Рішення № 56304224, 04.03.2016, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/833/16-ц

Номер провадження 2/585/262/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря Зубко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ромни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/5 частини від усіх видів заробітку, але не менше, ніж 30 % для дитини відповідного віку щомісячно, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Роменського міськрайонного суду від 04 липня 2011 року з нього на користь відповідачки стягнуті аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини від заробітку. Крім того, рішенням Роменського міськрайонного суду від 14 січня 2016 року з нього на користь третьої особи також стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини. Працюючи у Роменській ВК № 56 він не має права, відповідно законодавству про корупцію, мати додатковий заробіток.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, суду пояснив, що звернувся із позовом після того як його нинішня дружина, з якою вони проживають окремо, висловила йому претензії з приводу неоднакового розміру аліментів на дітей. На даний час він проживає з матір'ю яка є працюючим пенсіонером. Крім того, він приймає участь у вихованні сина, возив його влітку відпочивати на річку Сейм, що потребує додаткових витрат на бензин, іноді забирає на прогулянки під час яких витрачає на сина гроші. Речей сину останній рік не купував, грошей на ліки не давав, оскільки платить аліменти. Вважає, що у випадку сплати аліментів у такому ж розмірі у подальшому, він не зможе жити на 2000 грн., які йому залишаться після відрахування із заробітної плати, тому не зможе спілкуватись з дітьми і возити їх на річку, таким чином оздоровлюючи.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, суду пояснила, що вона працює медсестрою, отримує заробітну плату у розмірі 2000 грн., але цих коштів на утримання дитини та її проживання не достатньо, оскільки хлопець часто хворіє і йому постійно потрібні ліки, які дорого коштують. Іншої матеріальної допомоги, крім аліментів вона не має, оскільки вона проживає з матір'ю похилого віку, яка отримує невелику пенсію. Позивач матеріальної допомоги, окрім подарунку 500 грн. на День народження сина, не надає, речей синові не купує.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, покладається на розсуд суду (а.с. 23)

Допитавши сторони, вивчивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу сплати та зміни розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, які регулюються СК України.

Згідно ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Судом установлено, що позивач має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9) та дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 04 липня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше, ніж 30 % для дитини відповідного віку до досягнення повноліття (а.с. 6).

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 14 січня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку, але не менше, ніж 30 % для дитини відповідного віку до досягнення повноліття (а.с. 7).

Згідно довідки з місця роботи позивача, ОСОБА_1 працює та отримує заробітну плату (нараховану), яка за рік становить, 44938 грн.34коп. (а.с. 8). Тобто, середній розмір аліментів, сплачуваний ним на користь відповідачки становить (9290,76 грн.: 12 міс.) 774 грн. 23 коп., у той час, як середньомісячний розмір заробітної плати складає 3744 грн. 86 коп.

Згідно довідки з місця роботи відповідачки, ОСОБА_2 працює та отримує заробітну плату (нараховану), яка за шість місяців становить, 21752, 79 грн. (а.с. 28). Тобто, середньомісячний розмір заробітної плати становить 3625 грн. 46 коп., враховуючи, що у загальну суму заробітної плати входить одноразова щорічна допомога, фактично середня заробітна плата є значно меншою, якщо її поділити на 12 місяців.

Ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено 1455 грн. прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 років. Враховуючи, що батьки мають рівні права і обов'язки щодо виховання та утримання дитини, суд вважає справедливим, якщо позивач буде у подальшому сплачувати аліменти у середньомісячному розмірі 774 грн. 23 коп., що становить 1/4 від його заробітної плати і приблизно половину прожиткового мінімуму для сина ОСОБА_4, 2005 року народження, а другу половину прожиткового мінімуму буде забезпечувати мати ОСОБА_2, з якою проживає дитина, зі своєї заробітної плати. При цьому судом також враховано, що після відрахування аліментів на обох дітей у відповідача у розпорядженні залишається приблизно (3744,86 грн. - 774 грн.23 коп. - на утримання сина ОСОБА_4, - 748,97 грн. (1/5 частина заробітку) на утримання дочки ОСОБА_3) 2221,76 грн., що перевищує мінімальну заробітну плату, установлену ст. 8 ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік". Отже відповідач не довів, що його матеріальний стан значно погіршився, що є однією з умов зменшення розміру аліментів, визначеною ст. 192 СК України.

Суд також приймає до уваги стан здоров'я сина та доход матері, який залишається у її розпорядженні після витрати 727,50 грн. - половини прожиткового мінімуму на дитину, і приходить до висновку, що і позивач і відповідачка знаходяться у приблизно рівному матеріальному становищі. При цьому суд не бере до уваги витрати позивача на бензин, який він витрачає на проїзд до міста відпочинку дітей, оскільки ці витрати не стосуються дитини особисто, а використовуються також і для задоволення потреб самого позивача.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню за його безпідставністю.

Також суд уважає необхідним на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнути з позивача у дохід держави 551 грн. 20 коп. коп. судового збору, який не був ним сплачений при подачі позовної заяви, попри те, що Законом України "Про судовий збір" звільняються від його сплати лише позивачі за позовами про стягнення аліментів, у той час як ОСОБА_1 звернувся з вимогою про зменшення розміру вже стягуваних з нього аліментів.

Керуючись ст. 180, 182,192 СК України, ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ст. ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги до Роменського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня виготовлення 9 березня 2016 року повного рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення - з дня отримання копії рішення.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова