Рішення № 56307205, 18.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016Справа №910/33142/15

За позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1пророзірвання договору, виселення, зобов'язання вчинити дії та про стягнення 157708,67 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача :Ковтун Т.О. - представниквід відповідача:не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить суд:

- розірвати договір оренди від 17.03.2008 № 191-Упр(дв)-08, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

- виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нерухомого майна (частини вестибюлю/переходу), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м.

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м.

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди №191-Упр (дв)-08 від 17.03.2008 у розмірі 137510,38 грн., пеню у розмірі 19167,91 грн. та 3% річних у розмірі 1030,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди від 17.03.2008 № 191-Упр(дв)-08 не сплачує позивачу орендну плату, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір оренди, виселити відповідача з орендованого нерухомого майна та зобов'язати відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що йому належать. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу (суму орендної плати) у розмірі 137510,38 грн., пеню у розмірі 19167,91 грн. та 3% річних у розмірі 1030,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/33142/15 та розгляд справи призначено на 28.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 18.02.2016.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 18.02.2016, з'явився та позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 15.02.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що він звільнений від обов'язку сплачувати орендні платежі за майно, яким не користувався на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки позивач на початку квітня 2015 відключив об'єкт оренди від електропостачання. Також відповідач зазначив, що позивач, на думку відповідача, не має фактичного та юридичного відношення до нерухомого майна за оренду якого стягує грошові кошти та з якого виселяє відповідача, оскільки за позивачем не зареєстровано право власності або право господарського відання на спірне майно. Крім цього, у відзиві на позов відповідач стверджував про те, що нарахування орендної плати після спливу строку дії договору оренди, тобто після 31.03.2009, повинно здійснюватися за Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженою рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250, у зв'язку з чим у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

У судовому засіданні 18.02.2016 судом також розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке подано відповідачем 15.02.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Дослідивши подане відповідачем клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вказана особа не є учасником спірних правовідносин, у зв'язку з чим зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 18.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2008 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 191-Упр(дв)-08 (договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря) за адресою: станція метро "Либідська" для торгівлі непродовольчими товарами (п.1.1), об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 16,0 кв.м., згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору (п.2.1), об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п.2.4), за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору становить 418,06 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на березень 2008 року (з врахуванням індексу інфляції по лютий 2008) складає 6869,47 грн. (п.3.1), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2), Відповідно до п. 3.4. договору, додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах, порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг. Сума відшкодування згідно з розрахунком (додаток № 2) на момент укладення договору складає 272,00 грн. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця (п.3.4). всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20 % з розрахунку на березень 2008 складає 8569,76 грн. Оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п.3.5), орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.6), орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі не підписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради (п.4.1), орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п.4.2), орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожити комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, технічне обслуговування обладнання і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж. У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом (п.4.9), орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14. в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі (п.4.14), при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря (п.5.2), за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням (п.6.2), при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п.6.7), у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення (п.7.5), у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю/переходу станції метро "Либідська" в термін, визначений п. 4.14 цього договору, від своїх огороджуючи конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками) (п.8.5.6), цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 31.09.2008 (п.9.1), після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (п.9.3), договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п.9.5), на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами (п.9.7).

Згідно акту прийому-передачі майна в оренду 17.03.2008 позивач передав, а відповідач прийняв частину переходу станції метро "Либідська", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) загальною площею 16,0 кв.м.

Додатковою угодою від 01.10.2008 до договору, у зв'язку з довгостроковим розглядом Київською міською радою питання щодо надання дозволу КП "Київський метрополітен" на переукладання договорів оренди нерухомого майна на станціях метрополітену, сторони продовжили термін дії договору оренди № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008 до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 31.12.2008.

Додатковою угодою від 31.12.2008 до договору, у зв'язку з довгостроковим розглядом Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звітів щодо оцінки вартості об'єкта оренди, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008 до отримання затвердженого Головним управлінням комунальної власності м.Києва звіту щодо оцінки вартості об'єкта оренди та переукладання договору оренди, але не довше ніж до 31.03.2009.

Додатковою угодою від 01.06.2009 до договору сторонами погоджено зміну суми орендної плати за договором, встановлено її у розмірі 10619,36 грн. та визначено, що розмір місячної орендної плати складається із базової ставки орендної плати за червень 2009 року.

Додатковою угодою 01.04.2010 сторони виклали п.3.4 договору в новій редакції і передбачили, що орендар додатково сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та в порядку, визначеному законодавством та відшкодовує витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором, укладеним з орендодавцем.

Як зазначає позивач, за період з квітня 2015 року до жовтня 2015 року відповідачу нараховано до сплати орендну плату у розмірі 146510,38 грн., з якої відповідачем було сплачено 9000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 137510,38 грн.

Даний договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факт передачі приміщень в оренду та користування ними відповідачем (акт приймання-передачі майна в оренду від 17.03.2008).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди, позивач зазначив, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо щомісячної сплати орендної плати протягом трьох місяців, заборгованість відповідача перед позивачем за період квітень-жовтень 2015 року складає 137510,38 грн., а отже, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір оренди.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 31.09.2008, а додатковою угодою від 31.12.2008 до цього ж договору сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008 до отримання затвердженого Головним управлінням комунальної власності м.Києва звіту щодо оцінки вартості об'єкта оренди та переукладання договору оренди, але не довше ніж до 31.03.2009.

Відповідно до п. 9.3. договору після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Таким чином положення п. 9.3 договору містять умови, що ставлять процедуру продовження дії цього договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою відповідного рішення, тобто виключають його автоматичну пролонгацію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2014 по справі № 910/12657/13).

Разом з цим, сторонами не заперечується, що після закінчення строку дії договору, який визначено у п. 9.1. спірного договору та додатковою угодою від 31.12.2008, Київрадою не приймалося рішення з питання користування відповідачем об'єктом оренди. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, які б надавали відповідачу право користування об'єктом площею 16,00 кв.м. (частина вестибюлю/переходу) станції метро "Либідська" після закінчення строку оренди (а саме після 31.03.2009).

В силу ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для користування відповідачем об'єктом оренди після 31.03.2009, оскільки договір оренди припинив свою дію.

Отже, позивач фактично просить суд розірвати не існуючий на час вирішення спору договір, у зв'язку з чим вимога позивача про розірвання договору, дія якого припинена ще 31.03.2009 є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.14, 7.5 договору оренди. При цьому, п. 4.14 договору орендарю надано десятиденний строк для повернення об'єкта оренди.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Отже, враховуючи наведене, вимога позивача про виселення відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю/переходу), визначених тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м. підлягає задоволенню, оскільки з моменту припинення договору № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008 відповідач втратив статус орендаря.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м.

Згідно п. 8.5.6. договору у разі припинення дії цього договору, орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю/переходу станції метро метро "Либідська" в термін, визначений п. 4.14. цього договору від своїх огороджуючих конструкцій.

Враховуючи, що умовами договору прямо передбачений обов'язок відповідача звільнити орендовану частину приміщення від своїх тимчасових огороджувальних конструкцій, то вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду міста Києва у справі №910/24959/15 від 16.02.2016 у справі між тими ж сторонами щодо орендних правовідносин та постанові Вищого господарського суду України № 910/193/15-г від 21.10.2015.

Суд зазначає про безпідставність доводів відповідача в частині того, що позивач не має фактичного та юридичного відношення до нерухомого майна за оренду якого стягує грошові кошти та з якого виселяє відповідача та в частині того, що за позивачем не зареєстроване право власності чи право господарського відання на спірне майно.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до п. 2 Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91, який діяв на дату укладення договору оренди № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008, орендодавцями є підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення, окреме індивідуально визначене майно).

Згідно з п. 2.4 договору оренди № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Судом встановлено, що наказом Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА від 23.04.2003 № 98 за позивачем закріплено на праві повного господарського відання майно, що є об'єктом договору оренди.

Пунктом 5.2 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Разом з тим, судом встановлено, що 29.12.2012 Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження № 2383, яким затверджено Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, за змістом якого орендодавцем комунального майна з 29.12.2012 є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Однак, станом на дату укладення договору оренди № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008, правами орендодавця щодо майна, яке є об'єктом оренди за вказаним договором, було наділено Комунальне підприємство "Київський метрополітен".

Таким чином, покладення з 29.12.2012 на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прав та обов'язків орендодавця комунального майна не обмежує права Комунального підприємства "Київський метрополітен" як сторони договору за тими договорами оренди комунального майна, які були укладені до 29.12.2012, в тому числі і за договором оренди № 191-Упр(дв)-08 від 17.03.2008.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про те, що право власності чи право господарського відання (оперативного управління) на об'єкт оренди зареєстроване за Комунальним підприємством "Київський метрополітен", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що з 01.01.2013, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" запроваджена нова система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, основною метою якої є спрощення процедури державної реєстрації прав.

До вказаної дати (тобто, до 01.01.2013) реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводили бюро технічної інвентаризації: на земельні ділянки - територіальні органи земельних ресурсів, реєстрація іпотек та обтяжень речових прав на нерухоме майно здійснювалась нотаріусами, а свідоцтва про право власності на будівлі та споруди видавалися органами місцевого самоврядування.

При цьому, в обов'язковому порядку "перереєструвати" право на нерухомість (тобто, внести відомості про право власності чи право господарського відання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) необхідно тільки в разі, якщо виникла необхідність її відчуження. В такому випадку "перереєстрацію" речових прав на нерухоме майно проводитиме нотаріус, який перевірить інформацію в реєстрах і перенесе її у Державний реєстр прав.

Отже, за висновками суду, відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про те, що право власності зареєстроване за Київською міською радою, а право господарського відання (оперативного управління) на об'єкт оренди зареєстроване за Комунальним підприємством "Київський метрополітен" не свідчить про те, що об'єкт оренди, зокрема, не перебуває у комунальній власності чи на праві господарського відання позивача, а свідчить про те, що інформація про таке право не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з огляду на особливий порядок внесення запису до вказаного реєстру, тобто після 01.01.2013.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що заявлений Комунальним підприємством "Київський метрополітен" позов не є позовом про захист права власності, а є позовом про примусове виконання обов'язку в натурі, який виник у відповідача саме із зобов'язальних відносин (правовідносин оренди) та спрямований на відновлення порушених прав іншої сторони договору (орендодавця) - Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №191-Упр (дв)-08 від 17.03.2008 у розмірі 137510,38 грн. за період з квітня по жовтень місяць 2015, пені у розмірі 19167,91 грн та 3% річних у розмірі 1030,38 грн. суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що відповідно до умов договору, останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві, а оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі, суд дійшов висновку про обґрунтованість здійснених позивачем нарахувань орендної плати після закінчення строку дії договору, тобто після 31.03.2009.

При цьому, судом встановлено, що розмір місячної орендної плати складається із базової ставки орендної плати за червень 2009 року (відповідно до умов додаткової угоди від 01.06.2009) з урахуванням індексів інфляції та ПДВ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року, який долучений до позовної заяви, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Згідно з п. 3.6 договору оренди, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати орендні платежі не пізніше 10 числа поточного місяця оренди.

Однак, як встановлено судом, відповідач частково виконав свій обов'язок зі сплати орендних платежів за вказаний період, сплативши 30.07.2015 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., 04.09.2015 - грошові кошти у розмірі 2000,00 грн., а 30.09.2015 - грошові кошти у розмірі 2000,00 грн., а всього на суму 9000,00 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 137510,38 грн. 53 коп.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача у відзиві на позов щодо безпідставності застосування орендної ставки у розмірі 50% з 01.04.2012, оскільки, як стверджує відповідач з 01.04.2012 позивач повинен був застосовувати орендну ставку у розмірі 9% (відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250), у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором відсутня.

Так, згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 24.01.2008 № 21/4493 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91.

Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 за торгівлю непродовольчими товарами на станціях метрополітену, у прилеглих до них підземних переходах встановлено орендну ставку у розмірі 50% від вартості майна, визначеної експертним шляхом.

Відповідно до додатку № 2 до договору (Розрахунок місячної плати) орендна ставка становить 50%.

Будь-яких змін до договору в частині орендної ставки сторони не вносили.

Враховуючи те, що сторонами не було змінено орендну ставку у розмірі 50%, твердження відповідача про безпідставність її застосування позивачем є необґрунтованими.

При цьому, згідно з п. 3.3 договору, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів звернення відповідача до позивача із вимогою про зміну орендної плати у зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, та, відповідно, доказів укладення між сторонами будь-яких додаткових угод з цього приводу, так само як доказів внесення змін до договору в судовому порядку, відповідачем суду не надано.

Так само, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позов про те, що він повинен бути звільнений від сплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки об'єкт оренди не міг бути використаний ним у зв'язку з тим, що з квітня 2015 року позивач вимкнув на об'єкті оренди електропостачання, оскільки жодних доказів на підтвердження викладених обставин відповідачем суду не надано.

При цьому, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву лист за вих. №01-16-28б від 09.07.2015 (вх.№1207 від 13.07.2015), адресований позивачу, з яким відповідач звертався до позивача з метою вирішення питання про зменшення розміру орендної плати за договорами оренди між сторонами, в тому числі щодо оренди частини вестибюлю/переходу станції метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м.

Даний лист підтверджує користування відповідачем частиною вестибюлю/переходу станції метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м. після 31.03.2009.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, оскільки доказів повернення об'єкта оренди позивачу сторони суду не надали, у відповідача існує обов'язок сплачувати оренду плату по дату підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві з урахуванням п.п. 3.5, 3.6, 4.14 договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 137510,38 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи проценти річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3 % річних від простроченої суми, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1030,38 грн. за розрахунком позивача, який перевірений судом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 19167,91 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, термін дії договору закінчився 31.03.2009, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені за період з квітня по жовтень місяці 2015 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нерухомого майна (частини вестибюлю/переходу), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 16,0 кв.м.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код: 03328913) суму основного боргу у розмірі 137510 (сто тридцять сім тисяч п'ятсот десять) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 1030 (одна тисяча тридцять) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 4514 (чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 11 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.03.2016

Суддя Ю.М. Смирнова