Рішення № 56308694, 23.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/6400/15 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/1595/16 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення в її користь аліментівна малолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), і до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги ОСОБА_2мотивує тим, що перебуває в шлюбі з відповідачем з 04.10.2014 року. Від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_6, яка проживає з нею, фактично знаходиться на її утриманні, відповідач не надає майнової допомоги на утримання дочки, хоча дитина такої потребує . Просить позов задовольнити.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року позов задоволено. Судом постановлено стягувати аліменти із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у місячному розмірі допущено до негайного виконання. Судом вирішено питання судових витрат.

Вказане рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі зазначає, що таке рішення в частині визначення розміру аліментів прийнято без належного з'ясування обставин справи з порушенням вимог процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що відповідач не заперечує проти виконання своїх обов'язків по утриманню дитини, згоден щомісячно виконувати свій батьківський обов'язок, вважає що може виплачувати в користь позивача на утримання доньки кошти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., що значно перевищує прожитковий рівень на дитину віком до 6 років. Крім того, відповідач не відмовляється і готовий нести додаткові витрати на дитину у відповідності до ст.185 СК України, у разі виникнення обставин передбачених цією статтею. Стверджує, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід і визначити розмір аліментів слід у твердій грошовій сумі.

Просить заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким постановити стягувати з нього в користь ОСОБА_2аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.43-44 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 на обґрунтування апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено положеннями ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження , які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, на думку колегії суддів, дане рішення суду в повній мірі таким вимогам не відповідає.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Відповідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони перебувають в шлюбі, який зареєстровано 04.10.2014 року у Міському відділі РАЦС реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (а.с.3), в якому в них народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.4).

Судом встановлено також, що сторони проживають окремо. Позивач ОСОБА_2 тимчасово не працює у зв'язку з народженням дочки ОСОБА_6, якапроживає разом з матір'ю на АДРЕСА_1 з батьками позивача(а.с.50). Відповідач не несе витрат на утримання доньки, хоча може надавати фінансову допомогу, оскільки працездатний та інших утриманців немає. Домовленості між батьками щодо сплати аліментів на малолітню дитину сторони не досягли.

У відповідності до положень ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За роз'ясненнями п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі допускається лише у випадках, передбачених положеннями ст.184 СК України.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов обгрутованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_5 зобов'язаний утримувати дочку ОСОБА_6 до досягнення нею повноліття, є працездатним, має заробіток, на його утриманні не перебувають інші діти чи непрацездатні особи і останній сплачує за рішенням Залізничного районного суду м,Львова від 09.04.2015 р. аліменти на утримання дружини ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини заробітку(доходу) ОСОБА_5, що останній не заперечує.

В той же час, розглядаючи спір в заочному порядку та ухвалюючи рішення щодо стягнення з ОСОБА_5 аліментів на дочку ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, суд жодним чином не дослідив питання його працевлаштованості, розміру та виду заробітку і фактично не встановив того, що ОСОБА_5 має стабільну заробітну плату та стабільний заробіток.

В ході апеляційного розгляду даної справи сторонами надані відповідні письмові докази, як то: довідки ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 27.08.2015 за №11695/10/13-03-17-01-09/90 та від 21.12.2015 №16728/10/13-03-17-01-09/1519, виписки з рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_5, які з достатньою очевидністю доводять ту обставину, що продовж 2015 року відповідач перебував на обліку ДПІ як платник єдиного податку, фізична особа-підприємець, а його доходи носять мінливий характер, що підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду і позивач ОСОБА_2, вказуючи на нерегулярність стягнення з ОСОБА_5 аліментів на її утримання та мінливий характер стягуваних сум.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі за заявою платника або одержувача аліментів.

Відповідач ОСОБА_5, який не брав участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції, подав до суду апеляційної інстанції заяву щодо стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 в твердій грошові сумі.

Враховуючи вказані обставини, положення ч.1 ст.184 СК України характер заробітку відповідача, та інші обставини, що мають значення, слід дійти висновку, що стягнення з ОСОБА_5аліментів ну дочку слід здійснювати в твердій грошовій сумі, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

Що стосується розміру аліментів, які підлягають стягненню, то колегія суддів вважає, що 3000 грн., на виплату яких фактично погоджується апелянт, в двічі перевищує прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років, який з 1 вересня 2015 року визначено в розмірі 1167 грн., що відповідає майновим потребам дитини, необхідність стягнення більших сум позивачем не доведено, а тому колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_6 саме вказану суму.

Згідно вимогам ч. 2 ст. 184 СК України зазначений вище розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, оскаржуване рішення в частинівизначеного судом розміру аліментів в частці від заробітку ОСОБА_5 слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача аліменти на дочку ОСОБА_6у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття,з індексацією цієї суми відповідно до закону.

Керуючись ст.ст.303, 304, п. 2 ч. 1 ст.307, п. 1 ч. 1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року в частині визначеного судом розміру аліментів в частці від заробітку ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з індексацією цієї суми відповідно до закону.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.