Рішення № 56302703, 01.03.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4116/14-ц

н\п 2/490/274/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(резолютивна частина)

01 березня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г. В.

при секретарі - Кошевій О. С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст. ст. 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 27.10.2005 року у загальному розмірі 8 504 грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН

Справа № 490/4116/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г. В.

при секретарі - Кошевій О. С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором б/н від 27.10.2005 року у загальному розмірі 18119 грн. 18 коп., яка складається з 4850 грн. 86 коп. заборгованості за кредитом; 18265 грн. 68 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 839 грн. 01 коп. штрафу (процентна складова) з відрахуванням 6336 грн. 37 коп. стягнутої раніше заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 27.10.2005 року між сторонами було укладено вищезазначений Кредитний договір, однак відповідач належним чином його умови не виконував, у звязку з чим у нього і виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2014 року позов було задоволено у повному обсязі: стягнуто з відповідача на користь Банку заборгованість у вищезазначеному розмірі. Однак, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2014 року заочне рішення було скасоване, а справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив про їх задоволення з підстав, визначених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав лише в частині стягнення з нього суми заборгованість за кредитом у розмірі 4850 грн. 86 коп., заперечуючи проти задоволення позовних вимог в іншій частині, посилаючись на те, що нарахування штрафів не було передбачено підписаною ним заявою.

Крім того, посилався на необґрунтованість розрахунків, наданих до суду представником Банку, а також заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин правових наслідків пропущення позивачем строків позовної давності.

Вивчивши доводи позову та письмових заперечень, дослідивши матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2005 року між Банком та відповідачем шляхом подачі ОСОБА_2 заяви позичальника було укладено Кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості як шляхом внесення коштів на картку, так і шляхом списання Банком коштів з дебетової картки.

Вказана заява була підписана відповідачем, що у судовому засіданні ним не оспорювалося.

У подальшому кредитний ліміт, встановлений на платіжну картку, було збільшено до 4860 грн., що також не оспорювалося відповідачем у судовому засіданні.

ОСОБА_2 скористався кредитною карткою, отримавши кредитні кошти у розмірі 4850 грн. 86 коп., що було визнано відповідачем в ході судового розгляду, однак належним чином зобовязання не виконував.

03 грудня 2008 року Центральним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості за Кредитним договором б/н від 27.10.2005 року у розмірі 6336 грн. 37 коп., однак ухвалою суду від 30.09.2009 року судовий наказ було скасовано.

В той же час, на теперішній час позивач кредитні кошти Банку не повернув, у звязку з чим у нього перед Банком утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4850 грн.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо договору позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. ст. 1046, 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своїм характером відносини, що виникли між сторонами, є зобовязальними правовідносинами. Так, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином умови Кредитного договору, у звязку з чим у нього перед Банком виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4850 грн. 86 коп., суд приходить до висновку, що вимоги позову в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, суд не може погодитися із вимогою Банку про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 14.11.2005 року по 28.03.2011 року, оскільки законодавцем встановлено строк, протягом якого позивач може використати судовий спосіб захисту свого порушеного права.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

Із матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості відповідача, вбачається, що відповідачем неодноразово допускалося прострочення погашення платежів за відсотками за користування кредитом, однак до суду із позовом Банк звернувся лише 28 березня 2014 року.

За такого, суд вважає обґрунтованим твердження відповідача про пропуск Банком строків позовної давності щодо нарахованих відсотків, у звязку з чим, на думку суду, заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню лише за останні три роки, які передують подачі позову до суду, що складає 9989 грн. 95 коп.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Банку, складає: 4850 грн. 86 коп. (тіло кредиту) + 9989 грн. 95 коп. (відсотки за період з 29.03.2011 року по 28.03.2014 року) 6336 грн. 37 коп. (сума, яку позивач не враховує як таку, що стягнута за іншим судовим рішенням) = 8504 грн. 44 коп. При цьому, суд не може врахувати заперечення відповідача про безпідставність нарахування вищезазначених відсотків, оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду про обґрунтованість тверджень Банку в цій частині.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимог Банку в частині стягнення з відповідача 500 грн. штрафу (фіксованої частини) та 839 грн. 01 коп. штрафу (процентної складової) з огляду на те, що такі штрафні санкції, на думку суду, не були передбачені укладеним між сторонами Кредитним договором.

При цьому, суд не може взяти до уваги твердження представника позивача про те, що вказані санкції містяться в ОСОБА_3 та правилах надання банківських послуг, оскільки ним не надано жодних доказів того, що такі ОСОБА_3 є частиною укладеного між сторонами Кредитного договору. В той же час, матеріали справи містять докази протилежного.

Так, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2016 року, постановленого за результатами розгляду цивільної справи № 490/10592/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, стягнення моральної шкоди, встановлено, що ОСОБА_3 та правила надання банківських послуг ОСОБА_2 не підписані, що, в свою чергу, може слугувати підставою для незастосування до дійсних правовідносин сторін певних положень цих ОСОБА_3, про які не зазначено в Заяві-анкеті.

Отже, оскільки представником Банку не надано жодних належних та допустимих доказів підписання відповідачем ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, у тому числі і у тій редакції, яка долучена Банком до матеріалів справи, суд не може враховувати такі ОСОБА_3 як частину Кредитного договору і посилатися на них як на підставу стягнення з ОСОБА_2 штрафів як у фіксованому розмірі, так і у процентному.

У звязку з цим, суд не може погодитися із твердженням позивача, викладеним у позові, щодо підтвердження відповідачем своєї згоди на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір.

Жодних інших правових підстав, які дають Банку право вимагати стягнення з відповідача штрафів, представником позивача до суду не надано.

На підставі вищевикладеного, оцінивши за внутрішнім переконанням належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь Банку слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 27.10.2005 року у загальному розмірі 8 504 грн. 44 коп., у звязку з чим позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 27.10.2005 року у загальному розмірі 8 504 грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН