Постанова № 56310575, 01.03.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р. справа №818/52/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представників позивача - Петрова А.В., Кульченко Г.І., Лісовенко Л.В.,

представника відповідача - Солов"я П.О.

представників третіх осіб - Приходько Д.В., Кулик Л.І., Похилько Л.В., Костюк В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/52/16

за позовом департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради

до державної фінансової інспекції в Сумській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання", приватне ремонтно-будівельне підприємство "Рембуд"

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправною та скасування пунктів 1, 2, 4 вимоги від 25.12.2015 р. №18-06-14-14/7248. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем проведено ревізію використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради за період з 01.01.2014 по 31.08.2015 року, за результатами якої позивачу направлено оскаржувану вимогу. Позивач вважає, що ДФІ в Сумській області дійшла неправомірного висновку про порушення норм чинного законодавства при отриманні та перерахуванні субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. При цьому, відповідачем не враховано, що позивач є лише однією зі сторін та одним із виконавців багатосторонніх договорів про перерахування бюджетних коштів на користь НАК «Нафтогаз України», а тому позивач не мав жодних повноважень щодо зменшення визначеної уповноваженими органами суми перерахування коштів. Також на думку позивача, є хибним висновок фінінспекції про порушення законодавства при перерахуванні бюджетних коштів за проведення капітального ремонту ліфтів в житлових будинках № 9 та № 15 по пр. М Лушпи м.Суми.

Державна фінансова інспекція в Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Крім того, актом ревізії доведено, що позивачем в порушення п. 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р., внаслідок включення ТОВ "Сумитеплоенерго" та ПАТ «СНВО ім. М.В.Фрунзе» втрат теплової енергії (для населення) до розрахунку з різниці в тарифах, вищих за нормативні втрати передбачені згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" від 02.03.2010р. №129, Департаментом проведено зайве перерахування коштів у вигляді субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Ревізією також встановлено порушення діючого законодавства з боку позивача при здійсненні розрахунків з виконавцем робіт по ремонту ліфтів ПРБП «Рембуд», оскільки окремі деталі ліфтів придбавалися цим підприємством після проведення ремонтних робіт.

Треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", приватне ремонтно-будівельне підприємство "Рембуд", у письмових відгуках на позов зазначили, що висновки акту ревізії про порушення позивачем норм діючого законодавства є безпідставними.

Представники позивача Петров А.В., Кульченко Г.І., Лісовенко Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Соловей П.О. позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представники третіх осіб Приходько Д.В., Кулик Л.І., Похилько Л.В., Костюк В.Г. позовні вимоги департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради повністю підтримали.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Сумській області (далі по тексту - ДФІ в Сумській області, Інспекція) проведено ревізію використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (далі по тексу -Департамент) за період з 01.01.2014 по 31.08.2015 року, за результатами якої складено акт №06-08/10 від 20.11.2015року (а.с.41-57).

На підставі акту ревізії відповідачем на адресу Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради направлено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень №18-06-14-14/7248 від 25.12.2015 року (а.с.20-21).

ДФІ в Сумській області у своїй вимозі зазначає, що в ході проведення ревізії, шляхом проведення зустрічних звірок у надавачів послуг ТОВ «Сумитеплоенерго» та Дирекції «Котельня Північного промвузла» ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» (далі - ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе») встановлено, що в порушення п.6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р., внаслідок включення втрат теплової енергії (для населення) до розрахунку з різниці в тарифах за січень-березень 2013 року і за листопад-грудень 2012 року товариству "Сумитеплоенерго" та товариству «СНВО ім. М.В.Фрунзе» за січень 2014 року вищих за нормативні втрати передбачені рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" від 02.03.2010року №129, «Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних мережах ТОВ «Сумитеплоенерго» від 03.09.2008року №441, «Про тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води Дирекції «Котельня Північного промвузла ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» для населення» від 28.12.2010року №831, Департаментом проведено перерахування коштів у вигляді субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах товариству «Сумитеплоенерго» на загальну суму 5531471,58грн., товариству ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» - 650842,50грн. Тобто, Департаментом проведено зайве перерахування коштів у вигляді субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Суд не погоджується з вказаними висновками ДФІ в Сумській області, з огляду на таке.

Згідно Статуту ТОВ «Сумитеплоенерго» та ліцензії з виробництва Серії АВ №147987, постачання Серії АД №041923, транспортування Серії АД №041922 теплової енергії, предметом та метою діяльності підприємства, зокрема, є виробництво і транспортування теплової енергії у вигляді гарячої води, купівля продаж та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, а також одержання прибутку для задоволення економічних та соціальних інтересів.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №129 від 02.03.2010 року «Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі технічного звіту ДДП з пуску, налагодження, удосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж «ДОНОРГРЕС» були погоджені нормативні втрати теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах при здійсненні діяльності ТОВ «Сумитеплоенерго» з транспортування теплової енергії в наступних розмірах: 2010 - 2011рр. 17,9%, 2011- 2012рр. 16,9%, 2012 - 2013рр - 15,9%.

Проте, відповідно до ст. 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 р. № 2479-VI, що набрав чинності з 22.07.2010 р., встановлення тарифів суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а саме: тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії віднесено до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Тобто, встановлені нормативи втрат не могли бути застосовані навіть при визначенні тарифів на теплову енергію починаючи з 22.07.2010р., оскільки тарифи на теплову енергію Сумська міська рада після 22.07.2010р. вже не встановлювала.

Постановою НКРЕ від 14.12.2010 року за №1761 були затверджені тарифи на теплову енергію для ТОВ «Сумитеплоенерго».

Відповідно до пункту 17 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації забезпечують методичне керівництво нормуванням у галузях (регіонах), здійснюють погодження методик нормування та норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, розроблених для потреб підприємства, галузі, регіону.

Протягом 2012 року діяли норми втрат теплової енергії в тепломережах ТОВ "Сумитеплоенерго", погоджені заступником голови Сумської обласної адміністрації, в розмірі 25,4 %, що були визначені у відповідності до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993р. (КТМ 204 України 244-94) та на підставі вимог Технічного звіту «Львів «ДОНОРГРЕС». Також пунктом 10.7 технічного звіту визначено, що отримані нормовані значення теплових втрат мереж є підставою на строк до 5 років для нормування втрат або визначення собівартості виробленої теплової енергії.

Згідно Порядку надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 30 від 29.01.2014р. (далі - Порядок №30), субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування за рахунок джерел, визначених пунктами 14 - 17 статті 11 та пунктом 5 статті 12 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом.

Пунктом 3 Порядку № 30 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

За приписами п.4 Порядку №30 обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію і виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання) та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах.

Пунктом 5 Порядку №30 встановлено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів:

- розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою;

- копія рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню;

- звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема:

- з надання послуг з теплопостачання (за формою № 1С-теплопостачання);

- звіт про постачання теплової енергії (за формою № 1-теп (Наказ № 1-теп, 232), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою № 23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою № 32-енерго);

- звіт про виконання інвестиційної програми (за формою № 2-інвестиції (Наказ № 308));

- довідка про повернення щомісяця основної суми кредиту та інших витрат, передбачених графіком повернення кредиту згідно з кредитним договором, кошти якого залучалися для виконання інвестиційних програм.

Відповідно до п.6 Порядку №30 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг, як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов'язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Також, статтею 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено як умову застосування механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити.

При цьому зазначено, що у процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської га кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом.

У відповідності до вказаних вимог Закону та нормативно-правових актів була створена територіальна комісія з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, яка на своїх засіданнях узгодила обсяг заборгованості з різниці в тарифах товариству «Сумитеплоенерго» товариству ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе», що підтверджується протоколами засідання комісії (а.с.129-155).

На підставі рішень територіальної комісії були укладені багатосторонні договори про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»), сторонами в яких є Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, ТОВ «Сумитеплоенерго», ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе», НАК «Нафтогаз України» (а.с.59-78).

За умовами договорів вказані учасники зобов'язані перерахувати конкретні суми бюджетних грошових коштів (узгоджений обсяг заборгованості з різниці в тарифах) з державного бюджету на рахунок НАК «Нафтогаз України».

На час проведення ревізії та пред'явлення вимоги рішення територіальної комісії про узгодження обсягу заборгованості у встановленому законом порядку не скасовані, а договори про організацію взаєморозрахунків не визнані нечинними.

Таким чином, посилання відповідача на рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" від 02.03.2010року №129, «Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних мережах ТОВ «Сумитеплоенерго» від 03.09.2008року №441, «Про тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води Дирекції «Котельня Північного промвузла ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» для населення» від 28.12.2010року №831 є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 р. № 2479-VI, що набрав чинності з 22.07.2010р., встановлення тарифів суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а саме: тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії віднесено до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, яка своєю постановою від 14.12.2010 року за №1761 затвердила тарифи на теплову енергію для ТОВ «Сумитеплоенерго», а Сумська міська рада після 22.07.2010р. тарифи на теплоенергію вже не встановлювала.

Крім того, в п.6 Порядку №30 чітко визначено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг, як різниця між фактичними (а не нормативними, як стверджує ДФІ у Сумській області) витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Необхідно також зауважити, що у січні 2014р. ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» надавало послуги з теплопостачання населенню за затвердженим відповідно до постанови НКРЕ №1762 від 14.12.2010р. тарифом на теплову енергію, що складав 232,38 грн. за 1 Ггкал (без ПДВ).

Згідно довідки зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради та ПАТ «Сумське НВО», складеної Державною фінансовою інспекцією у Сумській області 11.09.2015р. за №06-08/83-3 нормативні втрати теплової енергії за опалювальний період 2013-2014р.р. склали 17,3%.

Отже, фактичні середні нормативні втрати теплової енергії за опалювальний період 2013- 2014р.р. не перевищують нормативних.

За таких обставин висновок ДФІ в Сумській області про завищення ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» нормативних втрат теплової енергії при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах за січень 2014р. та порушення позивачем п.6 постанови КМУ №30 є безпідставним.

Відповідач в п.4 вимоги вказує, що Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради порушив вимоги п.п.6.4.4.1 та 6.4.7 ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013, внаслідок включення приватним виробничо-комерційним підприємством «Рембуд» (надалі - ПВКП «Рембуд») в акти форми КБ-2в вартості матеріальних ресурсів, отримання яких не підтверджено первинними документами, що призвело до завищення вартості виконаних робіт по капітальному ремонту ліфта п.5 житлового будинку № 15 по пр.М.Лушпи па загальну суму з ПДВ 23881,81 грн., а саме кабель КПВЛ 18*1 в кількості 69,0 п.м на суму 10488,00 грн., кабель КПВЛ 6*1 в кількості 23,0 п.м на суму 1505,81 грн., черв'ячна пара в кількості 1 шт. на суму 17600,00 грн.

Не погоджуючись з позицією ДФІ в Сумській області, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту ревізії первинних документів (видаткова накладна, довіреність на отримання матеріальних цінностей, акти приймання-передачі, тощо), що підтверджували б отримання в серпні 2015 року відповідних матеріалів кабель КПВЛ 18*1 в кількості 27,0 м.п на суму 6078,00 грн., кабель КПВЛ 6*1 в кількості 2,0 м.п. на загальну суму 203,81 грн., та черв'ячна пара в кількості 1 шт. на суму 17600,00 грн., до звірки не надано.

В той же час, відповідачем не враховано, що постачання вказаних деталей до ліфтів документально було оформлено ПВКП «Рембуд» у вересні 2015 року, що підтверджується відповідними накладними за вересень 2015 року.

Фінансовою інспекцією не надано жодного доказу того, що на час підписання акту форми КБ-2в, акту приймання виконаних робіт, вказані деталі не були встановлені на ліфти.

Навпаки, згідно наданих суду первинних документів, в тому числі документів технічного нагляду, зазначені деталі були встановлені, а самі ліфти працювали належним чином.

Таким чином, має місце порушення в бухгалтерському обліку ПВКП «Рембуд», а не завищення вартості виконаних робіт, які оплачені Департаментом, оскільки відповідачем не надано доказів завищення вартості виконаних робіт.

Твердження ДФІ в Сумській області про неможливість оскарження вимоги в порядку адміністративного судочинства з тих підстав, що у вимозі іде мова про відшкодування завданих збитків є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Тобто вимога органу державного фінансового контролю про усунення виявлених порушень законодавства є обов'язковою до виконання.

З оскаржуваної вимоги вбачається, що ДФІ в Сумській області вимагає від позивача усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі відшкодувати збитки у встановленому законом порядку, розглянути питання про притягнення працівників Департаменту, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності, а в разі не усунення виявлених порушень, інспекція ініціює розгляд питання про відповідність керівника установи займаній посаді.

В постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014р. по справі №21-89а14, на яку посилається Інспекція, як на підставу відмови у задоволенні позову, зазначено зовсім інший випадок - коли вимога про відшкодування збитків є самостійною та конкретною із зазначенням розміру таких збитків. Зокрема в даній постанові зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, яка розглядається Верховним Судом України, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

В той же час, в оскаржуваній вимозі прямо вимагається усунути виявлені порушення законодавства, при цьому питання щодо відшкодування збитків зазначено як таке, що структурно входить до зазначеної вимоги. Конкретні суми збитків у вимозі не зазначені, як і не зазначено на користь кого і з яких осіб їх стягувати. Також вимагається розглянути питання про притягнення винних осіб до відповідальності, а в разі не усунення виявлених порушень, інспекція ініціює розгляд питання про відповідність керівника установи займаній посаді.

Таким чином, вказана вимога є обов'язковою до виконання, а відтак породжує для позивача відповідні обов'язки.

Враховуючи викладене, оскарження вимоги ДФІ в Сумській області від 25.12.2015року не суперечить правовій позиції, відображеній у вищезазначеній постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014р. по справі № 21-89а14.

Більше того, структурне включення вимоги про відшкодування збитків без зазначення їх розміру до вимоги про усунення допущених порушень законодавства, свідчить про те, що сам відповідач, формулюючи оскаржувану вимогу, враховував вищевказану позицію Верховного Суду України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДФІ в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності пунктів 1, 2, 4, вимоги державної фінансової інспекції в Сумській області від 25.12.2015 р. №18-06-14-14/7248.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4, вимоги державної фінансової інспекції в Сумській області від 25.12.2015 р. №18-06-14-14/7248.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до платіжного доручення від 19.01.2016 року №6 департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1378 грн. (а.с.32).

Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань державної фінансової інспекції в Сумській області суму судового збору в розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради до державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4, вимоги державної фінансової інспекції в Сумській області від 25.12.2015 р. №18-06-14-14/7248.

Стягнути на користь департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 24013674) за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень - державної фінансової інспекції в Сумській області (код ЄДРПОУ 21112690) витрати на оплату судового збору в сумі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови складено 4 березня 2016року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар