Ухвала суду № 56309283, 29.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8863/15 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/1645/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я. Гірник Т.А.

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 ЖГІ Львівської міської ради ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, представника третьої особи прокуратури Львівської області ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, за участі третіх осіб: прокуратури Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобовязання видати спеціальний ордер на вселення, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, за участі третіх осіб: прокуратури Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання видати спеціальний ордер на вселення задоволено.Зобов'язано ОСОБА_2 житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видати ОСОБА_4 спеціальний ордер на вселення у службове житлове приміщення однокімнатну квартиру №48 у будинку №72А на пр. Червоної Калини у м. Львові на склад сім'ї три особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6 чоловік, ОСОБА_7 син.

Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_2 житлового господарства та інфраструктури ЛМР.

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Вважають, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального права. Зазначають, що судом не було взято до уваги, що за позивачем не була закріплена належним чином службова однокімнатна квартира №48 в будинку №72 А на пр.ОСОБА_8 та всупереч цьому винесено рішення про видачу службового ордеру, яким порушено норми законодавства. Фактично суд підмінив собою виконавчий орган місцевого самоврядування. Так, приймаючи рішення орган має певну свободу розсуду, тобто обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, суд же у даному випадку прийняв рішення за нього.

В судове засідання третя особа ОСОБА_7 не зявився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що вказана особа повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та надіслану вказаною особою заяву із висловленням своєї думки по суті справи та клопотанням про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, позивача, представника третьої особи Прокуратури Львівської області та третьої особи ОСОБА_6 в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, задовольняючи позов та посилаючись, зокрема, на ст.ст. 121, 122 ЖК України, ст. 19 Конституції України, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира позивачу надана на законних підставах, рішення про надання такої ніким не оскаржене та не визнане недійсним у судовому порядку. Також, встановлено, що документи для видачі спеціального ордеру в порядку ст.122 ЖК України подавалися, проте, такий до цього часу не видано.Разом з тим, спеціальний ордер видається не пізніше, ніж протягом одного місяця з часу прийняття рішення про надання житлового приміщення. Житло, яке має статус службового, черговикам не може бути надане, а у даному випадку дискреційні повноваження відповідача як адміністративного органу не допускають відкладення розгляду питання без обрання іншого конкретного юридично допустимого рішення. Зважаючи на вказане, оскільки відповідач діяв всупереч наданим повноваженням, отримавши належні документи рішення про видачу позивачу спеціального ордеру не прийняв, відтак порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку у заявлений нею у позовних вимогах спосіб.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги безпідставні.

Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно ст. 120 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

За ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. Народному депутату України спеціальний ордер видається Управлінням справами Верховної Ради України. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Зважаючи на вказані норми закону, а також «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Україні», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 1988 р. № 37; «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», затвердженого ухвалою Львівської міської ради №219 від 19.10.2006 року; «Положення про департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2006 року № 1206, зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.07.2009 року № 579, слід вказати про те, що первинним і основним рішенням про надання службового жилого приміщення позивачу є два накази Прокуратури Львівської області №2014 к від 26.11.2013 року та №807 к від 13.06.2014 року за якими позивачу надано спірну квартиру як службову на склад сімї 3 особи.

За наслідками таких рішень позивач набула право на користування спірним житлом, як службовим, та їй повинен був бути виданим спеціальний ордер на вселення у спірне житло, як підстава для вселення.

Вказане вбачається із того, що спірна квартира за актом №9 від 16.12.2013 року передана Прокуратурі Львівської області на виконання рішення громадської комісії з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради від 10.12.2013 року; за рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №985 від 20.12.2013 року набула статусу службової Прокуратури Львівської області; крім цього рішенням громадської комісії з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради від 4.02.2014 року рекомендовано погодити закріплення спірної квартири як службової за позивачем.

Закон, у даному випадку Житловий Кодекс України (ст.ст. 121, 122), - не передбачає необхідності ухвалення додаткових рішень будь-яким органом (зокрема і виконавчим комітетом ради, у даному випадку відповідачем) про надання вказаного житла як службового для набуття права користування ним.

Відсутність рішення відповідача, про яке вказує апелянт, а саме про закріплення службового житла за позивачем, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень по суті щодо необхідності винесення такого рішення та видачі ордеру, з посиланням на зайнятість та необхідність тривалої підготовки для видачі такого, як технічні питання невидання такого протягом тривалого часу, жодним чином не може вплинути та необхідність видачі позивачу ордера на вселення у спірну квартиру.

Зважаючи на статус житла, прерогатива надання такого належить Прокуратурі Львівської області рішення про що нею прийняте.

Рішення відповідача про закріплення такого житла перед видачею ордеру, фактично є формальною стадією лише перевірки дотримання законодавства при винесенні такого рішення прокуратурою Львівської області. Відповідач не взмозі прийняти іншого рішення окрім закріплення такого за позивачем у випадку дотримання вимог закону при ухваленні рішення про надання такого позивачу її роботодавцем. Він не вправі надати такого іншій особі, змінити його статус із службового на інший, тощо. Тому, посилання про перебування на черзі на отримання житла інших осіб у даній ситуації є безпідставним та таким, що жодним чином не може впливати на надання спірної квартири позивачу.

У даному випадку свобода розсуду, тобто обрання між кількома юридично допустимими рішеннями те, яке він вважає найкращим за даних обставин відповідача обмежується або видачею ордеру або невидачею такого із наведенням підстав неможливості, в силу закону, видати такий. Крім цього, слід вказати і про те, що у даному випадку свободи розсуду у відповідача не існує, оскільки єдиним можливим рішенням відповідача могло б бути рішення про закріплення службового житла за позивачем, оскільки, як вказано і представником відповідача, будь-яких даних про необхідність винесення рішення про відмову у закріпленні службового житла за позивачем - немає, про такі не відомо та доказів цього не представлено.

Зважаючи на вказане, судом, при ухваленні оскаржуваного рішення, не підмінено собою орган місцевого самоврядування, а вирішено питання про захист житлових прав позивача, які у неї виникли на підставі зазначених вище рішень і у інший спосіб захищені бути не могли.

Враховуючи те, що після винесення необхідних рішень про надання позивачу службового приміщення у неї виникло право на житло та право на отримання на підставі таких спеціального ордеру для вселення, тобто право на користування конкретним житловим приміщенням, право на яке у неї виникло раніше (після винесення рішення про надання їй такого), слід вказати і про те, що проявлена бездіяльність відповідача щодо видачі їй такого ордеру (для видачі якого слід винести рішення про закріплення за нею такого) фактично порушує право позивача на житло.

Відповідач, зважаючи на дотримання вимог закону Прокуратурою Львівської області, прерогативою якої є винесення такого рішення, про що жодних заперечень від відповідача не надходило, а навпаки стверджено про відсутність інформації щодо неможливості надання такого житла позивачу; безпідставною, протягом тривалого часу невидачею ордеру фактично порушує житлові права позивача, права на користування наданого їй житла, не надаючи відповідного ордеру на вселення.

Враховуючи вказане, обраний спосіб захисту позивачем її порушених житлових прав є вірним та вимога заявлена нею у позові вірно задоволена судом першої інстанції.

Вказане рішення винесене, також, і у відповідності до ст. 47 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В контексті ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод слід, також, вказати і про те, що у даному випадку орган держави у порушення вимог закону, протиправно втручається у житлові права позивача порушуючи такі, без жодних на те необхідних підстав втручання у демократичному суспільстві. Бездіяльність відповідача, не вчинення необхідних, законних дій тривалий час позбавляють позивача права на житло.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та таку відхилити, рішення ж суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

ОСОБА_9