Ухвала суду № 56304506, 03.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/5682/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/383/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 49

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Хвостика С. Г. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2015 року

у справі про визнання мирової угоди поданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2012 року (зі зміною судового рішення апеляційним судом Сумської області від 26.07.2012 р.) розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Стягнуто щомісячно з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 500,00 грн. до її повноліття, аліменти виплачуються матері дитини ОСОБА_6

25 грудня 2015 року від відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції надійшла мирова угода, укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, за умовами якої сторони погодили, що ОСОБА_3 передає у власність протягом одного місяця з моменту набрання чинності мирової угоди ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 1/3 частину житлового приміщення №401 в будинку №19 по вулиці Охтирська у місті Суми, в рахунок своєї заборгованості по платі аліментів та припинення їх сплати у майбутньому. ОСОБА_5, з моменту набуття ОСОБА_8 права власності на 1/3 частини житлового приміщення №401 в будинку №19 по вулиці Охтирська у місті Суми, втрачає право на отримання аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 в розмірі 500,00 грн. щомісячно до повноліття дитини.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2015 року відмовлено у визнанні мирової угоди укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 вважає вказану ухвалу незаконною, постановленою з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою затвердити мирову угоду між

ОСОБА_5 та ОСОБА_3

При цьому зазначає, що постановою державного виконавця відділу ДВС Сумського міського управління юстиції накладено арешт на 1/3 частину житлового приміщення №401 в будинку №19 по вулиці Охтирська у місті Суми, що належить ОСОБА_3, а тому вирішити дане питання добровільно в позасудовому порядку не є можливим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи відповідача на його представника, які підтримали апеляційну скаргу, думку позивачки та її представника, які не заперечують проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи і перевіривши ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2012 року змінено частково рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2012 року в частині стягнення розміру аліментів. Розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Стягнуто щомісячно аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 500,00 грн. щомісячно до її повноліття. (а.с.17-18, 43-44).

На виконанні у відділі ДВС Сумського МУЮ знаходиться виконавчий лист №1805/5682/2012 виданий Зарічним районним судом м. Суми на підставі вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 25.04.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

З моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2013 року та накладення державним виконавцем арешту на майно боржника та заборони на його відчуження, останній не здійснив заходів до погашення заборгованості по сплаті аліментів , яка станом на 30.09.2015 року складає 13465 грн.61 коп.

30.11.2015 р., 23.12.2015 р. та 24.12.2015р. до відділу ДВС Сумського МУЮ надійшли заяви про укладення мирової угоди між боржником ОСОБА_3 та стягувачем ОСОБА_5 (а.с.59,61,72). За умовами мирової угоди боржник ОСОБА_3 передає ОСОБА_8 в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів 1/3 частину житлового приміщення №401 в буд. №19 по вул. Охтирська в м. Суми, а ОСОБА_5 з моменту набуття дочкою права власності на приміщення, втрачає право на отримання аліментів на утримання дочки ОСОБА_7.

Відмовляючи у визнанні мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода між боржником ОСОБА_3 та стягувачем ОСОБА_5 суперечить вимогам закону, так як для вирішення питання щодо припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно існує інший позасудовий порядок, визначений ст.190 СК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

За таких вимог процесуального закону, визнаючи мирову угоду, суд зобов'язаний перевірити чи не суперечить вона закону і не порушує права чи свободи інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду стосується утримання неповнолітньої дитини. Згідно рішення суду аліменти повинні виплачуватися матері дитини, тобто стягувач ОСОБА_5 отримує аліменти не для себе особисто, а для утримання неповнолітньої дитини, яка проживає разом з нею.

Підстави для припинення права на аліменти на дитину в звязку з набуттям права власності на нерухоме майно, визначені ст. 190 СК України, на яку правильно послався суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні мирової угоди. Даною нормою передбачено, що той з батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у звязку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

Укладена сторонами виконавчого провадження мирова угода, за умовами якої припиняється право на аліменти, стосується переходу права власності на майно, належне боржнику до малолітньої дитини. Така угода укладається з дозволу органу опіки і піклування та повинна бути нотаріально посвідчена, а отже суперечить положенням ст. 190 СК України.

Таким чином колегія суддів вважає, що ухвалу від 30 грудня 2015 року про відмову у визнанні мирової угоди, укладеної між боржником ОСОБА_3 та стягувачем ОСОБА_5 в процесі виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2012 року про стягнення аліментів постановлено з додержанням вимог закону, а тому апеляційну скаргу на вказану ухвалу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, п. 4, 311-312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -