Ухвала суду № 56307818, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1983/2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»

про захист прав споживача та стягнення коштів

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача та стягнення коштів. Розірвано договір фінансового лізінгу №010571 з додатками від 25.06.2014 р.; стягнуто з ТОВ «ЛК «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 комісію за організацію в сумі 39750 грн., авансовий платіж в сумі 198 750 грн., неустойку в розмірі 11925 грн.; в решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЛК «Автофінанс» просить це рішення скасувати і постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 25.06.2014 р. між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №010571 із додатками, згідно якого предметом лізінгу є автомобіль марки «Хонда СR-V», вартістю 397 500,00 грн.

Згідно умов вказаного договору лізінгодавець, тобто відповідач, бере на себе зобов»язання придбати предмет лізінгу - автомобіль марки «Хонда СR-V», зазначений у п.1.1 договору та специфікації, що є додатком №3 до вказаного договору, у власність та передати предмет лізінгу у користування лізінгоодержувачу, тобто, позивачу, на строк та умовах, передбачених договором.

В той же день позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму 39 750 грн. та суму 8 750 грн.

Згідноп.4 договору поставка предмету договору повинна бути здійснена не ніше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, тобто, до 12 грудня 2014 р.

Зокрема, п.п. 1.7, 4.1 договору лізингу сторонами визначено, що лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 (сто двадцять) робочих днів з дати отримання авансового платежу на свій (лізингодавця) поточний рахунок та комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно п. 4.8. лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі з моменту сплати авансового платежу у повному обсязі до моменту підписання акту прийому - передачі предмета лізингу.

Судом також встановлено, що ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» не виконує взяті на себе зобов'язання відповідно до договору № 010571 фінансового лізингу від 25.06.2014 р.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння міна його умов не допускається.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст.2 ЗУ «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж. поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст.11 ЗУ «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом і та договором лізингу випадках.

Згідно ст.16 вказаного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ст.7 цього ж Закону лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізінгодавцю до такої відмови.

Згідно п.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли продавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з поговором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості (послуги), якщо що інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення, а саме: 397 500 грн. (вартість предмета лізингу ) * 3% =11 925 грн.

Згідно п. 14.11 договору фінансового лізингу сторони зобов'язуються протягом 10 календарних днів з моменту настання відповідної події повідомляти один одного щодо зміни їхнього місцезнаходження, поштових і банківських реквізитів, номерів телефонів і факсів, зміни посадових або уповноважених осіб сторін даного договору, а також про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію й виконання зобов'язань за умовами даного договору.

Вказане зобов'язання ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» не виконано. Позивач не був повідомлений про зміну місцезнаходження відповідача, що суперечить як умовам даного договору, так і п.3 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів», в якому зазначено, що продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і повну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства. Положення статті 15-1 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» стосуються введення в оману щодо власної діяльності відповідного суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що позивач сплативши належні платежі, не отримав від відповідача протягом наступних 120 днів пропозиції щодо укладення акту прийому-передачі, сплати комісії за передачу предмета лізингу, та відповідно докладеного опису предмета лізингу та його узгодження.

Тому, суд обґрунтовано дійшов висновку, що відсутність вказаних дій з боку відповідача свідчить про те, що відповідач порушив умови договору, оскільки, не здійснював жодних дій, спрямованих на реалізацію умов договору в частині передачі предмета лізингу.

Таким чином, враховуючи зазначене визнав безпідставним посилання відповідача на несплату позивачем комісії за передачу предмета лізингу, оскільки, вказаного предмету лізингу відповідачем не було надано для узгодження.

Оскільки, відповідач не здійснив жодної дії спрямованої на реалізацію укладеного договору, що свою чергу, значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, то суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позову в цій частині.

Що стосується решти позовних вимог, то суд відмовив у їх задоволенні, і рішення в цій частині позивачем не оскаржено.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» - відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :