Ухвала суду № 56301894, 02.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/1287/15-ц Провадження № 22-ц/772/738/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого судді ІванюкаМ.В, суддів ПанасюкаО.С. та ОСОБА_2, з участю секретаря ТопольськоїВ.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_4 Валерієвичем на рішення Вінницького районного суду від 18 січня 2016р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, --

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2015р. ОСОБА_3. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5. про стягнення боргу. Зазначила, що з 2007р. по 2012р. проживала з відповідачем однією сімєю без укладення шлюбу. У 2008р. ними придбано в садівничо-дачному товаристві «Писарівський» с.Писарівка Вінницького району Вінницької області земельну ділянку з плодовими деревами та кущами площею 0,04га з розташованим на ній двоповерховим садовим цегляним будинком з альтанкою, майстернею та огорожею. Вказане майно зареєстроване в садівничому товаристві «Писарівський» за відповідачем, який є членом вказаного товариства.

З березня 2014р. шлюбні відносини між сторонами були припинені.

25 березня 2014р. між ОСОБА_3. і ОСОБА_5. укладено договір про розподіл майна, у тексті якого сторони вказали, що зазначена вище земельна ділянка з плодовими деревами та кущами, а також розташований на ній дачно-садовий будинок з альтанкою, майстернею та огорожею придбано під час їх перебування у фактичних шлюбних стосунках. Загальну вартість даного майна сторони визначили рівною 150000грн. Також сторони визначили, що кожному з них належить по 1/2 частині вказаного майна і відповідно вартість частки кожного з них у вказаному майні становить 75000грн.

Згідно з укладеним між сторонами додатковим договором від 25 березня 2014р. ОСОБА_5. погодився купити у ОСОБА_3. належну їй ? частину майна і відповідно зобовязався протягом одного року сплатити їй вартість цієї частки. Договором визначено, що після виплати позивачці даної суми ОСОБА_5. вважатиметься одноосібним власником зазначеного майна.

ОСОБА_5. це своє зобовязання за додатковим договором належним чином не виконує, оскільки виплатив ОСОБА_3. всього 1000 доларів США, що на день виплати було еквівалентно 12606грн.76коп. У звязку з цим позивачка просила суд стягнути з нього на її користь з врахуванням курсу валют та 3% річних 139606грн.97коп.

Рішенням Вінницького районного суду від 18 січня 2016р. у задоволенні позову було відмовлено.

ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_3, у своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не взяв до уваги доводи, наведені в обгрунтування позову, фактично не розглянув вимогу про стягнення боргу, порушив норми процесуального права і невірно застосував норми матеріального права.

Належним чином повідомлена ОСОБА_3. в суд апеляційної інстанції не зявилася. Однак від неї надійшла заява про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням її представника ОСОБА_4. на стаціонарному лікуванні.

За змістом ч.2 ст.305 ЦПК України, за умови обізнаності сторони про дату і час судового засідання її неявка не перешкоджає розгляду справи в апеляційному суді незалежно від причин такої неявки. При цьому в апеляційній скарзі представник заявниці ОСОБА_4. детально виклав свою правову позицію і його доводи повністю зрозумілі апеляційному суду. Разом з тим визначений у ч.1 ст.300 ЦПК України строк для доповнень чи для зміни апеляційної скарги вже вибіг. У звязку з цим немає і потреби у відкладенні розгляду справи для якогось уточнення правової позиції скаржника, тощо.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5. і адвокат ОСОБА_6. просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, заперечень і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності письмових доказів членства будь-кого із сторін у садівничо-дачному товаристві, а також з того, що сторони не зареєстрували право власності на вказане нерухоме майно в порядку, визначеному ст.ст. 182, 334 ч.4 ЦК України та ч.ч.1,2 Закону України «Про кооперацію», а відтак вони відповідно до положень ст.331 ЦК України не набули право власності на це майно.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом ст.ст. 203 ч.4, 215 ч.2, 220 ч.1 ЦК України зазначений вище не посвідчений нотаріально договір, згідно з яким ОСОБА_3. погоджувалася продати, а ОСОБА_5. нібито погоджувався купити у неї частину нерухомого майна, має вважатися нікчемним правочином з моменту його укладення. Нікчемний правочин не породжує юридичних зобовязань, а тому сторони не мають права вимагати один від одного його виконання.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, мовляв, так і не розглянув вимогу позивачки про стягнення боргу, не можуть братися до уваги. Адже у даному випадку ОСОБА_3. не передавала ОСОБА_5. якісь кошти у борг, що могло мати місце, наприклад, у разі укладення договору позички. ОСОБА_3. помилково вважає, що у відповідача виникло боргове зобовязання з договорів, укладених з приводу нерухомого майна. Однак, як зазначалося вище, у даному випадку має місце нікчемний правочин, який не створює ніяких юридичних наслідків, а тому правові зобовязання за цим правочином не виникають. У звязку з цим не можуть братися до уваги навіть посилання апеляційної скарги на часткову виплату ОСОБА_3. коштів відповідачем.

Тобто, висновок суду про необхідність відмови у задоволенні позову є правильним.

За таких обставин інші доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що суд першої інстанції нібито порушив ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України і безпідставно не взяв до уваги положення ст.ст.63, 74 СК України, ст.ст.11, 526, 527, 530 ЦК України, також на увагу не заслуговують.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення немає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 305ч.2, 307ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, --

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради відхилити.

Рішення Вінницького районного суду від 18 січня 2016р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :