Постанова № 56307321, 29.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2016 р.Справа № 907/1130/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого судді - О.Л. Мирутенко

суддів - В.М. Гриців

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Берегово»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 04.01.2016р.

у справі № 907/1130/15

за позовом: Державного підприємства Радгосп завод «Мужіївський»

до: Берегівська районна рада

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство аграрної політики та продовольства

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ «Берегово»

про: визнання незаконним та скасування Рішення Берегівської районної ради від 21.05.1993р. Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших обєктів в комунальну власність району, затвердження обєктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна в частині п.3 додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу Мужіївський до комунальної власності району (місцева промисловість)

За участю представників :

від позивача ОСОБА_3 представник (довіреність №б/н від 02.12.2014р.)

від відповідача не зявився.

від третьої особи - Міністерства аграрної політики та продовольства не зявився.

від третьої особи - ТзОВ «Берегово» - ОСОБА_4 представник (довіреність №б/н від 01.02.2016р.),

ОСОБА_5 директор.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.01.2016р., суддя Йосипчук О.С., позов Державного підприємства Радгосп завод «Мужіївський» було задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано Рішення 16 сесії 21 скликання Берегівської районної ради від 21.05.1993р. Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших обєктів в комунальну власність району, затвердження обєктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна в частині п.3 Додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу Мужіївський (код ЄДРПУО 04412240) до комунальної власності району (місцева промисловість). Стягнуто з Берегівської районної ради на користь Державного підприємства радгосп-завод Мужіївський суму 1218 грн. витрат на сплату судового збору.

З даним рішенням не погодилося ТзОВ «Берегово» і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а рішення прийнято без повного зясування всіх фактичних обставин справи.

ДП «Радгосп завод «Мужіївський» подало заперечення на апеляційну скаргу в яких просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. у складі колегії суддів відбулася заміна у звязку з відпусткою судді Гнатюк Г.М. суддею Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. було зобовязано Берегівську районну раду надати апеляційному суду належним чином завірену копію рішення від 21.05.1993р. Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших обєктів в комунальну власність району, затвердження обєктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна.

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду Берегівська районна рада надала належним чином завірену копію рішення від 21.05.1993р. Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших обєктів в комунальну власність району, затвердження обєктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна.

29.02.2016р. позивач ДП «Радгосп завод «Мужіївський» подало додаткові заперечення на апеляційну скаргу в яких просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався. Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Закарпатської області від 04.01.2016р. у справі №907/1130/15 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 14 сесії 21 скликання Берегівської районної ради від 10.11.1992р. було вирішено затвердити перелік підприємств, установ та організацій майно яких, згідно з Постановою КМ України від 05.11.1991р. №311, передано в комунальну власність. Пунктом 2 цього рішення вирішено рахувати в комунальній власності району підприємства, установи та організації, згідно з Додатком №2, в складі якого розміщено і спірний Радгосп-завод Мужіївський.

21.05.1993р., на 16 сесії 21 скликання Берегівської районної ради було прийнято оспорюване рішення, яким відмінено Рішення 14 сесії 21 скликання Берегівської районної ради від 10.11.1992р. та затверджено новий перелік обєктів комунальної власності району (Додаток 1), включаючи і спірний радгосп-завод Мужіївський, який віднесено до місцевої промисловості.

Наведене вище рішення відповідача нормативно обґрунтоване змінами в законодавстві (Закони України Про приватизацію майна державних підприємств, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), та прийнято із урахуванням Рішення 11 сесії обласної ОСОБА_2 народних депутатів Про комунальну власність області та програму її приватизації від 23.12.1992р.

23.10.2015р. Державне підприємство Радгосп завод «Мужіївський» подало до суду позовну заяву до Берегівської районної ради про визнання незаконним та скасування Рішення 16 сесії 21 скликання Берегівської районної ради від 21.05.1993р. Про відміну рішення 14 сесії 21 скликання районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших обєктів в комунальну власність району, затвердження обєктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна в частині п.3 Додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу Мужіївський (код ЄДРПУО 04412240) до комунальної власності району (місцева промисловість).

Позивач зазначив, що перебуваючи в регістрах державного майна у господарському віданні Міністерства аграрної політики та продовольства України (яке є правонаступником Міністерства аграрної політики України згідно Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010), компетентним органом було прийнято рішення припинення шляхом ліквідації діяльність радгосп-заводу Мужіївський (код ЄДРПОУ 00412240, що знаходиться в Закарпатській області, Берегівському районі, с. Мужієво, вул. Леніна, 109 (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства №239 від 27.04.2012р.).

Внаслідок проведення ліквідаційних дій було зясовано, що активи ДП Радгосп-заводу Мужіївський на підставі оскаржуваного рішення було прийнято до комунальної власності Берегівського району.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, ТОВ Берегово було створено за рахунок майна ДП радгосп-завод Мужіївський, який в 1996 році це майно передав до статутного фонду ТОВ Берегово. Цим і обгрунтовані клопотання цього товариства про залучення його до участі у справі в якості третьої особи та про застосування наслідків сплину позовної давності.

Судом першої інстанції було відмовлено ТзОВ Берегово в задоволенні клопотання про застосування наслідків сплину позовної давності з тих підстав, що п.3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яким ТОВ Берегово не являється відповідно ст.ст.18, 21, 27 ГПК України. Позовні вимоги судом були задоволені повністю.

Колегія суддів апеляційного суду погодитися з таким висновком суду першої інстанції не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням чинного законодавства.

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 13.10.1992р. №577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя» було визначено майно, яке має бути передане до комунальної власності. Згідно Додатку №6, до даної постанови, визначено перелік загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Закарпатської області: Агропромисловий комплекс: підприємства, що входять до асоціації «Укрсадвинпром», зокрема, радгосп-завод «Мужіївський». Вказана постанова КМУ є чинною на сьогоднішній день.

Після вказаного рішення уряду про передачу із загальнодержавної власності до комунальної власності Закарпатської області обєктів за переліком відповідно до постанови КМУ від 13.10.1992р. №577, розпорядженням представника президента України №448 від 02.12.1992р. «Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування» було затверджено перелік підприємств, організацій і установ, майно яких передається до комунальної власності районів і міст обласного підпорядкування, згідно з додатком 2. Відповідно до даного додатку, підприємство обєднання «Закарпатсадвинпром» радгосп-завод «Мужіївський» у с. Мужієво Берегівського району передано до комунальної власності Берегівського району.

Рішенням 11 сесії обласної ОСОБА_2 народних депутатів Про комунальну власність області та програму її приватизації від 23.12.1992р. затверджено перелік обєктів комунальної власності області(додаток №1) та перелік обєктів комунальної власності районів(додаток №3), до якого увійшов зокрема, радгосп-завод «Мужіївський».

Таким чином, Берегівська районна ОСОБА_2 народних депутатів на виконання зазначених нормативних актів прийняла законне рішення на 16 сесії ХХІ скликання Берегівської районної ОСОБА_2 народних депутатів Закарпатської області від 21.05.1993р. «Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших обєктів в комунальну власність району, затвердження обєктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна в частині п.3 додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу Мужіївський до комунальної власності району (місцева промисловість).

Як на підставу для визнання незаконним та скасування рішення сесії Берегівської райради про включення ДП Радгосп-заводу «Мужіївський» до об'єктів комунальної власності місцевий господарський суд вказав відсутність погодження Міністерства аграрної промисловості України на таку передачу. Висновок про необхідність отримання згоди саме вказаного Міністерства місцевий суд зробив на підставі тлумачення п.п. «а» п.2 ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року.

Згідно ОСОБА_2 №285 від 28 квітня 1980 року «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків та споруд», передача державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами УРСР іншим державним органам УРСР провадиться з республіканського підпорядкування у місцеве підпорядкування підприємств, об'єднань, організацій та установ - ОСОБА_2 Міністрів УРСР за пропозиціями виконавчих комітетів обласних. Київської, Севастопольської міських ОСОБА_2 народних депутатів, погодженими з відповідним міністерством, державним комітетом і відомством УРСР, а також Держпланом УРСР і Міністерством фінансів УРСР.

Отже, станом на 1992-1993 роки законодавством було передбачено, що винесенню відповідної постанови КМУ про передачу підприємства до комунальної власності передують формування пропозиції виконкому обласної ради та погодження такої пропозиції відповідним міністерством. Тільки після дотримання відповідної процедури КМУ може приймати рішення.

Так, ОСОБА_2 КМУ від 13.10.1992 №577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності областей та м. Севастополя" було прийнято рішення про передачу до комунальної власності обласних державних адміністрацій майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, згідно з додатками. До такого майна увійшло, в тому числі й майно радгосп-заводу «Мужіївський».

При цьому, в п.1 названої ОСОБА_2 вказано, що пропозиції обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій погоджені з Фондом державного майна та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва. Зазначене є цілком логічним, адже за відсутності пропозицій та її погодження відповідна ОСОБА_2 КМУ не була б прийнята.

Згідно з ОСОБА_2 Верховної ОСОБА_2 України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14 лютого 1992 року функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної ОСОБА_2 України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 7 липня 1992 року - на Фонд державного майна України.

Відповідно до вказаних постанов Верховної ОСОБА_2 України лише дані органи управління мали на той час право надавати погодження щодо пропозицій про передачу державних підприємств до комунальної власності. Вимоги про отримання окремого погодження Міністерства аграрної промисловості України, яке входить до структури КМУ та приймає участь у розробці та прийнятті постанов уряду, в законодавстві на момент виникнення спірних правовідносин не містилось. Погодження профільного міністерства було передбачено у випадку передачі державних підприємств з підпорядкування одних міністерств, державних комітетів і відомств УРСР у підпорядкування інших міністерств, державних комітетів і відомств УРСР, чого в даному випадку не відбувалось.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що погодження на передачу до комунальної власності Радгосп-заводу «Мужіївський» в 1992-1993р.р. слід було отримувати від Міністерства аграрної промисловості України.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції не вказав норми матеріального права, які він застосовував, крім ст..19 Конституції України, забувши мабуть ту обставину, що чинна Конституція була прийнята в 1996р., а тому не могла регулювати суспільні відносини в 1993р.

В своїй позовній заяві позивач посилається на норми ст..393 ЦК України, згідно якої правовий акт органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Оскаржуване позивачем рішення Берегівської районної ради стосується віднесення радгосп-заводу Мужіївський до комунальної власності району як цілого майнового комплексу, а не окремих споруд. Згідно наданого позивачем витягу з наказу №232 від 12.08.2002р. власником радгосп-заводу Мужіївський є держава в особі Міністерства аграрної політики України(а.с.20). Доказів належності майнового комплексу свідоцтва про право власності, витягу з державного реєстру прав власності позивач суду не надав. Тобто, власне радгосп-завод Мужіївський не може бути належним позивачем у даному спорі.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що рішення 16 сесії ХХІ скликання Берегівської районної ОСОБА_2 народних депутатів Закарпатської області від 21.05.1993р. було прийняте на підставі ст..ст. 7, 53 діючого на той час Закону України «Про місцеві ОСОБА_2 народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», ОСОБА_2 Верховної ОСОБА_2 України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14 лютого 1992р., ОСОБА_2 Верховної ОСОБА_2 України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 7 липня 1992 р., у відповідності до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 13.10.1992р. №577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя» та розпорядженням представника президента України №448 від 02.12.1992р. «Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування», тобто відповідно до чинного на той час законодавства та нормативних актів, що не оскаржувались позивачем в судовому порядку, в межах компетенції Берегівської районної ради, не порушує права власника позивача, а тому відсутні правові підстави для визнання його незаконним.

ТОВ Берегово, як третя особа на стороні відповідача, заявило в суді першої інстанції клопотання про застосування наслідків сплину позовної давності.

Місцевий суд зазначив, що ст. 267 ЦК України, яка регламентує порядок застосування судом позовної давності, не підлягає до задоволення. Однак, апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання про застосування позовної давності в даному спорі слід керуватись не ЦК України в редакції 2004р., а нормами ЦК УРСР 1963 року.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права. Тобто, мова йде про норму матеріального права.

Так, згідно п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

Згідно ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Право на звернення до суду з позовом про скасування рішення ради від 21 травня 1993 року у позивача, який повинен був та фактично дізнався про існування такого, виникло в травні 1993 року, а відповідний позов пред'явлено через 19 років після спливу строку позовної давності вже на стадії ліквідації Радгоспу.

Отже, оскільки строк позовної давності для визнання незаконним та скасування рішення райради від 21 травня 1993 року для позивача сплив до 1 січня 2004 року, то при вирішенні питання щодо застосування позовної давності слід керуватись приписами ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно ст. 75 ЦК УРСР 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Отже, місцевий суд повинен був вирішити питання про застосування строку позовної давності за правилами ЦК УРСР 1963 року та незалежно від наявності відповідної заяви зобов'язаний був застосувати дану норму права.

При наявності декількох підстав для відмови в позовних вимогах суд повинен обрати одну. В даному випадку апеляційний суд, розглянувши спір по суті, відмовляє в задоволенні позову в звязку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним рішення Берегівської районної ради від 21.05.1993р.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 04.01.2016р. по справі №907/1130/15 винесене з неповним дослідженням обставин справи, з порушенням вказаних норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким в позові Державного підприємства «Радгосп завод «Мужіївський» відмовляє повністю за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ОСОБА_2:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Берегово» задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.01.2016р. у справі №907/1130/15 скасувати.

ОСОБА_2 нове рішення. В позові Державного підприємства «Радгосп завод «Мужіївський» відмовити повністю

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з Державного підприємства Радгосп завод «Мужіївський» (90260, Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Леніна, 109, код ЄДРПОУ 00412240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегово» (90260, Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул.. Ференца Раковці ІІ, 223, код ЄДРПОУ 22092285) 1515,80 грн. (одну тисячу пятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) суми судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги.

ОСОБА_2 може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.

ОСОБА_6 Мирутенко

Судді: В.М. Гриців

ОСОБА_1

«Повний текст постанови виготовлено 04.03.2016р.»