Ухвала суду № 56307742, 02.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 876/3306/15 № 876/3733/15Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Національного заповідника «Давній Галич» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року та на додаткову постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом Національного заповідника «Давній Галич» до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання недійсними та скасування акту, припису, вимоги, рішення, протоколу,

встановив:

У липні 2014 року позивач НЗ «Давній Галич» звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача УПФ в Галицькому районі Івано-Франківської області, у якому просив: визнати недійсними та скасувати: - акт позапланової перевірки № 138 від 02.07.2014 року; - припис № 7 від 03.07.2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; - вимогу № Ю-1/1У від 04.07.2014 року про сплату боргу в сумі 196891,26 грн.; - рішення № 8 від 04.07.2014 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 638257,36 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум несвоєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків; - протокол № 1 від 10.07.2014 року про адміністративне правопорушення.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав письмове заперечення, просив відмовити у задоволенні позову.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу УПФ в Галицькому районі Івано-Франківської області за № Ю-1/1У від 04.07.2014 року в частині вимоги сплатити недоїмку зі страхових внесків в сумі 121,44 грн.. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ в Галицькому районі Івано-Франківської області за № 8 від 04.07.2014 року в частині застосування до НЗ «Давній Галич» фінансових санкцій в сумі 1165,52 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року стягнено з НЗ «Давній Галич» на користь Державного бюджету України 4377,49 грн. судового збору.

Позивач НЗ «Давній Галич» не погодився з постановою суду першої інстанції від 06.02.2015 року та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідачем проведено позапланову перевірку НЗ «Давній Галич» з питань дотримання вимог законодавства України щодо правильності нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірних відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період із 01.01.2004 р. по 30.06.2014 р.. За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржені акт перевірки № 138 від 02.07.2014 року, вимогу № Ю-1/1У від 04.07.2014 року, протокол № 1 від 10.07.2014 року, рішення № 8 від 04.07.2014 року та припис № 7 від 03.07.2014 року. Звертає увагу апелянт на те, що численними попередніми перевірками позивача не було встановлено жодних порушень щодо нарахування та сплати пенсійних внесків зі сторони НЗ «Давній Галич» у період з 01.01.2002 р. по 28.02.2013 р.. Таким чином, вважає апелянт, що оскаржені акти щодо нарахування боргу та сплати штрафних санкцій підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 06.02.2015 року та прийняти нову постанову, якою повністю задоволити позовні вимоги.

Також позивач не погодився з додатковою постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що додаткова постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що зважаючи на незаконність постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року у частині відмови НЗ «Давній Галич» у задоволенні його позовних вимог, то відповідно незаконною є додаткова постанова від 16.03.2015 року щодо покладення на позивача обов'язку відшкодувати 4377,49 грн. судового збору.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати додаткову постанову суду першої інстанції від 16.03.2015 року.

Відповідач по справі подав заперечення на апеляційні скарги, де вказує, що рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним дослідженням усіх обставин справи.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 18.06.2014 року по 02.07.2014 року відповідачем УПФ України в Галицькому районі проведено позапланову перевірку позивача НЗ «Давній Галич» з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 року по 30.06.2014 року. За результатами перевірки складено акт № 138 від 02.07.2014 року (а.с. 26-33 Т.1).

У вказаному Акті перевірки зазначено, що НЗ «Давній Галич» при утриманні з працівників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» необхідно було застосувати 1-5%. В результаті чого донараховано страхових внесків за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року в сумі 196891,26 грн., в т.ч.: за 2004 р. - 890,50 грн.; за 2005 р. - 7911,92 грн.; за 2006 р. - 11760,45 грн.; за 2007 р. - 18898,12 грн.; за 2008 р. - 35163,75 грн.; за 2009 р. - 53958,21 грн.; за 2010 р. - 68308,31 грн., у зв'язку з чим позивачем порушено ст.ст. 19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Перевіркою встановлено відхилення за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року в достовірності формування та подання відомостей про застраховані особи, що призвело до заниження внесків по ставці 1-5%. У звіт до системи персоніфікованого обліку не подано код підстав для обліку окремим категоріям осіб (ЗНТО 24А1). Платником подані недостовірні відомості, що застосовуються в персоніфікованому обліку по наступних застрахованих особах: - невірне відображення ідентифікаційного коду на ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року та січень 2010 року (відображено ідентифікаційний код НОМЕР_1, а фактично ідентифікаційний код НОМЕР_2), невірно відображено ідентифікаційний код на ОСОБА_2 за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року (відображено ідентифікаційний код НОМЕР_3, а фактично ідентифікаційний код НОМЕР_4), в результаті чого порушено ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанову правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 «Про порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування». В результаті перевірки відомостей по заробітній платі за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року виявлено недостовірні відомості, що використовуються в реєстрі застрахованих осіб, а саме утримання з заробітної плати по вищевказаних особах здійснювалось в розмірі 3,6%, а відповідно до законодавчо встановленого розміру необхідно було утримувати 6,1%, в результаті чого порушено ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

03.07.2014 року відповідачем винесено Припис № 7 про усунення порушення вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Цим Приписом позивача зобов'язано подати достовірні відомості на застрахованих осіб за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року до управління ПФУ в Галицькому районі, згідно акту перевірки; за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року подати корегуючі звіти по застрахованих особах до Міністерства доходів ДПІ в Галицькому районі (а.с. 34-35 Т.1).

04.07.2014 року відповідачем винесено відносно позивача вимогу № Ю-1/1У про сплату боргу у розмірі 196891,26 грн. (а.с. 44 Т.1).

Рішенням відповідача № 8 від 04.07.2014 року до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 638257,36 грн. за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 36-43 Т.1).

10.07.2014 року відповідачем було складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст.165-1 КУпАП, у зв'язку із порушенням статей 19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 45 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесених відповідачем вимоги № Ю-1/1У від 04.07.2014 року про сплату боргу на суму 196769,82 грн. (за виключенням 121,44 грн.) та рішення № 8 від 04.07.2014 року про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 637091,84 грн. (за виключенням 1165,52 грн.), з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Частиною 1 статті 18 цього Закону визначено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції чинній до 01.01.2011 року), ставка збору для платників збору, а саме фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі членів творчих спілок, творчих працівників, які не є членами творчих спілок, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу тощо, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України затв. Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95 становить: 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 грн.; 2 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 грн.; 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 грн.; 4 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 351 до 500 грн.; 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону, з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 грн..

Відповідно до ч.10 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктами 3, 4, 5 частини 9 статті 106 цього Закону (в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена.

У той же час згідно з абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 1 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01 січня 2011 року, оскільки зазначена заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пунктів 3, 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Такий висновок підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 20 листопада 2012 року (справа № 21-367а12), 07 жовтня 2014 року (справа № 21-269а14).

Відповідно до ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення.

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року страхові внески позивачем нараховувалися та сплачувались у розмірі 2, 1, 1-2 відсотків, незалежно від розміру заробітної плати працівників, трудовий стаж яких дає право на одержання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.

У зв'язку із наведеним вище, відповідачем було правомірно нараховано позивачу страхові внески за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року та штрафні санкції.

Крім цього, в суді першої інстанції було встановлено та враховано, що при здійсненні розрахунку донарахованих позивачу страхових внесків, відповідач допустив помилку, у зв'язку з чим безпідставно донарахував 121,44 грн. страхових внесків та, відповідно, 1165,52 грн. штрафних санкцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками та письмовими поясненнями відповідача від 29.01.2015 року.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно донараховано позивачу 196769,82 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по працівниках, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та 637091,84 грн. штрафних санкцій.

Отже, є правильною постанова суду першої інстанції від 06.02.2015 року щодо часткового визнання протиправними і скасування вимоги № Ю-1/1У від 04.07.2014 року в частині 121,44 грн., та рішення № 8 від 04.07.2014 року в частині 1165,52 грн..

Відносно оскарженого припису № 7 від 30.07.2014 року, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його правомірності.

Так, згідно ст.14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб видавати приписи щодо усунення цих порушень (стаття 13-1 Закону).

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року єдиний внесок з заробітної плати осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» позивачем нараховувався в розмірі 3,6% замість 6,1%.

Таким чином, оскільки позивачем було порушено вимоги щодо достовірності формування та подання відомостей про застрахованих осіб за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року та щодо формування відомостей, що використовуються в реєстрі застрахованих осіб, а саме утримання в період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року з заробітної плати осіб, які мають право на наукову пенсію, тому відповідачем правомірно видано припис № 7 від 30.07.2014 року щодо усунення вказаних порушень.

Відносно позовних вимог про оскарження Акта перевірки № 138 від 02.07.2014 року та протоколу про адміністративне порушення № 1 від 10.07.2014 року, то суд апеляційної інстанції враховує, що Акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення являються задокументованими носіями інформації та містять суб'єктивні висновки перевіряючого органу.

Акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не носять зобов'язального характеру і не зумовлюють для позивача настання правових наслідків.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними і скасування Акта перевірки № 138 від 02.07.2014 року та протоколу про адміністративне порушення № 1 від 10.07.2014 року.

Також, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими твердження відповідача про те, що Управлінням 20.09.2007 р. проведена позапланова перевірка НЗ «Давній Галич» за період з 01.01.2002 року по 31.08.2007 року з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування й перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (акт № 93 від 20.09.2007 р.). За результатами перевірки по даних бухгалтерських документів та звітності поданих до управління, порушень у нарахуванні страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2002 року по 31.08.2007 року не виявлено, оскільки при проведенні перевірки НЗ «Давній Галич» не надано інформацію щодо працівників, які працюють на посадах, робота яких зараховується до трудового стажу, відповідно за кодом підстав для обліку окремих категорій осіб (ЗНТО 24АІ), що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Інформація про найманих працівників-науковців була надана НЗ «Давній Галич» лише під час проведення останньої перевірки.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 06.02.2015 року прийнята за результатами повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому немає підстав для її скасування.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано, що оскільки постановою суду першої інстанції від 06.02.2015 року позовні вимоги НЗ «Давній Галич» майнового характеру задоволено частково на суму 1286,96 грн., що становить 0,15 % загальної суми позовних вимог, то з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 560,28 грн., з позивача підлягала стягненню на користь Державного бюджету України 4377,49 грн..

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування додаткової постанови суду першої інстанції від 16 березня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційні скарги Національного заповідника «Давній Галич» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року та на додаткову постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року та додаткову постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом Національного заповідника «Давній Галич» до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання недійсними та скасування акту, припису, вимоги, рішення, протоколу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.03.2016 року.