Рішення № 56304480, 02.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10809/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/264/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договорів банківського вкладу дійсними,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_3 просила суд визнати дійсними договори банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США за № 006-18828-130215 від 13.02.2015 року та № 001-18515-160215 від 16.02.2015 року, укладених між нею та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк»).

Свої вимоги мотивує тим, що між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено:

- договір № 003-18828-100215 від 10.02.2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за умовами якого відкрито поточний рахунок № 26203703672372 у гривнях;

- договір № 003-18828-100215 від 10.02.2015 року про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «myDELTA»;

- договір № 004-18828-100215 від 10.02.2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за умовами якого відкрито поточний рахунок № 26205703197792 у доларах США;

- договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США № 006-18828-130215 від 13.02.2015 року, за умовами якого розміщено 3850,00 доларів США строком по 18.02.2016 року включно;

- договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США № 001-18515-160215 від 16.02.2015 року, за умовами якого розміщено 3800,00 доларів США строком по 21.02.2016 року включно.

03.03.2015 року, на підставі постанови правління Національного банку України про

віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення АТ «Дельта Банк» з ринку.

05.10.2015 року ОСОБА_3 отримано листи-повідомлення АТ «Дельта Банк» № 8821/1869 та № 8821/1870 від 23.09.2015 року про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) № 006-18828-130215 від 13.02.2015 року та № 001-18515-160215 від 16.02.2015 року укладеного з АТ «Дельта Банк» згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважає такі дії відповідача незаконними, що і стало підставою звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору дійсним, задоволено.

Визнано дійсними договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США № 006-18828-130215 від 13.02.2015 р., та договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США № 001-18515-160215 від 16.02.2015 р., укладений між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.01.2016 року виправлено описку в рішенні Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.12.2015 року, зазначивши у вступній та резолютивній частині вірно по батькові позивача «Миколаївна» замість «Олександрівна».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що з ОСОБА_3 13 та 16 лютого 2015 року, а також з ОСОБА_4 16 та 18 лютого 2015 року були укладені договори банківського вкладу, з відкриттям депозитного рахунку, кошти на які надійшли безготівковим внутрішньобанківським переводом, шляхом так званого «подрібнення» великого депозитного вкладу іншого клієнта банку, а саме фізичної особи - гр. ОСОБА_6 Вищезазначені дії відбувались з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, який на момент укладення договорів з вищевказаними особами не був спроможним виконувати свої зобовязання перед вкладниками, а з метою отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та свідчить про штучність та фіктивність створення відповідних правових підстав для цього. В порушення вимог Постанови НБУ № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» від 30.10.2015 року та наказу ОСОБА_7 Директорів АТ «Дельта Банк» було здійснено перерахування та розміщення грошей на рахунку позивача та інших вищезазначених осіб шляхом «подрібнення», чим створено перевагу третій особі ОСОБА_6 перед іншими добросовісними вкладниками банку шляхом виплати на користь зазначеної особи через третіх осіб, а саме через ОСОБА_3 та ОСОБА_4 всієї суми вкладу за рахунок бюджетних коштів Фонду в першу чергу, що призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних на те підстав. Тому вважає, що даний правочин є нікчемним з підстав передбачених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказує, що судом зазначено в рішенні, що нібито сам договір банківського вкладу не порушує публічний порядок, а тому він не є нікчемним. Проте судом не було зясовано мети перерахування коштів на рахунок позивача, яка свідчить саме про порушення публічного порядку, оскільки ОСОБА_6, перерахувавши кошти на рахунки третіх осіб, в тому числі і позивача, намагається порушити публічний порядок отримання цих коштів, на відміну від загального порядку їх отримання на підставі ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів інших осіб», встановленого для всіх вкладників, здійснює спробу отримання коштів позачергово за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник банку в судове засідання не зявився, але про час та місце розгляду справи був повідомлений судовою повісткою завчасно.

Від представника позивача надійшла заява, де вона просила розглянути скаргу без її участі і залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, 10.02.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договори:

- договір № 003-18828-100215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, згідно п. 1.2 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26203703672372 у гривнях, оформляє за ініціативою клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи Visa International та/або MasterCard, також ПІН-код до Картки;

- договір № 004-18828-100215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, згідно п. 1.2 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26205703197792 у доларах США, оформлює за ініціативою клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи Visa International та/або MasterCard, а також ПІН-код до Картки;

- договір № 003-18828-100215 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «myDELTA» (а.с. 9-11).

13.02.2015 року сторонами було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США № 006-18828-130215, за умовами якого на цьому банківському рахунку позивачем у порядку визначеному пунктом 1.8 позивач розміщує вкладу у сумі 3850,00 доларів США строком по 18.02.2016 року включно.

16.02.2015 року сторонами укладається другий договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США № 001-18515-160215, за умовами якого позивач розміщує 3800,00 доларів США строком по 21.02.2016 року включно у порядку визначеному пунктом 1.8 (а.с. 12,13).

30.10.2014 року Постановою НБУ №692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», банк було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено певну низку обмежень, в тому числі здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 58).

02.03.2015 року Постановою Правління НБУ № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_8 (а.с. 48-51).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 року та №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації було запроваджено на шість місяців та продовжено по 02.10.2015 року включно (а.с. 51-52).

02.10.2015 року Постановою Правління НБУ № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк» (а.с. 53).

23.09.2015 року на адресу позивача тимчасовою адміністрацією АТ «Дельта Банк» були направлені листи-повідомлення № 8821/1869 та № 8821/1870 від 23.09.2015 року про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) № 006-18828-130215 від 13.02.2015 року та № 001-18515-160215 від 16.02.2015 року, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 14,15).

Зі змісту листів отриманих позивачем вбачається, що остання була повідомлена про нікчемність укладених нею договорів банківського вкладу (депозиту) у лютому 2015 року згідно пункту 7 ч.3 ст. 38 даного Закону, а саме, з того, що банк вчинив правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до заяви на виплату переказу через міжнародну систему грошових переказів «Велсенд» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб станом на 26.10.2015р. позивачу виплачена грошова суми в розмірі 656,68грн., здійснена через ПАТ АБ «Укргазбанк».

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зазначена перевірка в банку здійснювалася на виконання наказів уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 року та № 691 від 07.08.2015 року (а.с. 55-57).

Частиною 3 статті 38 цього Закону визначені підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку та зазначено, що порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Отже, звернувшись до суду з позовом про визнання дійсними, укладених нею з ПАТ «Дельта Банк» договорів банківського вкладу (депозиту) в лютому 2015 року, у звязку з отриманням письмових повідомлень від уповноваженою особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо їх нікчемності, позивач не вказує які негативні наслідки зазнала вона після отримання нею наведених письмових повідомлень.

Навпаки, 26.10.2015р. як стверджує позивач вона отримали грошовий переказ від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для застосування положень п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки, як встановив місцевий суд, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що факт укладення договорів призвів до надання переваг або пільг позивачу перед іншими клієнтами банку, тому спірний договір не є нікчемним і його слід визнати дійсним.

Однак, ухвалюючи рішення, суд не встановив факту порушення особистого права позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб.

Частиною першої статті 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Предметом заявленого позивачем спору є визнання дійсності укладених сторонами договорів банківського рахунку (депозиту), через повідомлення про нікчемність цих договорів тимчасовою адміністрацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, введеної в ПАТ АК «Дельта Банк», у звязку з порушенням умов публічного договору при проведення зарахування грошової суми вкладу позивачем шляхом проведення внутрішньобанківського переказу.

Доводи апеляційної скарги вказують на те, що нікчемність вказаних договорів банківського вкладу (депозиту) доводиться порушенням Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк» та постанови правління НБУ №365 від 16.09.2013р. «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», яким прямо встановлено, що безготівкове перерахування коштів в іноземній валюті можливо лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів в касу банку. Але кошти на рахунки банківського вкладу ОСОБА_5 надійшли безготівковим внутрішньобанківським переводом, шляхом так званого «подрібнення» великого депозиту іншого клієнта банку ОСОБА_6 і не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів, що свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання сум, що перевищують суму гарантованого державою за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі повернення банківського вкладу.

Але дані обставини не були предметом судового дослідження суду першої інстанції і не доводяться належними документами долученими до апеляційної скарги.

Відповідно до статей 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1.8 в редакції викладеної в обох договорах банківського вкладу (депозиту) умови надходження грошових коштів банківського вкладу викладені однакового - зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору; у разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становить суму вкладу, на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

Умови надходження грошової суми вкладу викладені у звуженому розмірі в пунктах 1.8 вказаних договорів банківського вкладу (депозиту) відповідають умовам викладеним у пунктах 5.4,5.5 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

Отже, фактично має місце надходження грошових коштів в іноземній валюті сум вкладів, за укладеними сторонами договорами банківського вкладу (депозиту), з порушенням умов зарахування вкладу на рахунок вкладника, узгодженими сторонами в договорах. Але ці обставини не є предметом позовних вимог і не були предметом судового розгляду в суді першої інстанції.

За змістом частин 1,2,5,6, ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Цивільний Кодекс України передбачає можливість визнання деяких нікчемних правочинів дійсними з підстав, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 224 ЦК України).

Як розяснено абзацом 4 п. 13 та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на зміст зазначених норм цивільного та процесуального права, способами захисту цивільних прав та інтересів за їх призначенням може вважатись визначений законом механізм матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що позивач не довела в суді, що направленими їй повідомленнями про нікчемність укладених нею з банком договорів банківського вкладу (депозиту) відбулось порушення її прав вкладника, а обраний нею спосіб захисту є ефективним правовим способом захисту, передбаченим національним правом.

Доводи апеляційної скарги в частині скасування оскарженого рішення та відсутність підстав для задоволення позову є такими, що заслуговують уваги.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору дійсним.

Через скасування рішення суду, підлягає скасуванню і ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.01.2016 року, якою виправлена описка. у вступній та резолютивній частині рішення стосовно по батькові позивача «Миколаївна» замість «Олександрівна».

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2015 року та ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дійсними договорів банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_4» у доларах США за №001-18515-1602215 від 16 лютого 2015р. та за № 006-18828-130215 від 13 лютого 2015 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: