Рішення № 56306268, 09.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.16р. Справа № 904/6249/15

Судова колегія господарського суду Дніпропетровської області у складі: головуючий суддя Новікова Р.Г., судді: Євстигнеєва Н.М., Ярошенко В.І. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за спожиту воду в розмірі 66397994грн.47коп., пені в розмірі 11591927грн.27коп., 3% річних в розмірі 655751грн.36коп. та суми інфляційної складової в розмірі 11833417грн.52коп.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: ОСОБА_1, дов.№1 від 04.01.2016р.

ОСОБА_2, дов. №14 від 02.02.2016р.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 03.02.2016р. проголошено перерву до 01.03.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» м. Кривий Ріг звернулось до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» м. Кривий Ріг з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 66397994грн.47коп., пені в розмірі 11591927грн.27коп., суми інфляційної складової в розмірі 11833417грн.52коп., 3% річних в розмірі 655751грн.36коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. щодо оплати послуг з централізованого постачання питної води до межі розподілу балансової належності мереж; акти від 28.10.2014р., від 27.11.2014р., від 29.12.2014р., від 27.01.2015р., від 25.02.2015р., від 27.03.2015р., від 28.04.2015р., від 28.05.2015р.; рахунки №002150 від 29.10.2014р., №002270 від 27.11.2014р., №002411 від 29.12.2014р., №0000065 від 27.01.2015р., №0000202 від 25.02.2015р., №0000338 від 27.03.2015р., №0000483 від 28.04.2015р., №0000737 від 28.05.2015р.; листи про направлення рахунків №22-05-3677 від 29.10.2014р., №22-05-3984 від 27.11.2014р., №22-05-4553 від 30.12.2014р., №22-04-287 від 28.01.2015р., б/н від 27.02.2015р., №22-05-972 від 30.03.2015р., №22-05-1562 від 29.04.2015р., №22-05-1856 від 28.05.2015р.; норми Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що протягом жовтня-грудня 2014р. та січня травня 2015р. ним було подано технічну воду в обсязі 76714638м3 на суму 159182364грн.85коп. За приписами пункту 4.3 договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. розрахунки за послуги централізованого питного водопостачання проводяться відповідачем протягом поточного місяця, не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Станом на 09.07.2015р. відповідач не в повному обсязі оплатив вартість послуг, внаслідок чого на момент звернення до суду існувала заборгованість в розмірі 66397994грн.47коп.

На підставі пункту 7.1 договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. позивач заявив до стягнення суму пені в розмірі 11591927грн.27коп. за загальний період з 21.11.2014р. по 09.07.2015р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача суму інфляційної складової в розмірі 11833417грн.52коп. та 3% річних в розмірі 655751грн.36коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015р. порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015р. повернено зустрічну позовну заяву Комунального підприємства «Кривбасводоканал» м. Кривий Ріг до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» м. Кривий Ріг про стягнення суми основного боргу за договором про купівлю-продаж права вимоги №376-БУХ/246/1 від 17.10.2014р. у розмірі 708821грн.92коп., інфляційні витрати у розмірі 318462грн.31коп. та 3% річних у розмірі 13341грн.39коп.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 05.08.2015р. проголошувалась перерва до 15.08.2015р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015р. провадження по справі зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015р. по справі №904/6249/15.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015р. провадження у справі поновлено та призначене судове засідання.

В судовому засіданні від 21.12.2015р. відповідач надав договори про організацію взаємних розрахунків №1300/30 від 12.12.2014р., №1306/30 від 12.12.2014р., №1322/30 від 12.12.2014р., №1329/30 від 12.12.2014р., №375Е/107 від 19.08.2015р., №375Е/145 від 21.08.2015р.

Посилаючись на вказані договори, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та стверджував, що не повинні були нараховуватись суми пені, 3%річних та інфляційної складової за прострочення заборгованості, яка виникла до моменту підписання таких договорів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016р. у зв'язку із складністю вирішення спору суд ухвалив призначити колегіальний розгляд справи №904/6249/15 у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.01.2016р. у справі №904/6249/15 призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий колегії, суддя Новікова Р.Г., судді - Євстигнеєва Н.М., Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016р. справу було прийнято до розгляду в колегіальному складі та призначене судове засідання.

На адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 23.12.2015р., в якій зазначено про погашення під час судового провадження сум боргу в розмірі 17182690грн.31коп. та 28317891грн.98коп. на підставі договорів про організацію взаємних розрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р. та №375Е/145 від 21.08.2015р. відповідно.

Кошти, отримані на підставі договорів про організацію взаємних розрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р. та №375Е/145 від 21.08.2015р., були спрямовані на погашення заборгованості за листопад 2014р. (в розмірі 11498344грн.92коп.), за грудень 2014р. (в розмірі 5684345грн.39коп. та 2994441грн.16коп.), за січень 2015р. (в розмірі 11530505грн.04коп.), за лютий 2015р. (в розмірі 4969076грн.08коп.), за березень 2015р. (в розмірі 8823869грн.70коп.)

Як вбачається з розрахунку, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, сума боргу складається з сум за жовтень 2014р. (708821грн.92коп.). за березень 2015р. (626155грн.85коп.), за квітень 2015р. (8274540грн.09коп.), за травень 2015р. (11287894грн.32коп.)

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 20897412грн.18коп., пеню в розмірі 11591927грн.27коп., суму інфляційної складової в розмірі 11833417грн.52коп. та 3% річних в розмірі 655751грн.36коп.

Дослідивши подану заяву позивача щодо дотримання положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її як зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, предметом розгляду є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 20897412грн.18коп., пені в розмірі 11591927грн.27коп., суми інфляційної складової в розмірі 11833417грн.52коп. та 3% річних в розмірі 655751грн.36коп.

У письмових поясненнях від 18.01.2016р. позивач виклав свою незгоду з твердженнями відповідача про необґрунтованість нарахування пені, 3%річних та інфляційної складової за прострочення заборгованості, яка виникла до моменту підписання таких договорів.

Позивач вказав, що спірна заборгованість виникла на підставі договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р., яким передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення зобовязання. Пунктом 2 частини 17 договору про організацію взаємних розрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р. регулюються дії, спрямовані на погашення заборгованості з моменту підписання договору до проведення розрахунків між усіма учасниками з метою отримання сум для погашення в порядку черговості.

Позивач подав заяву від 22.01.2016р. про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 44978508грн.33коп., які знаходяться на поточних рахунках відповідача в межах суми позову.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на - значний розмір заборгованості; ухилення відповідача від підписання актів звірки; проведення розрахунків з кредиторами шляхом використання нових відкритих рахунків в банківських установах в порушення вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»; невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зазначаючи про відсутність підстав.

Так, у письмових поясненнях №163 від 24.02.2016р. відповідач вказав, що Постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції №ВП48068334 від 01.02.2016р. та від 05.02.2016р. накладений арешт на грошові кошти, що перебувають на поточних рахунках відповідача, заборонено будь-якій особі відповідача відкривати нові розрахункові рахунки у банках та інших кредитно-фінансових установах.

Дослідивши подане клопотання та з урахуванням обставин справи, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів із забезпечення позову через недоведеність того, що невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

У письмових поясненнях №16-04-529 від 08.02.2016р. позивач виклав свою незгоду з твердженням відповідача про відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової.

Позивач також зазначив, що з метою здійснення розрахунків за кредитним договором №22/10-2013 від 17.10.2013р. між сторонами був укладений договір про купівлю-продаж права вимоги №376/Бух/246/1 від 17.10.2014р.

Позивач вказує, що згідно цього договору до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» переходило право вимоги до ПАТ «Банк Камбіо» належного виконання договірних зобовязань в розмірі 708821грн.92коп. згідно договору банківського рахунку №43 від 24.05.2013р., укладеного між банком та відповідачем, щодо неналежного виконання банком умов договору з проведення платежів на підставі платіжних доручень відповідача.

ПАТ «Банк Камбіо» було надано відповідь про неможливість зарахування зазначеної суми відповідачу, оскільки погашення заборгованості, яка виникла за будь-якими активними операціями позивача, можливе лише в грошовій формі. Національний банк України також не надав дозвіл на укладення договору №376/Бух/246/1 від 17.10.2014р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015р. у справі №904/7909/15 було присуджено на користь ПАТ «Банк Камбіо» з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» заборгованість за кредитом у розмірі 700000грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів у розмірі 104980грн.87коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 128665грн.61коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5856грн.87коп.

На підставі викладеного, позивач стверджує про відсутність зобовязання Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» перед Комунальним підприємством «Кривбасводоканал». Адже договір №376/Бух/246/1 від 17.10.2014р. не виконувався, а борг за кредитом позивача був оплачений самостійно на підставі рішення суду.

У письмових поясненнях відповідача від №163ю/в від 24.02.2016р. зазначено, що підпунктом 2 пункту 16 договорів про організацію взаємних розрахунків №1300/30 від 12.12.2014р., №1306/30 від 12.12.2014р., №1322/30 від 12.12.2014р., №1329/30 від 12.12.2014р. та підпунктом 2 пункту 17 договорів про організацію взаємних розрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р., №375Е/145 від 21.08.2015р. сторони зобовязані не вчиняти дій з погашення заборгованості за договором, тобто в період з 2014р.по 2015р. включно.

Пунктом 22 цих договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одній претензій стосовно предмета договору. Згідно пункту 20 договорів, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Відповідач також зазначає про відсутність його вини у несвоєчасних розрахунках з позивачем та вжиття заходів щодо погашення заборгованості за послуги з централізованого постачання питної води шляхом укладання договорів про організацію взаєморозрахунків згідно постанов Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р. та №375 від 04.06.2015р. Отримані на підставі вказаних постанов субвенції спрямовуються виключно на погашення боргів за надані послуги. Відшкодування пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих за несвоєчасні розрахунки за надані послуги, за рахунок вказаних коштів не передбачено.

Також відповідач вказав, що в лютому 2016р. відбулось часткове погашення суми боргу на загальну суму 3027183грн.31коп. шляхом:

- перерахування 2409916грн.19коп. платіжним дорученням №1 від 18.02.2016р. для погашення суми боргу за травень 2015р.

- укладення сторонами угод №4 та №5 від 17.02.2016р. про залік зустрічних однорідних вимог на суми 5682грн.52коп. та 611584грн.60коп. для погашення суми боргу за квітень 2015р.

Згідно розрахунку суми боргу, наданого відповідачем до суду, у підприємства наявна заборгованість в розмірі 17161406грн.95коп., а саме - за березень 2015р. в розмірі 626155грн.88коп., за квітень 2015р. в розмірі 7657272грн.97коп., за травень 2015р. в розмірі 8877978грн.13коп.

В судовому засіданні від 01.03.2016р. відповідач пояснив, що частина суми за договором про організацію взаємних розрахунків №1300/30 від 12.12.2014р. була спрямована на погашення заборгованості за жовтень 2014р., за виключенням суми боргу в розмірі 708821грн.92коп.

Решта сум, отриманих за договорами про організацію взаємних розрахунків №1300/30 від 12.12.2014р., №1306/30 від 12.12.2014р., №1322/30 від 12.12.2014р., №1329/30 від 12.12.2014р., спрямовувалась на погашення заборгованості за інші місяці 2014р., які не є предметом розгляду в цій справі.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання» (далі виробник) та Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (далі споживач) був підписаний договір на централізоване питне водопостачання №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. (далі договір №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р.), предметом якого є послуги з централізованого постачання питної води до межі розподілу балансової належності мереж виробника по підключеннях.

В пункті 2.1 договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. сторони узгодили обсяги питного водопостачання щомісяця на підставі заявки споживача.

Згідно пункту 3.2 договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. визначення місячних обсягів централізованого питного водопостачання, розрахунок обсягу за пропускною здатністю труби та середньодобовою витратою здійснюється шляхом підписання актів про обсяг централізованого питного водопостачання за 6 днів до закінчення розрахункового (поточного) періоду.

До матеріалів справи долучені акти від 28.10.2014р., від 27.11.2014р., від 29.12.2014р., від 27.01.2015р., від 25.02.2015р., від 27.03.2015р., від 28.04.2015р., від 28.05.2015р., підписані та засвідчені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в яких відображені щомісячні обсяги централізованого питного водопостачання.

Відповідно до пункту 4.3 договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. розрахунки за послуги централізованого питного водопостачання проводяться споживачем на протязі поточного місяця в повному обсязі, але не пізніше 20 числа місяця. наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виробника.

Згідно розрахунку позивача, доданого до позову, загальна сума боргу 66397994грн.47коп., що була заявлена до стягнення, складалась з сум боргу: за жовтень 2014р. - 708821грн.92коп., за листопад 2014р. 11498344грн.92коп., за грудень 2014р. 8678786грн.55коп., за січень 2015р. 11530505грн.04коп., за лютий 2015р. 4969076грн.08коп., за березень 2015р. 9450025грн.55коп., за квітень 2015р. 8274540грн.09коп., за травень 2015р. 11287894грн.32коп.

За статтями 628 - 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на приписи пункту 4.3 договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р., відповідач мав сплатити суму боргу за жовтень 2014р. до 20.11.2014р., за листопад 2014р. до 20.12.2014р., за грудень 2014р. до 20.01.2015р., за січень 2015р. до 20.02.2015р., за лютий 2015р. до 20.03.2015р., за березень 2015р. до 20.04.2015р., за квітень 2015р. до 20.05.2015р., за травень 2015р. до 20.06.2015р.

Під час судового провадження сторонами були укладені та підписані договори про організацію взаємних розрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р., №375Е/145 від 21.08.2015р.

На підставі цих договорів позивач отримав від відповідача кошти в розмірі 17182690грн.31коп. та 28317891грн.98коп., які були спрямовані на погашення заборгованості за листопад 2014р. (в розмірі 11498344грн.92коп.), за грудень 2014р. (в розмірі 5684345грн.39коп. та 2994441грн.16коп.), за січень 2015р. (в розмірі 11530505грн.04коп.), за лютий 2015р. (в розмірі 4969076грн.08коп.), за березень 2015р. (в розмірі 8823869грн.70коп.)

Внаслідок цього позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути суму боргу в розмірі 20897412грн.18коп., яка складається з сум боргу за жовтень 2014р. (в розмірі 708821грн.92коп.), за березень 2015р. (в розмірі 626155грн.85коп.), за квітень 2015р. (в розмірі 8274540грн.09коп.), за травень 2015р. (в розмірі 11287894грн.32коп.).

Також в лютому 2016р. відбулось часткове погашення суми боргу на загальну суму 3027183грн.31коп. шляхом:

- перерахування відповідачем суми в розмірі 2409916грн.19коп. платіжним дорученням №1 від 18.02.2016р. для погашення боргу за травень 2015р.;

- укладення сторонами угод №4 та №5 від 17.02.2016р. про залік зустрічних однорідних вимог на суми 5682грн.52коп. та 611584грн.60коп. для погашення боргу за квітень 2015р.

Таким чином, на момент винесення рішення предметом розгляду є вимоги позивача про стягнення суми боргу 17870228грн.90коп., що складається з сум боргу за жовтень 2014р. в розмірі 708821грн.92коп., за березень 2015р. в розмірі 626155грн.88коп., за квітень 2015р. в розмірі 7657272грн.97коп., за травень 2015р. в розмірі 8877978грн.13коп.

Оскільки сума боргу в розмірі 3027183грн.31коп. була погашена відповідачем під час судового розгляду справи, суд припиняє провадження у справі в цій частині через відсутність предмету спору на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність сум боргу за березень 2015р. в розмірі 626155грн.88коп., за квітень 2015р. в розмірі 7657272грн.97коп., за травень 2015р. в розмірі 8877978грн.13коп. сторонами не оспорюється. Спірною є сума боргу за за жовтень 2014р. в розмірі 708821грн.92коп.

Під час судового провадження відповідач заперечував існування суми боргу за жовтень 2014р. в розмірі 708821грн.92коп., посилаючись на погашення цієї суми за результатом проведеного заліку зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №131 від 17.01.2015р.

В свою чергу, позивач не погоджувався з погашенням зобовязання з оплати наданих послуг за жовтень 2014р. в розмірі 708821грн.92коп. на підставі заяви про залік зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом вказаної норми зарахуванню підлягають лише реальні вимоги, тобто ті, що підлягають виконанню.

Згідно матеріалів справи, сторонами був підписаний договір про купівлю-продаж права вимоги №376-БУХ/246/1 від 17.10.2014р., згідно якого Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (далі продавець) продає Державному промисловому підприємству «Кривбаспромводопостачання» (далі покупець) право вимоги до ПАТ «Банк «Камбіо» (далі банк) щодо виконання договірних відносин згідно договору банківського рахунку №43 від 24.05.2013р., укладеного між продавцем та банком, в сумі 708821грн.92коп.

Відповідно до пункту 4 договору №376-БУХ/246/1 від 17.10.2014р. моментом переходу права вимоги від продавця до покупця є дата укладання цього договору.

В свою чергу, покупець має перерахувати 708821грн.92коп. на поточний рахунок продавця протягом 60 календарних днів від дати укладення цього договору. Таким чином, покупець мав виконати зобовязання з перерахування коштів продавцю в строк до 16.12.2014р.

В січні 2015р. Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» направило позивачу листа №131 від 17.01.2015р., в якому повідомило про зарахування зобовязань ПАТ «Банк «Камбіо» на суму 708821грн.92коп. та зменшення зобовязань підприємства на вказану суму перед Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання».

В листі-відповіді №04-05-261 від 26.01.2015р. Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» повідомило про відсутність укладеної угоди про зарахування зустрічних вимог на суму 708821грн.92коп., неможливість проведення взаємних розрахунків між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал», Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання» та ПАТ «Банк «Камбіо» на суму 708821грн.92коп.

В листі №1223 від 20.04.2015р. відповідач знов запропонував позивачу розглянути питання щодо заліку однорідних грошових вимог на суму 708821грн.92коп., посилаючись на невиконання позивачем грошових зобовязань за договором про купівлю-продаж права вимоги №376-БУХ/246/1 від 17.10.2014р.

Листом №01/4-05-1473 від 22.04.2015р. позивач відповів, що Національний банк України не надав згоду ПАТ «Банк «Камбіо» на укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором №22/10-2013 від 17.10.2013р., укладеним між ПАТ «Банк «Камбіо» та Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015р. у справі №904/7909/15 було присуджено на користь ПАТ «Банк Камбіо» з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» заборгованість за кредитом у розмірі 700000грн., прострочену заборгованість зі сплати процентів у розмірі 104980грн.87коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 128665грн.61коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5856грн.87коп.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №904/11296/15 за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» м.Кривий Ріг до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» м. Кривий Ріг про стягнення 708821грн.92коп. основної заборгованості, 21905грн51коп. 3% річних, 330213грн.72коп. інфляційних втрат на підставі договору купівлі - продажу права вимоги №376-БУХ/246/1 від 17.10.2014р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016р. провадження у справі №904/11296/15 зупинене до розгляду повязаної з нею справи №904/570/16 про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги №376-БУХ/246/1 від 17.10.2014р.

З наведеного вбачається, що договір №376-БУХ/246/1 від 17.10.2014р. фактично не виконувався, перехід права вимоги від продавця до покупця не відбувся. Адже борг за кредитом позивача був оплачений самостійно на підставі рішення суду. Відповідно заява про залік зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення зобовязання з оплати вартості спожитої питної води за жовтень 2014р. в розмірі 708821грн.92коп. шляхом проведення заліку.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконано в повному обсязі грошове зобовязання в розмірі 17870228грн.90коп.

Тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 17870228грн.90коп.

На підставі пункту 7.1 договору позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 11591927грн.27коп.

Згідно пункту 7.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) сторони домовились, що у випадку невиконання споживачем термінів оплати послуг, зазначених в договорі, виробник має право вимагати сплату пені з розрахунку облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту пункту 7.1 договору не вбачається конкретного розміру пені, адже не більше подвійної облікової ставки НБУ це і 0,5 ставки НБУ, і 1,9 ставки НБУ. Таким чином, фактично сторони не узгодили конкретний розмір пені, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 11591927грн.27коп.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму3% річних в розмірі 655751грн.36коп., яка складається з сум:

- в розмірі 35654грн.68коп. за період з 21.11.2014р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 708821грн.92коп. за жовтень 2014р.)

- в розмірі 198565грн.70коп. за період з 21.12.2014р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 11498344грн.92коп. за листопад 2014р.)

- в розмірі 122551грн.60коп. за період з 21.01.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 8678786грн.55коп. за грудень 2014р.)

- в розмірі 132233грн.29коп. за період з 21.02.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 11530505грн.04коп за січень 2015р.)

- в розмірі 48182грн.81коп. за період з 21.03.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 4969076грн.08коп. за лютий 2015р.)

- в розмірі 63123грн.95коп. за період з 21.04.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 9450025грн.55коп. за березень 2015р.)

- в розмірі 36262грн.51коп. за період з 21.05.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 8274540грн.09коп. за квітень 2015р.)

- в розмірі 19176грн.82коп. за період з 21.06.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 11287894грн.32коп. за травень 2015р.)

Територіальним органом казначейства у Дніпропетровській області, Департаменту фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Фінансового управління виконкому міської ради, Управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради, субєктами господарювання, у тому числі, позивачем та відповідачем, були укладені договори про організацію взаємних розрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р., №375Е/145 від 21.08.2015р.

Предметом договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015рік», відповідно до Порядку та умов надання в 2015році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015р.

Згідно підпунктів 2 та 3 пункту 17 договорів №375Е/107 від 19.08.2015р., №375Е/145 від 21.08.2015р. з метою виконання договору сторони зобовязуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Перераховувати кошти наступній стороні, а сторона остання як сплату податку на додану вартість до державного бюджету не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок.

Згідно пункту 9 договорів №375Е/107 від 19.08.2015р., №375Е/145 від 21.08.2015р. Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» перераховує Державному промисловому підприємству «Кривбаспромводопостачання» кошти в розмірі 17182690грн.31коп. для погашення заборгованості за спожиту покупну воду згідно договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р. в листопаді 2014 - грудні 2014. та 28317891грн.98коп. для погашення заборгованості за спожиту покупну воду в грудні 2014р., січні березні 2015р.

Кошти, отримані на підставі договорів про організацію взаємних розрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р. та №375Е/145 від 21.08.2015р., були спрямовані на погашення заборгованості за листопад 2014р. (в розмірі 11498344грн.92коп.), за грудень 2014р. (в розмірі 5684345грн.39коп. та 2994441грн.16коп.), за січень 2015р. (в розмірі 11530505грн.04коп.), за лютий 2015р. (в розмірі 4969076грн.08коп.), за березень 2015р. (в розмірі 8823869грн.70коп.)

Як вбачається зі змісту вказаних договорів, їх умовами передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р.

Отже, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р. та №375Е/145 від 21.08.2015р., сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту покупну воду, поставлену на виконання договору №22/31-ЗБУТ від 30.12.2013р.

Договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015р. у справі №3-883гс15, від 07.10.2015р. у справі №3-777гс15, від 16.09.2015р. у справі №3-500гс15, від 01.07.2015р. у справі №3-322гс15.

З огляду на викладене, є обґрунтованими вимоги про стягнення суми 3% річних в розмірі 70803грн.14коп., нарахованих на суми боргу, що не увійшли до предмету регулювання договорів про організацію взаєморозрахунків №375Е/107 від 19.08.2015р. та №375Е/145 від 21.08.2015р. А саме -

- в розмірі 13457грн.91коп. за період з 21.11.2014р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 708821грн.92коп. за жовтень 2014р.)

- в розмірі 5712грн.60коп. за період з 21.04.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 626155грн.88коп. за березень 2015р.)

- в розмірі 34004грн.96коп. за період з 21.05.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 8274540грн.09коп. за квітень 2015р.)

- в розмірі 17627грн.67коп. за період з 21.06.2015р. по 09.07.2015р. (на суму боргу 11287894грн.32коп. за травень 2015р.)

В задоволенні вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 584948грн.22коп. суд відмовляє через безпідставність.

Також позивач заявив до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України суму інфляційної складової в розмірі 11833417грн.52коп., яка складається з сум:

- в розмірі 275022грн.91коп. за період грудень 2014р. червень 2015р. (на суму боргу 708821грн.92коп. за жовтень 2014р.)

- в розмірі 4116407грн.48коп. за період січень 2015р. червень 2015р. (на суму боргу 11498344грн.92коп. за листопад 2014р.)

- в розмірі 2837963грн.31коп. за період лютий 2015р. червень 2015р. (на суму боргу 8678786грн.55коп. за грудень 2014р.)

- в розмірі 3159358грн.38коп. за період березень 2015р. червень 2015р. (на суму боргу 11530505грн.04коп за січень 2015р.)

- в розмірі 824866грн.62коп. за період квітень 2015р. червень 2015р. (на суму боргу 4969076грн.08коп. за лютий 2015р.)

- в розмірі 586700грн.66коп. за період травень 2015р. червень 2015р. (на суму боргу 9450025грн.55коп. за березень 2015р.)

- в розмірі 33098грн.16коп. за червень 2015р. (на суму боргу 8274540грн.09коп. за квітень 2015р.)

З огляду на вищевикладені обставини, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційної складової в розмірі 324456грн.22коп.

- в розмірі 275022грн.91коп. за період грудень 2014р. червень 2015р. (на суму боргу 708821грн.92коп. за жовтень 2014р.)

- в розмірі 16335грн.15коп. за період травень 2015р. червень 2015р. (на суму боргу 626155грн.88коп. за березень 2015р.)

- в розмірі 33098грн.16коп. за червень 2015р. (на суму боргу 8274540грн.09коп. за квітень 2015р.)

В задоволенні вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 11508961грн.30коп. суд відмовляє через безпідставність.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме пропорційно задоволених вимог.

Оскільки сума боргу в розмірі 3027183грн.31коп. була погашена відповідачем під час судового провадження, суд покладає витрати зі сплати судового збору в цій частині на відповідача.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» м. Кривий Ріг до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» м. Кривий Ріг про стягнення суми боргу в розмірі 20897412грн.18коп., пені в розмірі 11591927грн.27коп., суми інфляційної складової в розмірі 11833417грн.52коп. та 3% річних в розмірі 655751грн.36коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» м. Кривий Ріг (Ідентифікаційний код 03341316, місцезнаходження: 50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6а) на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» м. Кривий Ріг (Ідентифікаційний код 00191017, місцезнаходження: 50069, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд. 15а) суму боргу в розмірі 17870228грн.90коп., 3% річних в розмірі 70803грн.14коп., суму інфляційної складової в розмірі 324456грн.22коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 34595грн.82коп.

Припинити провадження в частині вимог про стягнення суми боргу в розмірі 3027183грн.31коп. через відсутність предмету спору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 11591927грн.27коп., суми 3% річних в розмірі 584948грн.22коп., інфляційної складової в розмірі 11508961грн.30коп.

Відмовити в задоволенні заяви Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» м. Кривий Ріг про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 44978508грн.33коп., які знаходяться на поточних рахунках відповідача в межах суми позову.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 01.03.2016р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 09.03.2016р.

Головуючий колегії, суддя ОСОБА_3

Суддя В.І. Ярошенко

Суддя Н.М. Євстигнеєва