Рішення № 56308485, 11.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/8572/13 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/371/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В.,Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 14 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, з участю третіх осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про виділення в натурі частки із майна, визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

3 вересня 2013 року позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про виділення йому в натурі 44/100 частин квартири АДРЕСА_1 що включає наступні приміщення: приміщення коридору під літерою 1 площею 6,3м2; приміщення вбиральні під літерою 2 площею 1,1м2; приміщення ванної кімнати під літерою 3 площею 2,7 м2; житлову кімнату під літерою 8 площею 16,7 м2; житлову кімнату під літерою 9 площею 13,6 м2 балкон під літерою 10 площею 0,9 м2. Житлова площа цих приміщень становить 30,3 м2, загальна - 41, м2; про припинення права власності ОСОБА_5 на 3/100 частин цієї квартири та припинення права власності ОСОБА_6 на 1/100 частину квартири; визнання за ним (позивачем) права власності на 44/100 частини у спірній квартирі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сторонам на праві спільної часткової власності належить спірна квартира. Йому (позивачеві) і ОСОБА_5 належить по 2/5 частин квартири, ОСОБА_6 - 1/5 її частина. Співвласники не можуть досягти згоди щодо користування спірною квартирою, на ґрунті цього між ними виникають конфлікти. Просить виділити йому частину квартири, визначену відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи. Він погоджується провести переобладнання відповідно до цього висновку та сплатити компенсацію у зв'язку з відхиленням від належної йому частки. Просить позов задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 14 травня 2015 року позов задоволено. Ухвалено виділити в натурі 44/100 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7, що включає наступні приміщення: приміщення коридору під літерою 1 площею 6,3м2; приміщення вбиральні під літерою 2 площею 1,1м2; приміщення ванної кімнати під літерою 3 площею 2,7м2; житлову кімнату під літерою 8 площею 16,7 м2; житлову кімнату під літерою 9 площею 13,6 м2 ; балкон під літерою 10 площею 0,9 м2. Всього житлова площа виділеної частини - 30,3 м2, загальна площа - 41,3 м2. Припинено право власності ОСОБА_5 на 3/100 частини у спірній квартирі із стягненням в його користь компенсації вартості припиненої частки в сумі 29 649 грн., що внесені ОСОБА_7 на рахунок №37313005000789 ТУ ДСА у Львівській області згідно квитанції № 83 від 12 червня 2015 року. Припинено право власності ОСОБА_6 на 1/100 спірної квартири із стягненням в його користь компенсації вартості цієї частки в сумі 14 825 грн., що внесені ОСОБА_7 на рахунок №37313005000789 ТУ ДСА у Львівській області згідно квитанції № 84 від 12 червня 2015 року. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 44/100 частини у спірній квартирі. Ухвалено з метою виділення вказаних приміщень в натурі за кошти ОСОБА_7, влаштувати дверний проріз між приміщеннями під літерами 5-1 та 5-8, закласти дверний отвір між приміщеннями під літерами 5-1 та 5-4, закласти дверний отвір між приміщеннями під літерами 5-8 та 5-7, закласти дверний отвір між приміщеннями під літерами 5-5 та 5-6.

Додатковим рішенням цього суду від 3 листопада 2015 року проведено розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідачів в користь позивача судових витрат в розмірі 229,45 грн.

Рішення оскаржили ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалено без врахування обставин, що мають значення для вирішення справи, при порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, просить таке скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що рішення суду обґрунтоване технічно неспроможним висновком експертизи, суд не врахував обставин, встановлених рішенням щодо цих же сторін та з приводу цього ж предмету спору, яке набрало законної сили. Встановлені рішенням суду обставини не підлягають доказуванню. Вказує, що оскаржуваним рішенням його безпідставно позбавлено частини власності. Він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чим був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи, хоч суд вирішував питання про його права та обов'язки.

ОСОБА_6, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог цивільного процесуального закону не з'ясував коло осіб, які мають брати участь у справі, не визначив характер спірних правовідносин, розглянув справу у відсутності осіб, які зацікавлені у її вирішенні. В порушення вимог ст. 61 ЦПК України суд не дав належної оцінки рішенню Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2013 року, яке набрало законної сили. В основу оскаржуваного рішення покладено технічно неспроможний висновок експертизи, який спростовується дослідженням, наданим відповідачами.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст.ст.10, 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 розташована на третьому поверсі будинку і складається з 4 кімнат житловою площею 69 м2 (15,9 м2; 22,8 м2; 16,7 м2; 13,6 м2) кухні площею 10,4 м2, ванної кімнати площею 2,7 м2, вбиральні площею 1,1 м2, коридору площею 6,3 м2, комори площею 3,9 м2. Квартира обладнана балконом площею 0,9 м2. Загальна площа квартири становить 94,3 м2, житлова - 69 м2 (т.1 а.с.63). До квартири належить підвал площею 10,2 м2.

Сторони є співвласниками цієї квартири у формі спільної часткової власності. ОСОБА_6 належить 1/5 частка відповідно до договору купівлі-продажу від 6 січня 2000 року (т.1 а.с.43,44), ОСОБА_5 належить 2/5 частки відповідно до договору дарування від 2 серпня 2004 року (т.1 а.с.45,46, аркуш 59 інвентаризаційної справи), ОСОБА_7 належить 2/5 частки квартири на підставі договору дарування від 26 грудня 2012 року ( т.1 а.с.47-48, аркуш 78 інвентаризаційної справи).

У квартирі проживають та зареєстровані співвласники ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також ОСОБА_10, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (т.1 а.с.10). Співвласники квартири не досягли згоди щодо здійснення їх права власності відносно спірної квартири.

Зміст ст.ст.316-319 ЦК України полягає в тому, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян. У ст. 321 цього Кодексу закріплений конституційний принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346 ЦК України.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.369 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.355,356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.1-3 ст. 358, ч.1-2 ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності з припиненням для цієї особи права на частку у спільному майні. У разі неможливості виділу (ч.2 ст. 183 цього Кодексу) співвласник, що бажає виділу, має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них». Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55. Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливе; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Із роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» вбачається, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Згідно з п.7 цієї Постанови, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

У п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у висновку № 2374 судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2014 року запропоновано єдиний найдоцільніший варіант реального виділу приміщень квартири ОСОБА_7 з урахуванням його ідеальної частки, з наданням приміщення коридору під літерою 1 площею 6,3м2; приміщення вбиральні під літерою 2 площею 1,1м2; приміщення ванної кімнати під літерою 3 площею 2,7м2; житлової кімнати під літерою 8 площею 16,7 м2; житлової кімнати під літерою 9 площею 13,6 м2 ; балкону під літерою 10 площею 0,9 м2. Всього житлова площа 30,3 м2, загальна площа - 41,3 м2. Реальна частка цього співвласника по площі складатиме 41,3 м2, що більше від ідеальної частки на 3,58м2. Співвласникам ОСОБА_5 (2/5 ід.ч.) та ОСОБА_6 (1/5 ід.ч.) пропонуються надати наступні приміщення квартири: житлову кімнату під літерою 4 площею 15,9 м2; приміщення кухні під літерою 5 площею 10,4 м2; приміщення комори під літерою 6 площею 3,9 м2; житлову кімнату під літерою 7 площею 22,8 м2 . Всього житлова площа зазначених співвласників становитиме 38,7 м2 , загальна - 53,0 м2. Реальна частка цих співвласників по площі складатиме 53,0 м2, що менше від ідеальної частки на 3,58м2. При вищезазначеному варіанті виділу ОСОБА_7 зазначених вище приміщень квартири, необхідно виконати наступні будівельні роботи: влаштувати дверний проріз між приміщеннями під літерами 5-1 та 5-8, закласти дверний отвір між приміщеннями під літерами 5-1 та 5-4, закласти дверний отвір між приміщеннями під літерами 5-8 та 5-7, закласти дверний отвір між приміщеннями під літерами 5-5 та 5-6.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Статтею 382 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Суд першої інстанції розглянув лише можливість виділу в натурі частки позивача у спірній квартирі.

По запропонованому експертизою описаному вище варіанту позивачеві виділяється повноцінна квартира, вхід до якої здійснюється зі сходової площадки в міжкімнатний коридор. До цієї квартири разом із двома кімнатами відходять ізольовані приміщення вбиральні та ванної кімнати, якими обладнана спірна квартира.

Відповідачам виділяється частина квартири із двох прохідних кімнат, кухні та комори. При цьому вхід до квартири належить обладнати із балкону, який не має виходу на основну сходову клітку будинку, а веде на гвинтові сходи додаткового (чорного) виходу цього будинку. Вхід до цієї частини квартири має здійснюватися з балкону безпосередньо в приміщення кухні, без коридору. Санвузол у цій частині квартири відсутній. Ванну кімнату і вбиральню пропонується влаштувати на території комори, з'єднаної із кімнатою та кухнею. При цьому такий санвузол буде розташований над приміщеннями квартири другого поверху будинку, які не є санвузлом (т.1 а.с.59-60). Суд не розглядав питання відповідності санітарним вимогам обладнання такого санвузла та входу безпосередньо в кухню. Належних та допустимих доказів щодо цих обставин сторонами не надано.

Відповідно до п.п. 2,22; 2,24; 2,27; 2,31; 2,34; 3.4. ДБН В.2.2-15-2005 Державні будівельні норми України «Житлові будинки. Основні положення.» у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо. Залежно від кількості житлових кімнат нижня і верхня межа 2-х кімнатної квартири становить 48-58 м2 (2.22); площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 м2, в інших квартирах - не менше 17м2. Мінімальна площа - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні спальні на одну особу - 10 м2, на дві -14 м2, мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 м2, у дво - та більше кімнатних - 8 м2, мінімальна площа робочої кімнати або кабінету -10 м2 (2.24). В однокімнатних квартирах допускається суміщений санвузол (ванна, умивальник, унітаз); у дво-, трикімнатних квартирах обох категорій слід передбачати роздільні санвузли (ванна з умивальником і вбиральня з унітазом та умивальником). Мінімальні розміри площі санвузлів: суміщений санвузол (обладнаний ванною, умивальником, унітазом, місцем для пральної машини) - 3,8 м2; ванна кімната (обладнана ванною, умивальником, місцем для пральної машини) - 3,3 м2; туалет (вбиральня, обладнана унітазом і умивальником) - 1,5 м2; туалет (вбиральня, обладнана унітазом без умивальника) -1,2 м2 (2.27). Кухні, обладнані газовими водонагрівачами, повинні бути забезпечені припливом повітря через кватирки або заґратовані отвори площею не менше 0,02 м2, які розташовують у нижній частині дверей, біля підлоги (3.1). Природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, неканалізовані вбиральні, вхідні тамбури до будинків, сходові клітки і загальні коридори у житлових будинках коридорного типу, а також приміщення громадського призначення в гуртожитках і житлових будинках для осіб похилого віку і сімей з інвалідами (3.4). Уточнення геометричних параметрів світлових прорізів слід провадити на підставі розрахунку коефіцієнта природної освітленості згідно зі СНиП П-4. Допускається проектувати без природного освітлення: а) кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами і влаштування примусової витяжної вентиляції; б) позаквартирні поверхові коридори в будинках секційного типу з сходово-ліфтовим вузлом; в) тамбури в одноквартирних і зблокованих житлових будинках, а також такі, що ведуть безпосередньо до квартири; г) внутрішньоквартирні сходи і сходові клітки одноквартирних і зблокованих будинків. Нижня межа площі однокімнатної квартири становить 30м2.

За приписами ст. 10 ЦПК України апеляційний суд вживав заходів для сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснив особам, які беруть участь у справі їх права, обов'язки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Для дослідження технічної можливості виділу часток співвласників у спірній квартирі сторони не зверталися із клопотаннями про проведення певних дій, зокрема, призначення експертизи.

При вирішенні спору необхідно враховувати й загальні засади цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності й розумності, зважаючи на права та інтереси всіх співвласників, та брати до уваги, що правовий режим спільної часткової власності повинен ураховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Аналіз змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) будинку, який перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Тобто визначальним для виділу частки з житлового будинку (поділу житлового будинку в натурі), який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці у ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання шкоди інтересам інших учасників спільної власності. У випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Таку позицію висловив і Верховний Суд України в постанові від 3 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою і має враховуватися іншими судами. Підстави відступати від правової позиції, висловленої Верховним Судом України, відсутні.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2013 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, з участю третіх осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в частині визначення порядку користування спірною квартирою відмовлено (т.1 а.с.104).

Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що ізольована частина квартири, яку експертизою пропонується передати позивачеві, буде обладнана входом зі сходової клітки у міжкімнатний коридор, з якого наявні входи у інші приміщення. Частина квартири, яка утвориться після виділу і пропонується відповідачам, передбачає вхід через балкон, що не має сполучення зі сходовою кліткою, яка забезпечує вихід на вулицю, вихід з квартири буде мати місце через запасний вихід будинку, який здійснюється через гвинтові сходи, не має санвузла, який пропонується обладнати на площі комори, над приміщеннями нижніх поверхів, які не є санвузлами, що не відповідає будівельним нормам і правилам. Суд не обґрунтував належними та допустимими доказами підставність припинення на частку відповідачів, оскільки у випадку відхилення від частки співвласника закон передбачає зміну часток, а не їх припинення.

Вимоги про встановлення порядку користування спірною квартирою не заявлені, судом не розглядалися.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності;колегія суддів приходить до висновку, що виділ частки позивача, як співвласника спірної квартири, є неможливий без порушення прав та законних інтересів інших співвласників. Відтак, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин.

Колегія суддів приходить до висновку, що в позові ОСОБА_7 належить відмовити, що не позбавляє його права провести виділ належної йому частки квартири шляхом одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації, як передбачено ч.2 ст. 364 ЦК України.

Позивач вніс на депозит Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області 29 649 грн. на рахунок №37313005000789 згідно квитанції № 83 від 12 червня 2015 року (т.1 а.с.137) та 14 825 грн. на рахунок №37313005000789 згідно квитанції № 84 від 12 червня 2015 року (т.1 а.с.138). При відмові в позові ОСОБА_7 ці кошти підлягають поверненню позивачеві.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в користь позивача не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314 ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 14 травня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділення ОСОБА_7 в натурі 44/100 частин квартири АДРЕСА_1 що включає наступні приміщення: коридору під літерою 1 площею 6,3м2; вбиральні під літерою 2 площею 1,1м2; ванної кімнати під літерою 3 площею 2,7м2; житлової кімнати під літерою 8 площею 16,7 м2; житлової кімнати під літерою 9 площею 13,6 м2 ; балкону під літерою 10 площею 0,9 м2; всього житлової площі - 30,3 м2, загальної площі - 41,3 м2; припинення права власності ОСОБА_5 на 3/100 частин у спірній квартирі із стягненням в його користь компенсації вартості припиненої частки в сумі 29 649 грн., що внесені ОСОБА_7 на рахунок №37313005000789 ТУ ДСА у Львівській області згідно квитанції № 83 від 12 червня 2015 року; припинення права власності ОСОБА_6 на 1/100 частину спірної квартири із стягненням в його користь компенсації вартості цієї частки в сумі 14 825 грн., що внесені ОСОБА_7 на рахунок №37313005000789 ТУ ДСА у Львівській області згідно квитанції № 84 від 12 червня 2015 року; визнання за ОСОБА_7 права власності на 44/100 частин у спірній квартирі.

Повернути ОСОБА_7 29 649 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., що внесені на рахунок №37313005000789 ТУ ДСА у Львівській області згідно квитанції № 83 від 12 червня 2015 року та 14 825 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн., що внесені на рахунок №37313005000789 ТУ ДСА у Львівській області згідно квитанції № 84 від 12 червня 2015 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді