Рішення № 56305606, 02.03.2016, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/117/16-ц

Провадження №2/751/201/16

Рішення

Іменем України

02 березня 2016 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

при секретарі Гнатюк І. М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника співвідповідача Чернігівської міської ради ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, співвідповідач садівниче товариство «Восход», Чернігівська міська рада про визнання права власності,

В с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання за нею право власності на садівничий будинок № 87, який розташований в садівничому товаристві "Восход" у місті Чернігові, визнання за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку № 87 площею 600 кв.м., яка розташована в садівничому товаристві "Восход" у місті Чернігові. Свої вимоги мотивує тим, що 27.02.1998 року між нею та відповідачем, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу нерухомості на Чернігівській універсальній товарній біржі Джи-Ай-Пі. Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 придбала садівничий будинок № 87 в садівничому товаристві «Восход» в м. Чернігові. Будинок розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м.. Право власності на садівничий будинок № 87 в садівничому товаристві «Восход» в м. Чернігові було зареєстровано Чернігівським МБТІ в цілому за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 27.02.1998 року. На час укладення договору купівлі-продажу садівничого будинку законодавством обов'язкового нотаріального посвідчення договору не потребувалось.

З моменту придбання будинку 27.02.1998 року і по сьогоднішній день позивач безперервно, відкрито продовжує володіти земельною ділянкою, на якій розташований придбаний будинок.

Право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_6, яка померла 03 травня 1997 року. Єдиним спадкоємцем після її смерті є відповідач ОСОБА_4, проте, прийнявши спадщину, її не оформила у встановленому законом порядку. Під час укладення договору купівлі-продажу садівничого будинку між сторонами була домовленість про придбання будинку саме з землею. Заборгованості по сплаті членських внесків в СТ «Восход» позивач не має, земельну ділянку використовує відповідно до їх цільового призначення ведення дачного городництва та садівництва. Вирішити питання про переоформлення земельної ділянки та садового будинку на себе іншим шляхом позивач не має можливості, оскільки відповідач є громадянином ОСОБА_7 Федерації, її місце перебування на даний час позивачу невідоме.

Ухвалою від 02.03.2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання права власності на земельну ділянку № 87 площею 600 кв.м., яка розташована в садівничому товаристві «Восход» м. Чернігів залишено без розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явилася, представник позивача в судовому засіданні 23.02.2016 року позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник співвідповідача Чернігівської міської ради в судовому засіданні 23.02.2016 року у вирішенні спору поклалася на розсуд суду. Пояснила, що земельна ділянка в садівничому товаристві зареєстрована за ОСОБА_6, після її смерті новий державний акт не видавався.

Представник співвідповідача СТ «Восход» в судове засідання не з'явився.

В судове засідання 02.03.2016 року сторони не з'явилися, про дату слухання справи повідомлені. Суд ухвалив судове засідання продовжити у відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між ОСОБА_5, який є членом біржі по відділу нерухомості і діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка є членом біржі по відділу нерухомості 27.02.1998 року уклали договір купівлі-продажу садівничого будинку за адресою м. Чернігів, товариство «Восход», будинок № 87. Даний садівничий будинок дерев'яний загальною площею 10,9 кв.м., належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину (а.с.4-5).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м., земельна ділянка розташована на території садівничого товариства «Восход» (а.с.6-7).

Відповідно до положень п.3 ОСОБА_8 міністрів Української РСР № 105 від 11 березня 1985 року "Про порядок обліку житлового фонду, п. 8 ОСОБА_8 міністрів СРСР "Про впорядкування колективного садівництва та огородництва" від 29 грудня 1984 р. N 1286 встановлено, що літні садові будинки не призначені для постійного проживання та не включаються до житлового фонду.

Відповідно до ст. 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 42 ЦК Української РСР, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 44 ЦК Українською РСР, письмові угоди повинні укладатись у письмовій формі:

1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;

2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.

Відповідно до ст. 45 ЦК Української РСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання (стаття 568 цього Кодексу) тягне за собою недійсність угоди.

Відповідно до ст. 47 ЦК Української РСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне

нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про власність" від 7 лютого 1991 року № 697-XII громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_3 правомірно, згідно ст. ст. 42, 44 ЦК Української РСР, набула право власності на садівничий будинок № 87 розташований в садівничому товаристві "Восход" у місті Чернігові, дана власність перебувала у її володінні з 27 лютого 1998 року на підставі Договору № 98/079 купівлі-продажу майна, але на даний час позивач не може зареєструвати своє право власності. Оспорюване право власності позивача відповідно до ст. ст. 321, 392 ЦК України, підлягає поновленню шляхом визнання за ОСОБА_3 право власності на садівничий будинок № 87 розташований в садівничому товаристві "Восход" у місті Чернігові.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, співвідповідачі садівниче товариство «Восход», Чернігівська міська рада про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на садівничий будинок № 87 розташований в садівничому товаристві "Восход" у місті Чернігові.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К. В. Мороз