Ухвала суду № 56302836, 09.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3951/15-к 09.03.2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Пустовара М.Л., Значок І.С.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12015150040001854, за апеляційною скаргою прокурора Ленінського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27 листопада 2015 року, відносно

ОСОБА_2, яка народилася 1999 року січня місяця 13 дня, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за обвинуваченням за ст. 124 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Дмитрієнко І.О.

захисник ОСОБА_3

обвинувачена ОСОБА_2

законний представник

неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4

представник служби у

справах дітей ОСОБА_5

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор не оскаржуючи висновків суду щодо доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченої, просить вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва скасувати в частині призначеного покарання, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Постановити новий вирок, яким вважати ОСОБА_2 засудженою за ст.124 КК України та призначити їй покарання у виді арешту строком на 45 діб. В іншій частині вирок залишити без змін.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України та призначено покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

Відмовлено в задоволенні цивільного позову прокурора на суму 442,92грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 9971,64 грн. за проведення молекулярно-генетичних експертиз.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор Ленінського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Зазначає, що при ухваленні вироку суд не вірно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не врахував ст. 100 КК України відповідно до якої громадські роботи можуть бути призначені неповнолітній на строк від 30 до 120 годин.

Вважає, що суд при призначенні виду та розміру покарання врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення та особу обвинуваченої виключно формально, а тому покарання у вигляді громадських робіт є занадто мяким та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Просить вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва скасувати в частині призначеного покарання, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

За вироком суду, 17.04.2015 року приблизно о 21:00 год. між неповнолітньою ОСОБА_2 та її знайомим ОСОБА_6 в загальному коридорі 1-го поверху в під'їзді №1 будинку №47-А по вул. 12 Повздовжня в м. Миколаєві сталася сварка під час раптово виниклого конфлікту з останнім. В ході сварки ОСОБА_6 став ображати ОСОБА_2, наносити їй руками удари по тілу, а потім схватив за волосся та затягнув на кухню, де остання взяла зі стола кухонний ніж та тримаючи його перед собою, намагалась випровадити ОСОБА_6 з квартири, після чого вони перемістились в загальний коридор 1-го поверху. Знаходячись у вказаному місці, ОСОБА_6 продовжив ображати ОСОБА_2, погрожував вбити та схватив за одяг. Після чого ОСОБА_2, захищаючись, діючи умисно, з метою нанести тілесні ушкодження, перевищуючи межі необхідної оборони, нанесла ОСОБА_6 удар ножем в область грудей. В результаті дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6 О,М. було спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового торакоабдомінального поранення з пошкодженням діафрагми та перикарду, внутрішньочеревної кровотечі, геморагічного шоку, від яких він в лікарні помер 18.04.2015р. приблизно о 01:10 год.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 889 від 20.04.2015 р. смерть ОСОБА_6 настала внаслідок одного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з пошкодженням діафрагми, навколосерцевої сорочки, стінки шлуночка серця, яке ускладнилося масивною внутрішньоплевральною і внутрішньочеревною кровотечею та геморагічним шоком, що підтверджується даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів.

За ступенем тяжкості вищевказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_6

Оцінивши докази в їх сукупності, суд кваліфікував дії обвинуваченої заст. 124 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене в разі перевищення меж необхідної оборони, оскільки вбачається, що ОСОБА_2 вимушена була захищатися від неправомірних дій потерпілого ОСОБА_6, однак при цьому для ОСОБА_2 існувала небезпека бути побитою, реальної ж загрози для її життя не було.

Призначаючи ОСОБА_2 міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку в обласному наркологічному диспансері та Миколаївській обласній психіатричній лікарні не перебуває, за місцем навчання характеризується негативно, на обліку у службі у справах дітей адміністрації Ленінського району та СКМСД Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області не перебуває. Обставина, яка помякшує покарання - є щире каяття, вчинення злочину неповнолітньою, за таких обставин, суд вважав необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді громадських робіт.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинувачену ОСОБА_2 її законного представника та захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, думку представника служби у справах дітей, , вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України ґрунтуються на досліджених судом доказах і апелянтом не оскаржуються, а тому апеляційним судом відповідно до вимог ст. 404 КПК України не перевіряються.

Обвинуваченою ОСОБА_2 її законним представником та захисником вирок не оскаржується.

Відповідно до положень п.п.2,3 ч.1 ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Колегія суддів не погоджується з думкою прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України належним чином врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у службі у справах дітей адміністрації Ленінського району та СКМСД Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області не перебуває, посередньо характеризується за місцем навчання, вчинила злочин в неповнолітньому віці, як помякшуючу покарання обставину судом обґрунтовано враховано щире каяття у вчиненому і вірно обрано вид покарання а саме громадські роботи, і такий вид покарання є достатнім для виправлення неповнолітньої обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів. А тому колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_2 більш суворого виду покарання .

Між тим, при ухвалені вироку суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, що суперечить положенням ст. 100 КК України відповідно до яких громадські роботи можуть бути призначені неповнолітній на строк від 30 до 120 годин. Доводи апеляційної скарги прокурора в даному випадку є слушними а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції підлягає зміні, в частині призначення ОСОБА_2 покарання, з помякшенням призначеного їй покарання до 120 годин громадських робіт.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2015 року, відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінити.

Помякшити призначене ОСОБА_2 покарання за ст. 124 КК України до 120 годин громадських робіт.

В іншій частині вирок суду 1-ої інстанції залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді