Ухвала суду № 56308153, 29.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" лютого 2016 р. м. Київ К/800/16021/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Кривенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі №2а-12803/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача на правонаступника Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством «Виас-транс» за період із 01 по 31 березня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліката» за період із 01 по 30 листопада 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкмасза період із 01 вересня по 31 жовтня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Овідон» за період із 01 січня по 28 лютого 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тала Груп» за період із 01 травня по 31 серпня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Таверс» за період із 01 червня по 30 вересня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авєс-торг» за період із 01 по 30 листопада 2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олдеко» за період із 01 по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2012 року № 179/22-02/35810352.

Згідно з висновками акту перевірки, позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 14206904,00 грн., у тому числі за: січень 2011 року - 379904,00 грн., лютий 2011 року - 829250,00 грн., березень 2011 року - 1593174,00 грн., квітень 2011 року - 29758,00 грн., травень 2011 року - 1437680,00 грн., червень 2011 року - 1985440,00 грн., липень 2011 року - 1234252,00 грн., серпень 2011 року - 1256504,00 грн., вересень 2011 року - 1364163,00 грн., жовтень 2011 року - 1702480,00 грн., листопад 2011 року - 2394299,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року № 0003282202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 14206904,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1987931,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, та надано їм вірну правову оцінку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Виас-транс», ТОВ «Ліката», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Овідон», ТОВ «Тала Груп», ТОВ «Таверс», ТОВ «Авєс-торг» надані копії договорів купівлі-продажу, банківських виписок з поточного рахунку позивача, актів зустрічних розрахунків та договору оренди складських приміщень. Однак, зазначені документи не дають можливості встановити факт реального здійснення господарських операцій, оскільки суду не надано видаткових накладних, податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, а також документів на підтвердження транспортування товару, що придбавався позивачем.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що фактичного здійснення господарських операцій не відбулось, а тому позивачем занижено податкові зобов?язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 14135827,00 грн.

Разом з тим, згідно з приєднаною до матеріалів справи інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до Єдиного державного реєстру 25.03.2013 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Центрінвестсервіс» (код 35810352).

Відповідно до частини 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 2 цієї статті).

Згідно з пунктом 5 частини 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Частиною 2 ст. 228 цього Кодексу визначено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

У зв`язку з припиненням ТОВ «Центрінвестсервіс» з 25.03.2013, тобто після ухвалення судових рішень у справі, провадження у справі підлягає закриттю, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 - визнанню такими, що втратили законну силу.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвестсервіс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 визнати такими, що втратили законну силу та закрити провадження у справі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун