина відповідачів, отже, стягненню підлягає сума грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу: з 25.09.2014 по дату прийняття судового рішення - 22.02.2016.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.

Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача із займаної посади, вимога про стягнення на її користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді підлягає задоволенню.

Щодо визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи позивача, що видана ГУМВС у Луганській області №74/111/22-2016 від 29.01.2016, відповідно до якої грошове забезпечення за червень 2014 року складає 3372,75 грн та за липень 2014 року - 4795,42 грн, а за обидва останні місяці - 8168,17 грн (а.с.103).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2014 року №9884/0/14-13/13"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" кількість робочих днів у червні 2014 року складала 19 днів, у липні 2014 року -23, тому, середньоденне грошове забезпечення складає 8168,17 грн : 42 (сумарна кількість робочих днів у червні-липні 2014 року) = 194,48 грн.

Згідно з листами Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2014 року №9884/0/14-13/13 та 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 -2015 рік" тривалість вимушеного прогулу позивача складає 332 робочих дні (з 25.09.2014 по 22.02.2016), відповідно розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 64 053,01грн (332 х 194,48 грн). Вказану суму необхідно стягнути з Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.

За таких обставин, з відповідача Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.09.2014 по дату прийняття судового рішення - 22.02.2016 в сумі: 64 053,01 грн.

Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Тому, рішення суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі - 4 084,08 грн підлягає допущенню до негайного виконання.

Відповідно до довідки, що видана ГУМВС у Луганській області №74/111/22-2016 від 29.01.2016 позивачу не виплачувалося грошове забезпечення з серпень, вересень 2014 року (а.с.103).

Таким чином, сторони не заперечують того факту, що відповідач ГУ МВС України у Луганській області не здійснив остаточного розрахунку із позивачем на дату його звільнення, що також підтверджено вказаною довідкою та витягом з наказу від 24.09.2014 №295о/с, тому суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.08.2014 по 24.09.2014.

Посилання сторони відповідача на ті обставини, що позивачу на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2015 фактично були сплачені кошти за один місяць служби у розмірі 4 084,08 грн, і тому підлягають сплаті лише кошти за 24 дні вересня 2014 року, суд не визнає обґрунтованими з таких підстав.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2015 в справі № 826/17437/14 було стягнуто на користь позивача з ГУ МВС України у Луганській області середній заробіток за час вимушеного прогулу і рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4 084,08 грн було звернуте до негайного виконання (а.с.18).

Дійсно, меморіальним ордером №117024091 від 25.09.2015 підтверджено факт сплати ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_1 суми в розмірі 4 084,08 грн на підставі виконавчого листа (а.с.102), цей факт визнав і позивач в судовому засіданні.

Однак, суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу не можна ототожнювати з сумою грошового забезпечення за серпень 2014 року, оскільки підстави їх виплати і порядок нарахування відповідно до вимог чинного законодавства є різні.

Крім того, вказана постанова суду від 07.09.2015 в справі № 826/17437/14 була скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 в частині поновлення позивача на службі та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з тих підстав, що позивач не оскаржував накази про його звільнення за особовим складом (а.с.23).

Тому, в суду немає правових підстав вважати отриману позивачем суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4 084,08 грн сумою виплаченого йому грошового забезпечення за серпень 2014 року.

Враховуючи ту обставину, що жодна із сторін не надала суду належного розрахунку суми грошового забезпечення за період з 01.08.2014 по 24.09.2014, яка мала бути виплачена позивачу в порядку здійснення остаточного розрахунку на день звільнення, суд вважає належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача - ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області здійснити нарахування та виплату позивачу цієї суми. Тому в цій частині суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог на підставі ст.11 КАС України та обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача, ніж визначено в позові.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з МВС України, ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області та ГУ Національної поліції в Луганській області заборгованості з виплати грошового забезпечення та середнього заробітку суд зазначає, що вказані суми фактично є заробітною платою позивача, що підлягає стягненню з роботодавця, тому законних підстав для солідарної відповідальності вказаних осіб суд не знаходить.

Посилання позивача щодо застосування до спірних правовідносин вимог ст.117 КЗпП України не є обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Таким чином, на спірні правовідносини не поширюються норми трудового законодавства, зокрема, стаття 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

Однак, суд вважає слушною позицію позивача, який вважає порушеним своє переважне право на прийняття на службу до органів поліції, що пов'язане з незаконним звільненням його з органів міліції.

Як встановлено судом позивач на захист цього права вже звернувся з заявами до відповідачів на підтвердження свого бажання продовжити службу в органах поліції.

В уточненому позові на захист свого переважного право прийняття на службу в органи поліції він просить суд:

- зобов'язати ліквідаційну комісію ГУМВС України у Луганській області видати наказ, яким у відповідності до п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" змінити формулювання причин звільнення на 64 "з" Положення (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації)', змінити дату звільнення з 21.08.2015 р. на 06.11.2015 р;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області відповідно до п.9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, без проведення конкурсу, в порядку переатестації, згідно штатного розкладу, прийняти на службу до поліції з 07.11.2015 р. шляхом видання наказу про його призначення за його згодою на посаді, рівнозначній тій, що він обіймав під час проходження служби в міліції, з присвоєнням відповідного звання поліції - підполковника поліції.

Так, відповідно до п.п.9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» N 580-VIII від 02.07.2015 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Однак, зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки суд не знаходить підстав для зобов'язання відповідача ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області видати наказ про звільнення позивача конкретною датою, оскільки це право зазначеного повноважного органу. Також захист прав позивача шляхом зобов'язання ГУ Національної поліції в Луганській області без проведення конкурсу, в порядку переатестації, відповідно до штатного розкладу, прийняти його на службу до поліції з конкретної дати шляхом видання наказу про його призначення рівнозначній посаді, що він обіймав під час служби в міліції, з присвоєнням відповідного звання поліції - підполковника поліції не відповідає вимогам розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" і також є переважним правом зазначеного відповідача.

Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог також слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення з п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» та п.64 «з» Положення суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 р. (далі - Положення № 114).

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Приписами пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції - п.12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" опубліковано 06.08.2015 в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін щодо попередження про можливе звільнення слід рахувати з 7.08.2015 та протягом 3-х місяців з моменту набрання чинності відповідних положень Закону № 580-VIІІ, особа могла виявити бажання працювати у поліції.

З аналізу наведеного видно, що передумовою отримання пропозиції щодо посад (рівнозначних, вищих або нижчих щодо посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність (виявлення) бажання, яке на переконання суду, має бути оформлено письмово та подано у порядку, визначеному п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI, тобто протягом трьох місяців з дня опублікування Закону.

Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на службі в органах міліції на посаді старшого оперуповноваженого управління карного розшуку Головного управління МВС України у Луганській області у зв'язку з його незаконним звільненням 24.09.2014, Позивач виявив бажання проходити службу в поліції, а визначений п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI тримісячний строк з дня опублікування цього Закону для видання наказу про призначення за його згодою на посаду в органах поліції сплив, в наявності підстави для повного захисту порушених прав Позивача щодо зобов'язання ліквідаційну комісію органу міліції видати наказ про його звільнення у відповідності до вимог пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом до органів Національної поліції України.

У зв'язку з тим, що Позивач виявив бажання проходити службу в органах поліції, що підтверджується поданими ним заявами, є наявними також підстави для зобов'язання відповідного органу поліції розглянути зазначені заяви та винесення рішення щодо прийняття його на службу до органів поліції як працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, у відповідності до вимог пунктів 9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що уточнені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: наказ Міністерства внутрішніх справ України №1642 о/с від 21.08.2014 в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; наказ Міністерства внутрішніх справ України №26 о/с від 15.01.2016 про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України №1642 о/с від 21.08.2014 щодо зміни підстав та дати звільнення ОСОБА_1.

Визнати протиправними та скасувати: наказ Головного управління МВС України у Луганській області №295 о/с від 24.09.2014 в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; наказ голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області №2 о/с від 11.02.2016 про внесення змін до наказу Головного управління МВС України у Луганській області №295 о/с від 24.09.2014 щодо зміни підстав та дати звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на службі в органах міліції на посаді старшого оперуповноваженого управління карного розшуку Головного управління МВС України у Луганській області з 25.09.2014.

Зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.08.2014 по 24.09.2014.

Стягнути з ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.09.2014 по 22.02.2016 в розмірі 64567,36 гривень.

Зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.02.2016 видати наказ про його звільнення у відповідності до вимог пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом до органів Національної поліції України.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.02.2016 прийняти рішення щодо прийняття його на службу до органів поліції як працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, у відповідності до вимог пунктів 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

В задоволенні іншої частини уточнених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення підполковника міліції ОСОБА_1 на службі на посаді старшого оперуповноваженого управління карного розшуку Головного управління МВС України у Луганській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4084,08 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 26 лютого 2016 року.

Головуючий суддя В.С. ШембелянСуддя Суддя С.В. Борзаниця Т.І. Ковальова