Постанова № 56307644, 01.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р. Справа№ 910/15250/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участі представників сторін:

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві -Михайлюк-Філомонова Є.В., довір. №79/26-58-10-26 від 04.09.2015

ліквідатор банкрута - Шифердеккер О.О., посв. арбітр. кер. НОМЕР_1 від 01.09.2014

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті

Києві

на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2015

у справі №910/15250/13 (суддя Пасько М.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

до комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове

ремонтно-будівельне управління"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №910/15250/13 відмовлено ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39471390) у визнанні кредитором комунального підприємства (далі - КП) "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (ідентифікаційний код 03333937) на суму 16377,29 грн.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №910/15250/13 та визнати податковий орган кредитором у справі з вимогами до боржника у розмірі 17730,27 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (в складі колегії суддів Верховець А.А. - головуючий, судді Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 01.03.2016 о 15:20 в судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (зал судових засідань №1).

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.02.2016, здійсненим у зв'язку з неможливістю розгляду апеляційної скарги у визначеному складі колегії суддів через перебування у відпустці судді Гарник Л.Л., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів з числа суддів: головуючий - Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали, в змісті апеляційної скарги, уточненнях до апеляційної скарги скаржником зазначено про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, наведені доводи і міркування в підтвердження викладених обставин, положення норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню тощо.

Зазначено про наявність кредиторської заборгованості боржника перед бюджетом по зобов'язанням зі сплати податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в сумі 244,31 грн, з єдиного соціального внеску в сумі 17668,03 грн, які не підпадають під визначення зобов'язань, які не виникають в силу ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

Ліквідатором боржника - арбітражним керуючим було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувалась обґрунтованість скарги, зазначено про те, що зобов'язання, на яких ґрунтуються заявлені кредиторські вимоги, виникли після порушення провадження у справі, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що і в розумінні ч. 3 ст. 19 Закону про банкрутство такі не виникають і не можуть виникнути в боржника.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом банкрутство.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу, п. 1 якої встановлено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Статтею 8 Закону про банкрутство (в редакції з 19.01.2013) встановлено, що ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.

Згідно з ст. 99 ч. 5-6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство. В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів, провадження у справі №910/15250/13 про банкрутство КП "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013, якою у т.ч. кредитором боржника визнано публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Мостобуд" на суму 15992569,22 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - з 17.09.2013.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 20.11.2014, постановою Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 припинено процедуру розпорядження майном та визнано КП "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" банкрутом.

09.02.2015 від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 16621,60 грн - ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 17.04.2015, у т.ч. визнано вимоги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві в сумі 16621,60 грн, з яких: 16377, 29 грн - другої черги, 244,31 грн - вимоги третьої черги.

09.06.2015 від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 65637,82 грн, в якій з урахуванням наданих в подальшому уточнень, вказано про наявність заборгованості боржника, станом на 30.11.2015, з податку на прибуток у розмірі 244,31 грн та зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 16377,29 грн, що загалом становить 17.730, 27 грн.

В засіданні суду апеляційної інстанції уточнюючі запитання головуючого судді щодо конкретних сум кредиторської заборгованості, які заявлені до визнання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві, у зв'язку з наявними розбіжностями в таких сумах як в змісті поданих заяв та уточнень до них в суді першої інстанції, так і в змісті апеляційної скарги, а також періодів виникнення податкових зобов'язань представником скаржника залишені без відповіді.

Представником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві зазначено про те, що боржником самостійно визначено суми податкових зобов'язань, вимоги за якими заявлені до визнання, згідно з деклараціями та звітами, поданими у 2015 році, що і в розумінні Податкового кодексу (далі - ПК) України відповідні суми вважаються узгодженими і визнаними боржником, зокрема, через неподання уточнень, змін до них (відкликання, оскарження тощо).

Разом з тим, ліквідатором боржника - арбітражним керуючим зазначено про помилкове подання таких декларацій, звітів попередніми керівниками боржника, наголошено на тому, що вимоги ґрунтуються на нарахуванні неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи то неналежне виконання зобов'язань із сплати податків та інших обов'язкових платежів за ІІ квартал 2015 року.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство, погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Як вже зазначав суд першої інстанції, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним законом та відповідно має пріоритет перед іншим законодавством при розгляді справ про банкрутство.

Заявлені кредиторами вимоги, які виникли після визнання боржника банкрутом підлягають залишенню без задоволення, оскільки у боржника не виникає жодних зобов'язань, окрім тих, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури (постанова Верховного суду України від 18.03.2004 у справі № 3-5гс14).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що і було підтверджено ліквідатором боржника в засіданні суду апеляційної інстанції, заборгованість, декларована за вказаними вище звітами, так само як і подані декларація, звіти, так само була помилково погашена (попередніми керівниками боржника), що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку боржника - які-небудь інші зобов'язання, окрім вже визнаних судом, відсутні.

Висновку, що грошові вимоги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві на суму 16377,29 грн по зобов'язанням, які виникли в період мораторію (за ІІ квартал 2015 року) на задоволення вимог кредиторів і після визнання боржника банкрутом (16.12.2014) не підлягають задоволенню, а отже включенню до реєстру вимог кредиторів суд першої інстанції дійшов небезпідставно, протилежні висновки ДПІ, наведені в апеляційній скарзі, є неспроможними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, вбачає доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли своє підтвердження під час розгляду (перегляду) справи, оскаржене рішення суду такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №910/15250/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 03.03.2016

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська