Постанова № 56305943, 02.03.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 904/6842/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Нєсвєтова Н.М., Черкащенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року у справі № 904/6842/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 68 095,42 грн., завданих внаслідок недостачі вантажу коксового горішку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 року (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 68 095,42 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року (судді: Кузнецова І.Л., Герасименко І.М., Подобєд І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 року розгляд справи було відкладено на 02.03.2016 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 12.02.2015 року зі станції Іллічівськ-Паром Одеської залізниці ТОВ "Іллічівський морський рибний порт" (відправник) на адресу ПАТ "Запорізький завод феросплавів" (одержувач) було відправлено вантаж (горішок коксовий) за залізничною накладною №42359752 вагою нетто відповідно 42400 кг та 45300 кг у вагонах №№56118334, 56118250.

13.02.2015 року в процесі перевезення вказаного вантажу станцією Тимково Одеської залізниці були складені комерційні акти АА№055297/20/280, АА№055296/19/279, якими зафіксована недостача вантажу у вазі нетто у вагоні № 56118334 в кількості 6590 кг, у вагоні № 56118250 в кількості 8110 кг.

В перелічених комерційних актах зазначено про навантаження вантажу у вагонах навалом, виявлення поглиблень у вагонах над люками по ширині глибиною до підлоги вагонів, порушення маркування в місці поглиблення, на станції Тимково люки закриті, поглиблення маркіровані.

13.02.2015 року згідно з досильними залізничними накладними №№ 42380121, 42380543 вказані вагони були відправлені вантажоодержувачу на станцію Запоріжжя-Ліве.

14.02.2015 року станцією Тимково Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 055298/21/281, в якому зазначено про проведення комісійного переважування вантажу - горішку коксового, який прибув на станцію Тимково на платформі № 44959344 (розсип вантажу з вагонів №№ 56118334, 56118250, який зібрано на станції Бобринець), усунення доступу до вантажу шляхом маркування, а також про те, що зібраний вантаж має незначну кількість баласту верхньої будови колії.

За наслідками переважування маса нетто вантажу склала 9880 кг.

Згідно з залізничною накладною № 42411413 вантаж у вказаній кількості станцією Тимково Одеської залізниці відправлено на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

17.02.2015 року вантаж, завантажений у вагони №№ 56118334, 56118250 видано позивачу на підставі комерційних актів АА № 055297/20/280 від 13.02.2015 року з недостачею 6590 кг, АА № 055296/19/279 від 13.02.2015 року з недостачею 8110 кг. Вантаж, завантажений на платформу № 44959344 - на підставі комерційного акту від 14.02.2015 року АА № 055298/21/281.

В розділі "Є" комерційних актів маються відмітки про те, що при переважуванні вантажу різниці проти цих актів не виявлено.

Такі відмітки засвідчені штемпелем станції "Запоріжжя-Ліве" і підписані начальником та працівниками станції.

Відмітки в розділі "Є" комерційних актів від 13.02.2015 року АА № 055296/19/279 та від 14.02.2015 року АА № 055298/21/281 (платформа) підписані представником одержувача з відомостями про одержання актів.

Позивачем здійснена комісійна прийомка продукції, яка прибула у вагонах №№ 56118334, 56118250 за кількістю, про що складені акти №№44/15, 43/15 від 16-21.02.2015 року.

Відповідно до актів приймання продукції за кількістю недостача становить 6166 та 7657 кг з урахуванням норми недостачі, встановленої Правилами видачі вантажів.

Приймання продукції, яка прибула на платформі №44959344 проведено позивачем за кількістю, про що складено акт № 45/15 від 16-21.02.2015 року.

Приймання продукції за кількістю розпочато 16.02.2015 року о 15 год. 30 хв., після переважування та визначення ваги брутто прийомка була зупинена для виклику робітника станції з метою спільного переважування і виклику представників відправника та інспектора незалежної експертної організації ІП "СЖС Україна", платформа поставлена на відповідальне зберігання 16.02.2015 року о 15 год. 50 хв.

17.02.2015 року проведено приймання продукції за якістю, про що складено акт № 7, в якому зафіксовано, що представником позивача у присутності інспектора ІП "СЖС Україна" здійснено відбір проб, шляхом візуального огляду встановлена значна наявність сторонніх домішок у вантажі, який знаходиться на платформі № 44959344 - каміння, щебінь, уламки деревини, сміття.

Відповідно до висновку, який міститься в акті про приймання продукції за якістю вміст зольності у продукції склав 23,9 %, що підтверджується звітом ІП "СЖС Україна". Даний показник не відповідає ТУ У322-00190443-120-2012 "Горішок коксовий", зміст зольності не повинен перевищувати 15 процентів. Вантаж, який знаходиться на платформі за своїми якісними характеристиками не відповідає найменуванню "горішок коксовий", у зв'язку з цим вантаж не може бути використаний на ПАТ "Запорізький завод феросплавів".

Під час прийманні продукції за кількістю комісією позивача було зроблено висновок про неможливість прийняття вантажу, який прибув на платформі, в рахунок недостачі вантажу "горішок коксовий" у вагонах №№56118250, 56118334, та повернення платформи з вантажем на станцію Запоріжжя-Ліве.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.05.2015 року №18-37/38 про відшкодування збитків в сумі 95271,55 грн., заподіяних недостачею вантажу у вказаних вагонах.

Претензія позивача від 26.05.2015 року задоволена відповідачем на суму 27176,13 грн., а в сумі 68095,42 грн. - відхилена на підставі комерційного акту станції Тимково № 055298/21 від 14.02.2015 року, відповідно до якого розсип 9880 кг горішка коксового з вагонів №№56118334, 56118250 зібрано та дослано на станцію призначення на платформі №44959344.

Предметом даного судового розгляду є вимоги вантажоодержувача до перевізника про стягнення збитків, завданих внаслідок недостачі вантажу.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов про стягнення збитків, виходив з доведеності обставин невиконання відповідачем зобов'язань щодо доставки позивачу вантажу належної якості та в кількості, яка передбачена перевізними документами.

Висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові обґрунтовано недоведеністю в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 113 цього Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрати, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За ст. 114 Статуту передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту залізниць України).

Ст. 131 Статуту встановлено, що претензії, які виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

За п. 29 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих у Мінюсті 24.11.2000 року за № 862/5083 (далі - Правила), у разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, псування або пошкодження згідно з пред'явленими одержувачем документами (рахунки-фактури тощо).

При непред'явленні вказаних документів вантаж видається одержувачу після складання комерційного акта з докладним описом стану вантажу або після складання у відповідних випадках акта експертизи.

Відповідно до п. 30 Правил у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи.

Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).

Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача. Одержувач має право взяти участь у експертизі вантажу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в комерційному акті від 14.02.2015 року АА № 055298/21/281 крім відмітки про наявність у зібраному вантажі незначної кількості баласту верхньої колії, відсутні відомості про псування або пошкодження вантажу. Крім того, за актом приймання продукції за якістю від 17.02.2015 року відбір проб для проведення експертизи вмісту продукції, що завантажена на платформі № 44959344 здійснено представником товариства позивача в присутності представника ІП "СЖС Україна". Лабораторні іспити із встановлення величини показника зольності продукції проведені ІП "СЖС Україна" без участі начальника станції Запоріжжя-Ліве. Зі змісту звіту про інспекцію від 17.02.2015 року вбачається, що інспекція проводилася за відсутності будь-яких представників з боку залізниці, при цьому матеріали справи не містять відомостей про направлення або вручення виклику про проведення експертизи начальнику станції, його заступнику або іншому уповноваженому представнику залізниці.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що звіт ІП "СЖС Україна" про інспекцію складений з порушенням порядку проведення експертизи, а тому такий акт згідно з вимогами ч. 2 ст. 34 ГПК України не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав та умов для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків у зв'язку з недоведеністю, й обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко