Рішення № 56307573, 01.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р.Справа № 922/4705/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Денисюк Т.С.

судді: Новікова Н.А. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кротон Компані", м. Мерефа 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м. Київ про витребування майна скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності, визнання права власності на приміщення за участю :

Представники позивача - не з"явився;

Представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.02.2015 року;

Представник третьої особи (ПАТ "ВТБ Банк") - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОТОН КОМПАНІ» багатофункціональний комплекс літ. «Е-10», розташований за адресою: м. Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок, 120 загальною площею 4043, 6 м.кв., а саме на: приміщення 1 поверху 96-98, 102- 103, 105-110, 112, 114-116, 118-128, 132-133, 135-139, загальною площею 607.5 м. кв.; приміщення 2 поверху 1-25, загальною площею 425,0 м. кв.; приміщення 3 поверху 1-5, 8-13, 15-20, 23-30, загальною площею 408,1 м. кв.; приміщення 4 поверху 1-4, 6, 7, 10-27, загальною площею 410,5 м. кв.; приміщення 5 поверху 1-27, загальною площею 408,0 м. кв.; приміщення 6 поверху 1-25, загальною площею 405,4 м. кв.; приміщення 7 поверху 1-3, 6, 7, 10, 11, 14-22, 24, 28-33, загальною площею 338,5 м. кв.; приміщення 8 поверху 1-13, 15-24, загальною площею 346,0 м. кв.; приміщення 9 поверху 1-20, загальною площею 348,0 м. кв., приміщення 10 поверху 1-16, загальною площею 346,6 м. кв.;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 5967483, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Рішення Московського районного суду м. Харкова, серія та номер справи №643/5721/14-ц від 30.04.2014 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13666118 від 10.06.2014, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОТОН КОМПАНІ»;

- визнати право власності на багатофункціональний комплекс літ. «Е-10», розташований за адресою: м. Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок, 120 загальною площею 4043, 6 м.кв., а саме на: приміщення 1 поверху 96-98, 102-103, 105-110, 112, 114-116, 118-128, 132-133, 135- 139, загальною площею 607.5 м. кв.; приміщення 2 поверху 1-25, загальною площею 425,0 м. кв.; приміщення 3 поверху 1-5, 8-13, 15-20, 23-30, загальною площею 408,1 м. кв.; приміщення 4 поверху 1-4, 6, 7, 10-27, загальною площею 410,5 м. кв.; приміщення 5 поверху 1-27, загальною площею 408,0 м. кв.; приміщення 6 поверху 1-25, загальною площею 405,4 м. кв.; приміщення 7 поверху 1-3, 6, 7, 10, 11, 14-22, 24, 28-33, загальною площею 338,5 м. кв.; приміщення 8 поверху 1-13, 15-24, загальною площею 346,0 м. кв.; приміщення 9 поверху 1- 20, загальною площею 348,0 м. кв., приміщення 10 поверху 1-16, загальною площею 346,6 м. кв. за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЬГА.»

Позовні вимоги позивач обгрунтовує наступним.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року по справі № 29/5005/6381/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА." було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2. В рамках ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси ТОВ "ОЛЬГА." було включено - нежитлову будівлю літ. «Е-9» загальною площею 3698,1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок, 120 (Нерухоме майно), що належало останньому на підставі договору міни №10 від 26 липня 2002 року.

28 грудня 2012 року Товарною біржою «Європейська» проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства ТОВ "ОЛЬГА.". Так, на підставі протоколу № 4 про проведення цільового аукціону від 28 грудня 2012 року та Акту №4 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 року на Нерухоме майно, переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ". Згідно з протоколом, переможець зобов'язаний був оплатити, протягом 30 днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна, суму у розмірі 5127907,40 грн. за придбане майно на рахунок ТОВ "ОЛЬГА.". Однак, договір купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ", як переможцем аукціону, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА." укладений так і не був. Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА." про визнання права власності на нерухоме майно. Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2013 року по справі №922/296/13-г було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" право власності на нерухоме майно. Крім того, 28.05.2015 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "ОЛЬГА." було визнано недійсним результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації мана, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА.", проведеного в процедурі банкрутства, в т.ч.: лот. №4 - нежитлова будівля літ. «Е-9» загальною площею 3698,1 кв.м., розташована за адресою: м. Харків,вулиця Академіка Павлова, будинок, 120, шляхом визнання недійсним відповідних актів про проведений цільовий аукціон та протоколів про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №41906354 від 07.08.2015 року позивачу стало відомо, що на сьогоднішній день право власності на Нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ". Підставою для такої реєстрації стало рішення Московського районного суду м. Харків від 30.04.2014 року по справі №643/5721/14-ц.

Рішенням Московського районного суду м. Харків від 30.04.2014 року по справі № 643/5721/14-ц встановлено, що ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" є власником нежитлової будівлі літ. «Е-9» за адресою: місто Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що підтверджується Свідоцтвом про право власності індексний №16130703 від 14.01.2014 року. Цим же рішенням суду було встановлено, що нежитлову будівлю літ. «Е-9» за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 було самочинно реконструйовано. Нежитлова будівля літ. «Е-9» була перетворена на нежитлову будівлю літ. «Е-10», в наслідок чого за ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" визнано право власності на багатофункціональний комплекс літ. «Е-10», розташований за адресою: м. Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок, 120 загальною площею4043,6 м.кв..

З викладеного позивач робить висновок про те, що його право власності порушено, з огляду на те, що у ТОВ "ОРТІЯ" були відсутні правові підстави для розпорядження спірним майном шляхом його відчуження на користь ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" і наявні правові підстави для витребування у відповідача спірного нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки воно вибуло з володіння позивача проти його волі.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/4705/15, залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Крім того, разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга" надало до господарського суду клопотання про забезпечення позову, яке було задоволено ухвалою суду 20.08.2015 року.

За клопотанням позивача (вх.№37290) фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу, для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер cicx-09102.

Ухвалою суду від 02 листопада 2015 року провадження у справі 922/4705/15 було зупинено до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Харківспецнадра на рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 року у справі №922/296/13-г.

З огляду на те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 922/4705/15 були усунуті, ухвалою суду від 14.12.2015 року провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2015 року.

Ліквідатор ТОВ "Ольга." - ОСОБА_3 надав до суду клопотання (вх.№132 від 14.12.2015 року), в якому просив суд розглядати справу №922/4705/15 колегіально у складі трьох суддів. Вказане клопотання було задоволено ухвалою суду від 14.12.2015 року.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.12.2015 року справу № 922/4705/15 призначено до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Денисюк Т.С., судді Новікова Н.А., Суярко Т.Д..

Розпорядженням №219 від 23.02.2016 року було призначено повторний автоматичний розподіл справи (підстава: хвороба судді Суярко Т.Д.). Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.02.2016 року справу № 922/4705/15 було призначено до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Денисюк Т.С., судді Новікова Н.А., Лаврова Л.С..

В призначене на 01 березня 2016 року судове засідання позивач свого представника не направив, однак, електронною поштою на адресу суду надійшла копія клопотання ТОВ "Ольга." (за вх. №440), в якому позивач просив розглядати справу без участі його повноважного представника.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, а також диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без його участі та продовжити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні, а також в письмових поясненнях, наданих до суду 23.02.2016 року (вх.№5885), проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА." заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю, вказуючи на те, що згідно з протоколом №1 від 20 листопада 2013 року на загальних зборах засновників ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" було вирішено створити ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ". На порядку денному було вирішення питання щодо визначення статутного капіталу "КРОТОН КОМПАНІ" в розмірі 4 279 428, 76 грн. (чотири мільйони двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 76 копійок), який буде сформований за рахунок внесення засновниками (учасниками) Товариства майна та/або грошових коштів. Юридична особа ТОВ "ОРТІЯ" здійснила вклад у розмірі, що становить 99% статутного капіталу Товариства - 4 236 634, 48 грн. (чотири мільйони двісті тридцять шість тисяч шістсот тридцять чотири гривні 48 копійок) та вноситься нерухомим майном (нежитловим приміщенням), що належить ТОВ "ОРТІЯ" на праві приватної власності та розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, а саме: нежйтлові приміщення літ. «Е-9», загальною площею 3698,1 м. кв. Відтак, отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Крім того, ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" у період 2014 року була проведена реконструкція будівлі літ. «Е-9». За результати реконструкції було створено багатофункціональний комплекс літ. «Е-10». Як випливає з технічного паспорту багатофункціонального комплексу літ. «Е-10», у багатофункціональному комплексі літ. «Е-10», розташованому в місті Харкові по вулиці Академіка Павлова, будинок 120, було проведено реконструкцію приміщень 1-9 поверху, а приміщення 10 доверху 1-16 були новозбудовані. Згідно з експлікацією усього за літ. «Е-10» площа складає 4043, 6 м. кв. Вказане майно є новоствореним, право власності на яке виникає з підстав, передбачених ч. 1 ст. 182 та ч. 1 ст. 331 ЦК України.

Таким чином, нежитлові приміщення будівлі літ. «Е-9», загальною площею 3698,1 м. кв., що належали ТОВ "ОЛЬГА." на праві власності (індивідуально визначена річ), припинили своє фактичне існування (в натурі) з часу проведення будівельних робіт з реконструкції будівлі та отримання права власності на новостворений об'єкт нерухомості - багатофункціональний комплекс літ. "Е-10".

Отже, відповідач зазначає, що, новостворений багатофункціональний комплекс літ. «Е-10», що належить ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ", правостворюючим документом на який є рішення Московського районного суду м. Харкова у справі №643/5721/14-ц від 30 квітня 2014 року, загальною площею 4043, 6 м. кв. та літ. «Е-9» - нежитлова будівля, загальною площею 3698,1 м. кв., що належала на праві власності ТОВ «ОЛЬГА.» - це абсолютно різне нерухоме майно.

Представник третьої особи - ПАТ "ВТБ Банк", в судове засідання 01.03.2016 року не з"явився, про причини неявки суд не повідомив. Додаткових заяв, клопотань та документів в обгрунтування своєї правової позиції не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганні такому порушенню.

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.

Так, одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами зобов'язальні правовідносини відсутні.

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді при зверненні з відповідною позовною заявою, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на висловлену Верховним Судом України позицію стосовно того, що якщо набувач набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Поняття права власності визначено статтею 316 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений статтею 317 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положення частини другої статті 328 Цивільного кодексу України закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Так, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Отже, власник не зобов'язаний у кожному конкретному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

У главі 29 ЦК України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами статей 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, а у ст. 392 ЦК України передбачене право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

Така вимога може бути додатковою до іншої - зокрема до позову про витребування майна із чужого володіння.

У частині 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 2 ст. 388 названого Кодексу, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскільки за ст. 388 ЦК України добросовісне набуття можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі.

Таким чином, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захистові шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Разом з тим, як встановлено судом, 02.06.2011 року господарським судом Дніпропетровської області у справі №29/5005/6381/2011 прийнято постанову про визнання ТОВ "ОЛЬГА." банкрутом. Як слідує з вказаної постанови, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 року було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА.", відповідно до процедури, передбаченої статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі є встановлена під час роботи ліквідатора недостатність вартості майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів. Згідно частини першої статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Таким чином, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, у порядку статті 51 Закону, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Як вбачається з названої ухвали, загальними зборами учасників боржника - ТОВ "ОЛЬГА." прийнято рішення (протокол №1 від 31.01.2011р.) щодо припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації, призначення ліквідатора та про порядок і строк ліквідації Товариства.

28 грудня 2012 року Товарною біржою "Європейська" проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства ТОВ "ОЛЬГА.".

З огляду на вищенаведене вбачається, що нежитлові приміщення літ. «Е-9» загальною площею 3698,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, ОСОБА_4, 120, які належали на праві власності позивачу були відчужені останнім під час проведення ліквідаційної процедури з банкрутства, яка взагалі не передбачає волі банкрута на відчуження належному йому майна, а є наслідком його неплатоспроможності.

Разом з тим, приймаючи до уваги добровільне звернення позивача до суду з заявою про визнання його банкрутом, суд дійшов висновку, що позивач чітко усвідомлював наслідки такого звернення та ризик втрати належного йому майна, шляхом продажу його іншим особам для задоволення вимог кредиторів в рамках справи про банкрутство. Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та фактичні обставини справи, суд вважає твердження позивача про те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волею безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З аналізу, ч. 1 ст. 388 ЦК України також вбачається, що однією із обов'язкових умов яка пов'язує можливість особи, що вважає себе власником майна витребувати майно від іншої особи є наявність відплатного договору.

Так, матеріалами справи підтверджено, що перехід до відповідача права власності на нежитлову будівлю літ. «Е-9» загальною площею 3698,1 кв.м., яка розташована за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, відбувся не на підставі відплатного договору (правочину), а шляхом відступлення корпоративних прав.

Відповідно до п. 24. Постанови № 5 від 07.02.2014 року Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час розгляду позову власника майна про витребування майна, переданого як вклад майна до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Таким чином, суд погоджується з твердженням, що нежитлова будівля літ. «Е-9» загальною площею 3698,1 кв.м., яка розташована за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, перейшла у власність відповідача хоча і не за відплатним договором, а все ж таки є відплатним придбанням.

Водночас, суд зазначає, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК України.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" була проведена реконструкція будівлі літ. «Е-9». За результатами реконструкції було створено багатофункціональний комплекс літ. «Е-10». Як випливає з технічного паспорту багатофункціонального комплексу літ. «Е-10», у багатофункціональному комплексі літ. «Е-10», розташованому в місті Харкові по вулиці Академіка Павлова, будинок 120, було проведено реконструкцію приміщень 1-9 поверху, а приміщення 10 доверху 1-16 були новозбудовані. Згідно з експлікацією усього за літ. «Е-10» площа складає 4043, 6 м. кв. Про початок та закінчення будівельних робіт подавалися відповідні декларації до ДАБК у Харківській області.

Реконструкцію багатофункціонального комплексу літ. «Е-10» було здійснено ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" самочинно, без затвердженого проекту. Тому визнання права власності на новостворене майно багатофункціонального комплексу літ. «Е-10» здійснювалося судовим рішенням, що відповідає положенням ст. 376 ЦК України, а також ОСОБА_5 Юстиції України від 19 жовтня 2007 року №19-39-827, в якому зазначається, що у разі визнання права власності на новостворене майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує право власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду, що є правовстановлюючим документом, подається для державної реєстрації права на нерухоме майно.

В матеріалах справи міститься рішення Московського районного суду від 30 квітня 2014 року у справі №643/5721/14-ц, яким було визнано за ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ" право власності на багатофункціональний комплекс літ. «Е-10», розташований за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, загальною площею 4043,6 м. кв., а саме на: приміщення 1 поверху 96-98, 102-103, 105-110, 112, 114-116, 118-128, 132-133, 135-139, загальною площею 607, 5 м. кв.; приміщення 2 поверху 1-25, загальною площею 425, 0 м. кв., приміщення 3 поверху 1-5, 8-13, 15-20, 23-30, загальною площею 408, 1 м. кв., приміщення 4 поверху 1-4, 6, 7, 10-27, загальною площею 410, 5 м. кв.; приміщення 5 поверху 1-27, загальною площею 408, 0 м. кв.; приміщення 6 поверху 1-25, загальною площею 405,4 м. кв.; приміщення 7 поверху 1-3, 6, 7, 10, 11, 14-22, 24, 28-33, загальною площею 338, 5 м. кв.; приміщення 8 поверху 1-13, 15-24, загальною площею 346, 0 м. кв.; приміщення 9 поверху 1-20, загальною площею 348, 0 м. кв.; приміщення 10 поверху 1-16, загальною площею 346, 6 м. кв.

Таким чином, нежитлові приміщення будівлі літ. «Е-9», загальною площею 3698,1 м. кв., що належали ТОВ «ОЛЬГА.» на праві власності (індивідуально визначена річ), припинили своє фактичне існування (в натурі) з часу проведення будівельних робіт з реконструкції будівлі та отримання відповідачем права власності на новостворений об'єкт нерухомості - багатофункціональний комплекс літ. «Е-10».

Отже, новостворений багатофункціональний комплекс літ. «Е-10», що належить ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ", правостворюючим документом на який є рішення Московського районного суду м. Харкова у справі №643/5721/14-ц від 30 квітня 2014 року, загальною площею 4043, 6 м. кв. та літ. «Е-9» - нежитлова будівля, загальною площею 3698,1 м. кв., що належала на праві власності ТОВ "ОЛЬГА." - це різне нерухоме майно в розумінні ст.ст. 181,182,190 та 388 ЦК України.

Враховуючи викладене суд зазначає, що позивач намагається витребувати майно, котре йому ніколи не належало і має при цьому інші відмінні характеристики від того майна яке належало йому на праві власності.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «ОЛЬГА.» при подачі позову в прохальній частині просило скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 5967483, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі Рішення Московського районного суду м. Харкова, серія та номер справи №643/5721/14-ц від 30.04.2014 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13666118 від 10.06.2014, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОТОН КОМПАНІ"

Така вимога не може бути задоволена, оскільки такі дії може здійснити виключно державний компетентний орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно. Разом з тим, відповідачем за цією вимогою є ТОВ "КРОТОН КОМПАНІ", який не може бути відповідачем з цієї позовної вимоги. З огляду на це та враховуючи, що суд не знайшов підстав для задоволення вимоги про витребування майна, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги, щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності.

Розглядаючи позов в частині визнання права власності за ТОВ "ОЛЬГА.", суд зазначає, що позивач не довів належними доказами, що у нього виникло право власності на спірний обєкт а саме: багатофункціональний комплекс літ. «Е-10», розташований за адресою: м. Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок, 120 загальною площею 4043, 6 м.кв., а саме на: приміщення 1 поверху 96-98, 102-103, 105-110, 112, 114-116, 118-128, 132-133, 135- 139, загальною площею 607.5 м. кв.; приміщення 2 поверху 1-25, загальною площею 425,0 м. кв.; приміщення 3 поверху 1-5, 8-13, 15-20, 23-30, загальною площею 408,1 м. кв.; приміщення 4 поверху 1-4, 6, 7, 10-27, загальною площею 410,5 м. кв.; приміщення 5 поверху 1-27, загальною площею 408,0 м. кв.; приміщення 6 поверху 1-25, загальною площею 405,4 м. кв.; приміщення 7 поверху 1-3, 6, 7, 10, 11, 14-22, 24, 28-33, загальною площею 338,5 м. кв.; приміщення 8 поверху 1-13, 15-24, загальною площею 346,0 м. кв.; приміщення 9 поверху 1- 20, загальною площею 348,0 м. кв., приміщення 10 поверху 1-16, загальною площею 346,6 м. кв.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог; вони спростовуються доданими до матеріалів справи доказами та суд відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми, витрати по сплаті судового збору в розмірі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 330, ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 65, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2015 по справі №922/4705/15.

Повне рішення складено 09.03.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

Справа № 922/4705/15.