Ухвала суду № 56307794, 23.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/3169/2016 головуючий у 1-й інстанції: Кириленко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Бугай О.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов цього договору, виникла заборгованість, яка станом на 31 березня 2015 року становить 14721 грн. 71 коп., і яку позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 14721 грн. 71 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4993 грн. 08 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 6851 грн. 41 коп., заборгованість по комісії та пені в розмірі 1700 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 677 грн. 22 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в застосуванні строку позовної давності; також, суд дійшов помилкового висновку про укладення між сторонами та дію кредитного договору, оскільки підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить ані розміру наданого кредиту, ані розміру процентів за його користування, що свідчить про недосягнення згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору між ним та банком.

Особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 27 квітня 2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов'язання за договором виконав належним чином, відкрив картковий рахунок відповідачу в гривнях і здійснював його обслуговування згідно з договором.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у результаті чого внаслідок користування картковим рахунком у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 14721 грн. 71 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4993 грн. 08 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 6851 грн. 41 коп., заборгованість по комісії та пені в розмірі 1700 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 677 грн. 22 коп.

За положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом також встановлено, що у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності (а. с. 47).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (чч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України постанові № 6-14 цс 14 від 19 березня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Згідно зі змістом заяви клієнта від 27 квітня 2011 року та п. 2.1.1 Умов і правил надання банківських послуг строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця і по закінченню строку дії картки вона пролонгується на новий строк за зверненням клієнта до банку (пп. 2.1.1.2.11. і 2.1.1.2.12).

Відповідно до умов договору, укладеного ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки, - квітень 2015 року.

Проте останній платіж внесено ОСОБА_1 30 серпня 2013 року (а. с. 5-6).

За таких обставин суд першої інстанції у повному обсязі встановивши обставини справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що банк звернувся за захистом порушеного права в межах строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, оскільки останній платіж за кредитом вчинено 30 серпня 2013 року, а з позовом банк звернувся до суду 12 травня 2015 року.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в застосуванні строку позовної давності, є необґрунтованими та підлягають відхиленню з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як убачається зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 27 квітня 2011 року, ОСОБА_1 своїм підписом у заяві на отримання кредиту підтвердив те, що він ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також він підтвердив факт отримання ним повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ "Приватбанк" та його місцезнаходження.

Посилання скаржника те, що під час підписання кредитного договору між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору між ним та банком, є не доведеними та не беруться колегією суддів до уваги з урахуванням вищевикладеного.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: О.В. Шахова

Л.Д.Поливач