Постанова № 56307649, 29.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2016 р. Справа№ 927/967/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: не з'явився;

ліквідатор: Борода А.В. (пасп. серії НОМЕР_1 виданий Варвинським РВ УМВС України в Чернігівській області від 12.06.2010).

розглядаючи апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015

у справі № 927/967/15 (суддя Сидоренко А.С.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 у справі № 927/967/15 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ"; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; покладено обов'язки ліквідатора боржника на ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" Бороду Андрія Вікторовича; вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова, у тому числі щодо призначення ліквідатора, прийнята з порушенням норм матеріального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 постанову господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі № 927/967/15 скасовано; справу передано на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у даній справі Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив про те, що апеляційному господарському суду слід було надати оцінку правомірності порушення провадження у даній справі за ухвалою від 28.07.2015 року (зокрема, щодо дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи, відповідно до цивільного та господарського законодавства, та дотримання боржником, при зверненні із заявою ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; а також, щодо правомірності визнання ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" банкрутом, з дотриманням місцевим господарським судом встановленого ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку призначення ліквідатора, що є необхідною передумовою для застосування передбачених чинним законодавством процедур у справі про банкрутство.

Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 29.02.2016.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.02.2016 представник ліквідатора проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник апелянта не з'явився у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діє з 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.07.2015, за заявою ліквідатора ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" Бороди А.В., на підставі ст. 95 Закону, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Під час розгляду поданої ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" заяви, встановлено, що товариство зареєстроване як суб'єкт господарювання 01.02.2011 року, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесені відомості за № 1 070 102 0000 042562.

17.04.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про Рішення загальних зборів учасників ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" щодо припинення діяльності товариства шляхом ліквідації.

Протягом ліквідаційної процедури, ліквідаційною комісією розглянуто та визнано грошові вимоги ДПІ у Печерському районі в сумі 12 647 грн. 00 коп.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" (протокол від 14.06.2015 № 11) було затверджено складений ліквідатором проміжний ліквідаційний баланс, з якого вбачається, що станом на 14.07.2015 товариство має поточні зобов'язання за розрахунками, у т.ч. з бюджетом в сумі 12647 грн. 00 коп. В той час як вартість активів товариства становить 0,0 грн. Судова колегія не бере до уваги вказане рішення загальних зборів учасників ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" (протокол від 14.06.2015 № 11) про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, враховуючи порушення норм ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, а саме, проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи. В даному ж випадку, рішення про затвердження складеного ліквідатором проміжного ліквідаційного балансу було прийнято 14.06.2015, до закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів (до 28.06.2015) та за місяць до того, як ліквідатором було складено вказаний проміжний ліквідаційний баланс станом на 14.07.2015.

На підставі наданих заявником доказів, господарський суд першої інстанції встановив недостатність вартості майна ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" для задоволення вимог кредиторів, що визнав підставою для визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було встановлено дотримання боржником всіх передумов в досудовій процедурі ліквідації ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" для звернення з відповідною заявою до суду, встановлено перевищення розміру пасиву над активами боржника, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону та пізніше - про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, призначив ліквідатора.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 95 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 ЦК України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному.

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України .

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону, є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство (в тому числі, і до заяви, яка подається боржником) встановлені ст. 11 Закону.

Зокрема, ч. ч. 1-5 названої статті Закону встановлено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та, серед іншого, повинна містити виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються, в тому числі: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). До заяви боржника додаються також: установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідно до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у своїх постановах від 10.07.2014 у справі № 922/5310/13, від 20.11.2014 у справі № 916/2495/14 та інших.

Втім, порушуючи провадження у даній справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що боржником до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство не додано доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2015 Загальними зборами учасників ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" було прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи та призначено головою ліквідаційної комісії товариства Бороду А.В.

Вказане рішення оформлене протоколом № 10 Загальних зборів учасників ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" від 17.04.2015.

17.04.2015 на виконання вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України та ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення юридичної особи божника за рішенням засновників.

Відповідно до вимог ст. 105 Цивільного кодексу України в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 316 (11) за 2015 рік (номер запису 3061) було опубліковано оголошення про припинення даної юридичної особи, та встановлено строк звернення кредиторів до ліквідатора з кредиторськими вимогами до 28.06.2015.

Положеннями ч. 4 ст. 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Так, відповідно до пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення) Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Як вбачається із додатків до Заяви Боржника, ліквідатором в підтвердження заходів щодо виявлення майна боржника до суду додано лише довідку Регіонального відділення фонду державного майна України по Чернігівській області від 09.07.2015 № 18-05-02432 про відсутність інформації щодо зареєстрованого за боржником державного майна.

Всі інші довідки стосовно відкритих рахунків у банках, щодо відсутності обтяжень нерухомого майна у боржника, відсутність у боржника цінних паперів, щодо наявності (відсутності) активів боржника подані головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) боржника за його підписом. Документів, які б достеменно підтверджували дані, зазначені в цих довідках ліквідатора боржника, до суду не надано.

Судова колегія, дослідивши вказані докази, вважає їх недостатніми для встановлення факту вжиття боржником (ліквідаційною комісією, ліквідатором боржника) повного обсягу заходів щодо виявлення майна (активів) боржника.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 Закону після закінчення строку, який передбачений ст. 105 ЦК України, є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його відповідно до ст. 111 ЦК України.

Проміжний ліквідаційний баланс боржника від 14.07.2015 (а.с. 18-19, т. 1) не можна вважати таким, що відображає повну інформацію щодо активів боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 5 ст. 112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

За змістом заяви Боржника та за наявними матеріалами справи вбачається відсутність належних та допустимих доказів (чеків про оплату засобів поштового зв'язку з описом вкладення у цінний лист тощо) в підтвердження направлення керівними органами боржника чи ліквідаційною комісією Боржника повідомлень про результати розгляду грошових вимог, в даному випадку, Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на юридичну адресу кредитора.

До того ж, при зверненні до місцевого господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника головою ліквідаційної комісії до заяви не було додано доказів направлення боржником заяви по формі № 8-ОПП.

Відповідно до п. 11.1 розділу XI "Порядку обліку платників податків та зборів" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 "Про затвердження Порядку обліку платників податків та зборів" (в редакції наказу Міністерства Фінансів України № 462 від 22.04.2014 "Про внесення змін до Порядку обліку платників податків та зборів") - платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючий орган за основним місцем обліку про його ліквідацію або реорганізацію протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі).

Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів Державної реєстраційної служби України та Центрального контролюючого органу.

Отже, обов'язок подавати до податкового органу за основним місцем обліку документи про припинення платника податків, як-то: заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Судом першої інстанції не було досліджено факти невідповідності даної Заяви Боржника вказаним вимогам статті 95 Закону, ч. 6 ст. 105, ч. 5 ст. 112 ЦК України.

Положеннями ч. 3 ст. 111 ЦК України визначено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 69.1 статті 69 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам).

Пунктом 69.2 статті 69 ПК України передбачено, що Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Крім того, послідовність дій банків та інших фінансових установ при наданні повідомлень про відкриття або закриття рахунків платників податків - юридичних осіб, до контролюючих органів, в яких обліковуються платники податків, та відкриття або закриття банками власних кореспондентських рахунків, а також форму і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, перелік підстав для відмови контролюючих органів у взятті рахунків на облік врегульована Порядком подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 №721.

Пунктом 11.16 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 за №1562/20300 прямо визначено, що з метою забезпечення закриття інших рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття.

Таким чином, належним доказом наявності відкритих/закритих рахунків у боржника є довідка Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо наявності таких рахунків. Доказів того, що комісія з припинення (ліквідатор, ліквідаційна комісія) зверталась до відповідного контролюючого органу щодо отримання переліку таких рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття матеріали справи не містять.

Отже, як прямо передбачено частиною 3 статті 111 ЦК України до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів (в даному випадку - до 28.06.2015) ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах.

Доказами закриття рахунку у банківській установі є довідка Банку про закриття рахунку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх обставин справи та не з'ясовано достеменно, чи дотримано боржником в даному випадку вимоги ч. 3 ст. 111 ЦК України.

Частиною 7 статті 111 ЦК України, визначено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на наявні матеріали справи, ліквідаційною комісією (ліквідатором) ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" не вжито вичерпних заходів, передбачених ч.7 ст. 111 ЦК України щодо визначення наявності або відсутності заборгованості боржника перед відповідними державними органами.

Крім того, до заяви про порушення справи про банкрутство не надано належних доказів повідомлення про ліквідацію юридичної особи боржника відповідних фондів, зокрема, Пенсійного Фонду України, Центру зайнятості, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатністю, які, також можуть бути кредиторами боржника.

З урахуванням наведеного, пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати, що у поданому до суду проміжному ліквідаційному балансі боржника, крім іншого без вказаних вище даних, вірно встановлено (відображено) його розмір.

Доказів вжиття ліквідатором боржника вичерпних заходів щодо виявлення всіх активів боржника матеріали справи не містять.

Викладене вище у сукупності свідчить, що складення наданого у справі проміжного ліквідаційного балансу боржника відбулось з порушеннями, у тому числі норм ст. 111 ЦК України, а вищевказані відомості в цьому балансі не відповідають фактичним обставинам справи, чи є не підтвердженими належними доказами у справі.

Наявність вказаних обставин, що мають бути підтверджені відповідними доказами, має істотне значення, оскільки, як вже було зазначено вище, є підставою та передумовою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) боржника із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Отже, суд першої інстанції безпідставно, передчасно порушив провадження у даній справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону , а в подальшому - виніс оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом, у даному випадку, не звернувши уваги на визначені вище обставини та недотримання норм ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України та ст. 11, 95 Закону.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 у даній справі підлягає задоволенню, оскаржувана постанова суду першої інстанції від 06.08.2015 у даній справі - скасуванню відповідно до ст. 104 ГПК України, як така, що прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, та оскільки справа про банкрутство ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" порушена безпідставно, передчасно за відсутністю відповідних передумов для такого порушення, провадження у справі № 927/967/15, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 83 Закону, підлягає припиненню.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про незаконність винесення судом першої інстанції оскаржуваних судових рішень у зв'язку з наявністю правових підстав для припинення провадження у справі про банкрутство згідно з п. 12 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство, як безпідставно порушеного.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 у справі № 927/967/15 задовольнити.

2. Скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 у справі № 927/967/15.

3. Провадження у справі № 927/967/15 про банкрутство ТОВ "МАШ ТЕХ КОМПЛЕКТ" припинити.

4. Матеріали справи № 927/967/15 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 04.03.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко