Постанова № 56310532, 01.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року № 813/6542/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

представника позивача - Палія Ю.В.

представника відповідача - Мандзиняк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Леополісбуд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування суми податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Леополісбуд» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування вимоги про сплату боргу.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем було неправомірно нараховано до сплати пеню на підставі підпункту п.129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі 27071,46 грн, оскільки позивачем в межах строків сплачено усі донараховані податковим органом податкові зобов'язання з податку на додану вартість і як наслідок податкова вимога Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 17.11.2015 №6176-23 про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до вимог п.129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України позивачу нараховано пеню по податку на додану вартість в сумі 27071,46 грн, яка згідно даних карток особових рахунків підприємством не сплачена. Таким чином, відповідачем правомірно та в межах повноважень винесено податкову вимогу від 17.11.2015 №6176-23.

В судовому засіданні представник відповідача протии позову заперечила з мотивів, вказаних в запереченнях, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

02.10.2015 Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №1440/13-03-22-02/38008514 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0001102202/14072, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 191 017,50 грн., з яких: 152 814,00 грн. - за основним платежем; 38 203,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказану суму донарахувань позивачем сплачено згідно платіжного доручення від 03.11.2015 №871.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків, 05.11.2015 у позивача виник податковий борг за платежем «Податок на додану вартість» на підставі нарахування пені згідно податкового повідомлення-рішення 19.10.2015 №0001102202 та станом на 16.11.2015 сума нарахованої пені становить 27 071,46 грн.

17.11.2015 Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області складено вимогу №6173-23 на суму 27 071,46 грн, яка складається з нарахованої пені в аналогічній сумі.

Приватне підприємство «Леополісбуд», не погоджуюсь з тим, що за ним облікується податковий борг, 30.11.2015 звернулось до відповідача із вимогою провести звірення розрахунків по податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 30.11.2015, податку на прибуток з 01.01.2015 по 30.11.2015.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 02.12.2015 №3498-20 відповідно до якого за позивачем обліковується пеня по податку на додану вартість в сумі 27 071,46 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України).

Згідно із пп.62.1.1, пп.62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи, (пункти 36.3., 36.5. статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 38.1. ст. 38 ПК України виконання податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

У п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податково боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України № 576 від 10 жовтня 2013 року - податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Відповідно до пункту 129.1.2 статті 129 Податкового Кодексу України, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені є додатковим фінансовим покаранням платника податків за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській на підставі акта від 02.12.2015 №3498-20 винесено податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 №00001102202/14072, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 191 017,50 грн.

Позивач стверджує, що дані зобов'язання сплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення від 03.11.2015 №871, що не заперечується відповідачем.

Однак, відповідно до вимог п.129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України позивачу нараховано пеню по податку на додану вартість в сумі 27071,46 грн, яка згідно даних карток особових рахунків підприємством не сплачена.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та в межах повноважень винесено податкову вимогу від 17.11.2015 №6176-23.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в інтегрованій картці приватного підприємства «Леополісбуд» пені на суму заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 27 071,46 грн та зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки позивача суму пені в розмірі 27 071,46 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 розділу 1 Наказу Міністерства доходів і зборів № 765 від 05.12.2013р. "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів" (який набрав чинності з 28.02.2014р.) інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі показників стану розрахунків платників, механізму виявлення, усунення та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних забезпечується структурними підрозділами за закріпленими напрямами роботи. (п. 7 розділу 1 Наказу № 765).

Зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум. (п. 3 розділу 3 Наказу № 765).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що встановлення наявності або відсутності грошового зобов'язання, переплати, помилково та/або надміру сплаченого грошового зобов'язання є функцією закріпленою законом за відповідачем, а відтак суд не наділений повноваженнями своїм рішенням замінювати орган, до виключної компетенції якого відноситься ця функція.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський