Постанова № 56307768, 03.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3834/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Шевчук К.О.

представника відповідача Смуригіної К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення заробітку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнення вимог, просив: стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за січень 2007 року в розмірі 391,62 грн.; відповідно до п.2 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання постанови суду про присудження компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у межах суми стягнення за один місяць; відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України встановити Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення, зокрема, що підлягає негайному виконанню.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказав, що відповідач, як роботодавець, із порушенням строків виплати, на підставі судових рішень, сплатив йому заборгованість по грошовому забезпеченню за січень 2007 року у листопаді 2009 та у жовтні 2015 року, хоча право на виплату цього забезпечення позивач мав з січня 2007 року. На думку позивача, через несвоєчасну виплату цих сум, йому має бути компенсована втрата частини доходу відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання з'явилася представник позивача, апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з викладених у скарзі підстав.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 у справі № 2-а-10201/09/2570, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 та Вищого адміністративного суду від 02.06.2011, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Чернігівської ОДПІ та стягнуто з відповідача 152,47 грн. грошового забезпечення за січень 2007 року.

Постанова від 14.09.2009 допущена ухвалою суду від 17.09.2009 до негайного виконання та передана позивачем на примусове виконання. В порядку примусового виконання 02.11.2009 з Чернігівської ОДПІ було стягнуто кошти в сумі 152,47грн.

За результатом вирішення іншої адміністративної справи №2а-9752/09/2570 (в подальшому - 825/4653/13-а), яка, як правильно врахував суд першої інстанції, розглядалася судами неодноразово починаючи з 2009 року, Чернігівський окружний адміністративний суд 08.09.2015 прийняв постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнив та стягнув з Чернігівської ОДПІ на користь позивача недоплачений заробіток за січень 2007 року (за період до 26.01.2007) в розмірі 137 грн. 92 коп. (а.с. 30-31). Назване судове рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015.

Додатковою постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 постанова від 08.09.2015 допущена до негайного виконання (а.с.24).

Судом першої інстанції встановлено, що кошти в сумі 137,92 грн. було перераховано ОСОБА_3 12.10.2015 поштовим переказом.

16.11.2015 позивач звернувся до Чернігівської ОДПІ із заявою, у якій просив надати інформацію, а саме: дані про розмір нарахованої йому компенсації втрати частини доходів, внаслідок виплати 13.10.2015 грошового забезпечення за січень 2007 року; про дату, коли Чернігівська МДПІ виплатила йому грошову забезпечення в січні 2007 (а.с.5).

Листом від 20.11.2015 № 1053/1/2522-11-22 відповідач повідомив заявника, що у Чернігівській ОДПІ відсутні дані про розмір нарахованої ОСОБА_3 компенсації втрати частини доходів, внаслідок виплати грошового забезпечення на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 №825/4653/13а. Чернігівська МДПІ виплачувала ОСОБА_3 грошове забезпечення у січні 2007 року відповідно до платіжного доручення №10 від 24.01.2007 (а.с.6).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свою позицію тим, що суми грошового забезпечення нараховані та стягнуті за рішенням суду, а не підприємством самостійно, не є доходом або заробітною платою в розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", тому сума грошового забезпечення позивача за січень 2007 року, стягнута та виплачена позивачу за рішенням суду не є об'єктом компенсації в розумінні положень вказаного закону.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом попередньої інстанції не враховано висновків Верховного Суду України, який, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, дійшов протилежного висновку. Таким чином, на думку апелянта, прийняте адміністративним судом рішення не відповідає вимогам процесуального права та підлягає скасуванню.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких вказав на помилковість доводів скаржника, оскільки Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не передбачено здійснення компенсації у разі виплати коштів на виконання судових рішень. Просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - без змін.

Перевіряючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За правилами ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтями 3 та 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі за текстом - Порядок №159).

Відповідно до п. 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

До таких віднесено пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).

У межах даного спору, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію виплаченого йому з порушенням строків грошового забезпечення за січень 2007 року, що не має разового характеру. Сторонами вказані обставини не оспорюються, тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України такі не потребують доказування.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. 115 Кодексу законів про працю України та Порядку № 159, основною умовою для виплати компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальних виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки ці нормативні акти не містять будь-якого виключення.

Згідно із пунктами 5, 7 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 07 листопада 2012 року у справі № 6-131цс12 та колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14.

З матеріалів справи вбачається, що з відповідача, на підставі судових рішень стягнуто на користь позивача 152,47 грн. грошового забезпечення за січень 2007 року та недоплачений заробіток за січень 2007 року (за період до 26.01.2007) в розмірі 137 грн. 92 коп.

Суд першої інстанції правильно встановив, що виплата нарахованих на підставі судових рішень сум грошового забезпечення позивача за січень 2007 року, відбулася відповідно 02.11.2009 та 13.10.2015.

На думку апеляційного суду, визнавши, що позивач мав право на вказані суми заробітку ще у січні 2007 року, суд фактично констатував, що роботодавець в силу вимог закону повинен був нарахувати та виплатити такий заробіток починаючи з 2007 року, але цього не зробив, що і стало підставою для прийняття рішення про їх стягнення, тому логічним, на думку судової колегії, є висновок, що виплата відповідачем цих сум заробітку у листопаді 2009 та у жовтні 2015 року свідчить про порушення строків здійснення такої виплати, не зважаючи на те, що нарахування та виплата відбулися згідно із судовими рішеннями.

У постанові від 18.11.2014 (справа № 21-518а14), про яку вже йшлося, ВСУ вказав на помилковість висновків суду касаційної інстанції про відсутність підстав вважати, що мала місце затримка виплати нарахованого доходу в розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виходячи з того, що відповідний дохід не був нарахований, оскільки мав місце спір про право, а отже відповідний дохід мав бути нарахований лише після винесення рішення суду та набрання ним законної сили, а також те, що відповідачем не було порушено строків виконання відповідного рішення суду про перерахунок та виплату пенсії позивачу.

У названому рішенні колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України акцентувала увагу на тому, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення цього не врахував.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду попередньої інстанцій про відмову в позові про стягнення компенсації втрати частини доходів не можна визнати законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги спростовують зроблений судом висновок.

З цих же міркувань апеляційний суд відхиляє посилання відповідача у його письмових запереченнях на апеляційну скаргу на те, що Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не передбачено здійснення компенсації у разі виплати коштів на виконання судових рішень.

Вирішуючи питання щодо розміру належної позивачеві компенсації, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, розмір компенсації втрати частини доходів виплаченої позивачеві 02.11.2009 суми грошового забезпечення за січень 2007 року, в розмірі 152,47 грн., з застосуванням індексу інфляції за 2007-2009 роки, складає -(1,16 х 1,223 х 1,101-1) х 152,47 = 85,68 грн.

Розмір компенсації втрати частини доходів через виплаченої позивачеві 13.10.2015 суми грошового забезпечення за січень 2007 року, в розмірі 137,92 грн., із застосуванням індексу інфляції за 2007-2015 роки, складає -(1.16 х 1.223 х 1.123 х 1.091 х 1.046 х 0.998 х 1.005 х 1.249 х 1.413-1) х 137.92 = 305,94 грн.

Загальний розмір компенсації втрати частини вказаних доходів у зв'язку з порушенням строків виплати позивачеві грошового забезпечення за січень 2007 року становить: 85,68 грн. + 305,94 грн. = 391,62 грн.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого приписами ст. 71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративних справах, не спростував наданих позивачем розрахунків суми компенсації та власних розрахунків апеляційному суду не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за січень 2007 року в розмірі 391,62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Також позивач просив встановити відповідачеві строк для подачі звіту про виконання судового рішення, зокрема, що підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Поряд із цим, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

За вказаного нормативного регулювання та враховуючи задоволення вимог позивача про стягнення на його користь суми грошового забезпечення за січень 2007 року в розмірі 391,62 грн., колегія суддів вважає необхідним допустити негайне виконання постанови суду про присудження компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у межах суми стягнення за один місяць та встановити Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області місячний строк для подачі звіту про виконання судового рішення, зокрема, що підлягає негайному виконанню.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим. Вирішуючи спір, суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення заробітку - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за січень 2007 року в розмірі 682,01 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання постанови суду про присудження компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України встановити Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області місячний строк для подачі звіту про виконання судового рішення, зокрема, що підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.