Рішення № 56307537, 02.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р.Справа № 922/35/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного підприємства "Яруга", м. Харків про внесення змін до договору оренди за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №08-11/7787/2-15 від 30.12.2015р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 04.02.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області до відповідача - Приватного підприємства "Яруга", в якій позивач просить внести зміни до договору оренди землі від 27.09.2006р. №124/06 шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, яка викладена позивачем у позовній заяві укладеною. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року", рішеннями Харківської міської ради від 25.09.2013р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" та рішенням № 960/12, яким затверджено порядок оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, змінюється базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова та запроваджується новий порядок визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками, крім того позивач посилається на положення ст.ст. 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 83, 124 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 188, 193 Господарського кодексу України.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні відмовити, про що надав до суду відзиві на позовну заяву за вх.№7089, який долучений судом до матеріалів справи. При цьому, відповідач посилається на необґрунтованість даних витягу з технічної документації №900 від 24.09.2013 р. про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в звязку з чим вважає, що внесення у п. 5 додаткової угоди є неправомірним. На думку відповідача, зважаючи на відсутність Порядку оформлення договорів оренди землі в місті Харкові, який би діяв стосовно договорів оренди, укладених до 01.01.2013 р., застосування рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 р. № 1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.» до спірних правовідносин оренди землі є незаконним. Крім того, відповідач не погоджується зі збільшенням ставки орендної плати до 6,4% від нормативної грошової оцінки землі, а також обовязковістю внесенні змін до договору оренди землі у відповідності з пунктами 2, 5, 9, 13, 14, 28 додаткової угоди.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

На підставі рішення Харківської міської ради від 24.12.2006р. №124/06 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" Харківською міською радою укладено наступний договір оренди землі: від 02.11.2007р. №340767100159 із терміном дії до 01.01.2026 р. Об'єктом оренди за зазначеним договором є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Гіршмана, 16, загальною площею 0,4336га; кадастровий номер 6310136600:01:028:0006; функціональне призначення земельної ділянки: землі комерційного використання.

Відповідно до п. 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8707786 гривень.

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою № 134/07 від 27.01.2007 року становить 25368,68 гривень.

Відповідно до пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року.

Згідно із пунктом 1.1 вказаного рішення, затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 гривень, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 року № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було: одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку; виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01.01.2013 р.; одержано витяг №900 від 24.09.2013 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Також, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі від 02.11.2007 р. №340767100159, який разом із листами - пропозиціями від 19.12.2013 р. №5884/0/225-13 та від 19.12.2013р. №5882/0/225-13 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача, отримання відповідачем вказаних документів підтверджується поштовими відправленнями, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди спір розвязується у судовому порядку.

З урахуванням наведених обставин позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 27.09.2006р. №124/06, шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України до загальних принципів господарювання відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими положеннями кореспондується норма ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, про те, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок зміни та розірвання договору визначено частинами 2-5 ст. 188 Господарського кодексу України. Тобто, вищезазначені норми права встановлюють загальне правило згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

Відповідно до умов спірного договору оренди землі не передбачено такої підстави для внесення змін до договору, як зміна нормативної грошової оцінки земель.

Норми права, на які посилався позивач: ст.ст.11, 626, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 179, 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та інші, містять правила, котрі регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних із платою за землю. Однак, жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель. Так само немає таких приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати і в нормах Податкового кодексу України, на які також посилався позивач. Стаття 289 Податкового кодексу України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної оцінки землі.

З урахуванням положень ст.4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування в законі чи договорі обов'язку відповідача внести зміни у спірний договорі оренди землі покладений на позивача.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів існування обовязку відповідача укласти спірну додаткову угоду до відповідного договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаних положень, затверджених рішеннями Харківської міської ради Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було:одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку; виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01.01.2013 р.; одержано витяг №900 від 24.09.2013 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На підставі вищезазначених документів та у відповідності до рішення позивача від 29.12.2012 року № 960/12 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради розроблено проект додаткової угоди до договору оренди землі від 02.11.2007 р. №340767100159, який разом із листами - пропозиціями від 19.12.2013 р. №5884/0/225-13 та від 19.12.2013р. №5882/0/225-13 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує факт отримання вказаного листа - пропозиції.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди, яку просить затвердити позивач, вказано: нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №900 від 24.09.2013 року становить 15813522,00 гривень.

При дослідженні вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 4336 кв.м. по вул. Гіршмана, 16 у м. Харкові, судом встановлено, що розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:028:0006, яка передана в оренду відповідачу, складено виходячи з того, що функціональне виростання земельної ділянки - землі комерційного використання, застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф в розмірі 2,5 та визначено, що під забудовою на цій земельній ділянці знаходиться 4336,00 кв.м., що в свою чергу, вплинуло на величину нормативно грошової оцінки.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що спірний договір оренди землі було укладено на підставі рішення Харківської міської ради від 24.12.2006р. №124/06 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" .

Відповідно до пунктів 8, 15 спірного договору, земельна ділянка надається в оренду строком до 01.01.2026 року для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі.

Отже, безпосередньо в рішенні органу місцевого самоврядування та у спірному договорі визначена категорія переданої в оренду земельної ділянки за функцією її використання. Інших рішень органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки по вул. Гіршмана, 16 до категорії земель комерційного використання (тобто, до категорії земель, коефіцієнт функціонального використання яких становить 2,5) матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах визначених законом повноважень, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

З огляду на вказане суд вважає, що оскільки на цей час відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки по вул. Гіршмана, 16 до категорії земель комерційного використання (тобто, до категорії земель, коефіцієнт функціонального використання яких становить 2,5), новий договір оренди землі між позивачем та відповідачем не укладено, спірний договір оренди землі діє в тій редакції, яка була узгоджена та підписана сторонами, позивач не мав права визначати у додатковій угоді нормативну грошову оцінку землі на підставі витягу №900 від 24.09.2013 року, у якому застосоване інше функціональне використання земельної ділянки ніж те, що встановлено в договорі оренди землі.

Згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01. 2006 року за №18/15/21/11 та зареєстрованим в Мін'юсті України 05.04.2006 року за №388/12262, затверджені величини коефіцієнта функціонального використання для земель різних виробництва меблів; землі інших видів виробництва; землі обробки відходів (окрім оптової та роздрібної торгівлі металевими і неметалевими відходами та брухтом, а також іншими вживаними товарами, що відносить до земель комерційної діяльності) застосовується коефіцієнт - 1,2.

Таким чином, застосування управлінням Держкомзему в місті Харкові при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, коефіцієнта функціонального використання 2,5, який встановлений для земельних ділянок комерційного використання, є не правомірним і не відповідає положенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 3.5 Наказу Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 27.01.2006 року №18/15/21/11 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05 листопада 1998 року № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 року за № 788/3228 відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Позивачем не було надано до суду форму №6-зем, № 6а-зем, №6б-зем, 2-зем для підтвердження правомірності розрахунку нормативної грошової оцінки.

Крім того, спірна земельна ділянка, яку орендує відповідач, повністю не забудована, що підтверджується пунктом 2 договору оренди землі, згідно якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4336 га, у тому числі, під забудовою 0,2948 га, інших угідь - 0,1338 га.

Проте, у витягу №900 від 24.09.2013 року з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки зазначено, що уся загальна площа 4336 кв.м. знаходиться під забудовою, та для загальній площі земельної ділянки застосовано коефіцієнт функціонального використання Кф 2,5.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено правомірність внесення змін до договору оренди землі шляхом доповнення його пунктом 5, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №900 від 24.09. 2013 року становить 15813522 гривень.

Разом з тим, суд вважає, що позивач безпідставно просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки, встановивши, у тому числі, орендну плату у розмірі 6,4 % від нормативної грошової оцінки. Дану позовну вимогу позивач обґрунтовує Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові", затвердженого рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27.02. 2008 року № 41/08.

Однак, спірний договір оренди було укладено 27.09.2007 року та проведено його державну реєстрацію 02.11.2007 року, а тому, на час його укладення, вказане Положення не діяло.

При цьому, суд вважає, що вищевказане Положення регулює визначення розміру орендної плати саме при укладенні договорів оренди землі.

Суд зауважує, що нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на договори, які були укладені після набрання цими актами законної сили, окрім випадків, коли в них зазначено про необхідність приведення вже укладених договорів у відповідність до цих актів.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірного договору, діяло "Тимчасове положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у місті Харкові", затверджене рішенням 18 сесії 24 скликання Харківської міської ради від 24.12. 2003 року № 280/03.

Таким чином, внаслідок затвердження органом місцевого самоврядування вже після укладення спірного договору оренди землі, нового порядку визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові, змінилась формула розрахунку річної орендної плати та відповідні коефіцієнти.

Спірний договір оренди землі та чинне законодавство не передбачають таких підстав для зміни договору оренди землі, як зміна органом місцевого самоврядування порядку визначення розміру орендної плати, у тому числі, формули її розрахунку та відповідних коефіцієнтів.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що вищевказане рішення Харківської міської ради від 24.12.2006р. №124/06 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" є чинним та у встановленому законом порядку не скасоване, тому суд вважає таким, що не відповідає положенню застосування позивачем ставки орендної плати у розмірі 6,4 % від нормативної грошової оцінки землі у запропонованих змінах до договору оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частина 2 ст. 4 Цивільного кодексу України встановлює, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Крім того, ст. 4 Цивільного кодексу України встановлює систему цивільного законодавства України до якої не входять акти органів місцевого самоврядування. Отже, акти Харківської міської ради, зокрема рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року № 1269/13 не можуть собою змінювати цивільне законодавство України.

З наведеного вбачається, що рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" не можуть вважатись підставою для внесення змін до договору оренди землі в розумінні ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, а посилання позивача на даний акт є безпідставним.

Вищевказане Положення не підлягає застосуванню до спірного договору оренди, зокрема, відповідно до п. 3 рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Таким чином, вказане рішення містить у собі імперативне посилання на інший нормативний документ, який визначає яким органом чи установою, в який спосіб, в якій формі та в якому порядку відбувається оформлення додаткової угоди до договору оренди землі, яка пов'язана із зміною розміру орендної плати.

Таким документом відповідно до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1269/13 є Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Зважаючи на імперативний характер, норми п. 3 рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" укладення додаткової угоди до договору оренди про зміну розміру орендної плати у зв'язку із впровадженням нової нормативної грошової оцінки землі у м. Харкові станом на 01.01.2013 року здійснюється виключно і лише у відповідності до Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, що затверджений рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012. № 960/12, і який діє на сьогодні.

Це підтверджується і тим, що в тексті спірної додаткової угоди та позовної заяви Департамент земельних відносин та Харківська міська рада посилається на рішення Харківської міської ради від 19.12.2012 року № 960/12, як на підставу укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Однак, згідно з п. 29 Порядку оформлення договорів землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року №960/12, цей Порядок не поширюється на договори оренди землі (додаткові угоди) та угоди про розірвання договорів оренди землі, які були підписані міським головою до набрання чинності даним Порядком.

Вказаний порядок оформлення договорів оренди набрав чинності з 01.01.2013 року.

Відповідно до п. 43 договору оренди землі від 11.10.2007р. № 940767100073 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі між позивачем та відповідачем зареєстровано 11.10.2007 року, а отже до набрання чинності Порядку затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року № 960/12.

Таким чином, дія Порядку оформлення договорів землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року № 960/12 не поширюється на договір оренди землі від 27.09.2007 року, та не може бути застосований до вказаних правовідносин оренди.

На теперішній час, актами Харківської міської ради не визначено порядок оформлення та укладання додаткових угод до договорів оренди землі, які були укладені до 01.01.2013 року, тобто до набрання чинності Порядку оформлення договорів землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 року № 960/12.

Зважаючи на відсутність Порядку оформлення договорів оренди землі в місті Харкові, який би діяв стосовно договорів оренди укладених до 01.01.2013 року, застосування рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" до спірних правовідносин оренди землі є неможливим.

Посилання позивача на те, що орендна плата за землю державної та комунальної власності є регульованою ціною не спростовують наведеного висновку, адже державне регулювання розміру орендної плати, як зазначалось вище, здійснюється на стадії укладання договору, а не на стадії його виконання. ОСОБА_3 України "Про ціни та ціноутворення", ні Господарський кодекс України (ст.191, зокрема) не передбачають можливості зміни в односторонньому порядку цін у вже укладених договорах в обхід загального порядку змін умов договору, встановленого ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.

На неможливість органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити в односторонньому порядку до них зміни, які погіршують становище інших учасників відносин, вказує Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009 року №7рп/2009, де зокрема зазначається, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Суд зазначає про відсутність обґрунтування позовних вимог щодо доповнення пункту 2 договору зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки, щодо доповнення пункту 28 договору підпунктом д), та викладення в новій редакції пункту 14 договору.

Позивач просить суд внести вказані зміни за відсутністю обґрунтування в позовній заяві, тобто, без зазначення у підставах позову обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Натомість у господарського суду відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог, окрім як у випадку, передбаченому п. 2 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивач, в свою чергу, не скористався своїм процесуальним правом щодо зміни підстав позову, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 4 ст. 179 Господарського України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

Типова форма договору оренди землі, затверджена відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 також не передбачає такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, позивач пропонує умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року N220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", чим фактично змінює та доповнює умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановлений приписами Цивільного кодексу України та ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" позивач, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також, позивач може виступати, як учасник цивільних правовідносин шляхом укладання різного виду угод.

В цих відносинах позивач відповідно до положень статті 169 Цивільного кодексу України діє на рівних засадах з іншими учасниками.

Уклавши договір оренди землі від 27.09.2007р., позивач набув статусу сторони договору та взяв на себе зобов'язання за договором оренди землі, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, позивач на виконання Положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди землі за взаємною згодою з відповідачем.

За таких обставин відсутні передбачені законодавством та умовами спірного договору оренди землі підстави для зобов'язання укласти додаткову угоду до цього договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, а також зважаючи на те, що спірним договором оренди землі чи законом зміна нормативної грошової оцінки землі не передбачена, як підстава для внесення змін до договору, та в доданій до позову додатковій угоді наведено зміни до договору за відсутності підстав, встановлених договором чи законом.

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Отже, умови, викладені у пунктах 2, 5, 9, 13, 14, 28 запропонованої позивачем додаткової угоди не є такими, обов'язковість яких передбачена діючим законодавством або договором оренди землі.

З урахуванням викладеного, дослідивши обставини, покладені в обґрунтування даного позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а саме наявності обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже й не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 04.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_4