Ухвала суду № 56301714, 03.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №448/578/15-к

Провадження №1-в/127/44/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

при секретарі Бондарчук А.В.,

за участю прокурора Порохницького М.Ю.,

представника КВІ ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання ст. інспектора Вінницького міського відділу КВІ УДПтС України у Вінницькій області ОСОБА_4 про направлення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до місяця відбування покарання,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання ст. інспектора Вінницького міського відділу КВІ УДПтС України у Вінницькій області ОСОБА_4 про направлення ОСОБА_3 до місяця відбування покарання.

Подання мотивоване тим, що 04.12.2015 р. на адресу КВІ надійшло розпорядження та вирок Мостицього районного суду Львівської області, відповідно до якого ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України з урахуванням ст. 70 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі. Засуджений неодноразово на виклики до інспектора КВІ не зявлявся, однак 10.12.2015 р. йому було винесено припис про виїзд до місця відбування покарання, однак засуджений ОСОБА_3 його виконати відмовився, мотивуючи тим, що перебував у СІЗО в звязку з розглядом Вінницьким міським судом Вінницької області та Апеляційним судом Вінницької області кримінального провадження відносно нього.

В судовому засіданні представник КВІ та прокурор подання підтримали та просили його задовольнити.

Адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про призначення ОСОБА_3 в порядку ст. 357 КПК України покарання згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за вироками Мостицького районного суду Львівської області та Апеляційного суду Вінницької області, призначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі. Також просила застосувати положення ч. 2 та ч. 5 ст. 72 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у звязку з його фактичним відбуттям.

Заявлене клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 перебував в умовах СІЗО з 22.05.2012 р. по 02.08.2012 р. і в подальшому з 03.04.2015 р. по 12.11.2015 р. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 72 КК України один день перебування в СІЗО (попереднього увязнення) зараховується як два дні позбавлення волі. При цьому ч. 2 ст. 72 КК України регламентовано, що одному дню позбавлення волі прирівнюється два дні обмеження волі.

ОСОБА_3 заявлене його захисником клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор вважає, що підстави для задоволення заявленого захисником ОСОБА_3 клопотання відсутні, оскільки зарахуванню згідно з ч. 5 ст. 72 КК України підлягає лише строк попереднього увязнення у справі за вироком Апеляційного суду Вінницької області. На даний час вирішується питання про направлення ОСОБА_3 для відбування покарання за вироком Мостицького районного суду Львівської області.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів подання вбачається, що 23.07.2015 р. Мостицьким районним судом Львівської області постановлено вирок, відповідно до якого ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 190, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Також з матеріалів подання вбачається, що 30.07.2015 р. Вінницьким міським судом Вінницької області ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.11.2015 р. вказаний вирок змінений і ОСОБА_3 призначене покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Зі змісту вироку від 30.07.2015 р. та ухвали від 12.11.2015 р. випливає, що при призначенні ОСОБА_3 покарання не було враховано вирок від 23.07.2015 р. При цьому згідно з вироком Мостицького районного суду Львівської області інкриміновані ОСОБА_3 злочини були вчинені в період часу з лютого по березень 2015 року. Зі змісту вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2015 р. випливає, що інкримінований ОСОБА_3 злочин останнім було вчинено в період з травня 2008 року по квітень 2009 року.

Таким чином, при постановленні Вінницьким міським судом Вінницької області вироку від 30.07.2015 р. не було враховано вирок Мостицького районного суду Львівської області від 23.07.2015 р., оскільки злочини за вироком від 23.07.2015 р. були вчинені до постановлення вироку від 30.07.2015 р.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими встатті 72цього Кодексу.

За таких обставин, зважаючи на те, що при постановленні вироку від 30.07.2015 р. та подальшого його перегляду в апеляційному порядку про наявність вироку від 23.07.2015 р. відомо не було, з метою недопущення обмеження права засудженого на захист, суд вважає за доцільне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України та шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2015 р. більш суворим покаранням за вироком Мостицького районного суду Львівської області від 23.07.2015 р. визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі.

При цьому суд враховує, що згідно з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.11.2015 р. ОСОБА_3 був звільнений з-під варти із зали суду в звязку з фактичним відбуванням призначеного покарання, тобто покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

Згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Таким чином, як слідує з ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 12.11.2015 р. на час її проголошення ОСОБА_3 фактично відбув покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, що відповідає 9 місяцям позбавлення волі, оскільки він утримувався під вартою в умовах СІЗО.

Разом з тим, згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про попереднє увязнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

З матеріалів кримінального провадження № 206/4574/2012, за результатами якого Вінницьким міським судом Вінницької області постановлено вирок від 30.07.2015 р., випливає, що ОСОБА_3 перебував під вартою в умовах СІЗО з 22.05.2012 р. по 02.08.2012 р., а також з 03.04.2015 р. по 12.11.2015 р. Тобто, сукупний строк перебування ОСОБА_3 під вартою в умовах СІЗО складає 9 місяців 21 день.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Посилання прокурора на ту обставину, що на даний час вирішується питання щодо направлення ОСОБА_3 для відбування покарання за вироком Мостицького районного суду Львівської області від 23.07.2015 р., а тому зарахування строку попереднього увязнення не допускається суд до уваги не приймає. Так, як вже судом зазначено, при постановленні Вінницьким міським судом Вінницької області вироку від 30.07.2015 р. про наявність вироку від 23.07.2015 р. відомо не було, а тому останній при призначенні остаточного покарання врахований не був. Не було відомо і про його наявність під час перегляду вироку від 30.07.2015 р. в апеляційному порядку. В звязку з цим судом в порядку п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України. Таким чином, останнім за часом ухвалення вироком є саме вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2015 р.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього увязнення ОСОБА_3 з 22.05.2012 р. по 02.08.2012 р., а також з 03.04.2015 р. по 12.11.2015 р. підлягає зарахуванню з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, тобто даний строк підлягає подвоєнню. Крім того, відповідно до положень п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, а тому вищевказаний строк попереднього увязнення ОСОБА_3 знову підлягає подвоєнню.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_3 з урахуванням положень п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України та ч. 5 ст. 72 КК України, перебуваючи під вартою в умовах СІЗО з 22.05.2012 р. по 02.08.2012 р., а також з 03.04.2015 р. по 12.11.2015 р. фактично відбув покарання у виді обмеження волі строком 2 роки, а тому в задоволенні подання про його направлення до місця відбування покарання слід відмовити.

Керуючись ст. 371, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання ст. інспектора Вінницького міського відділу КВІ УДПтС України у Вінницькій області ОСОБА_4 про направлення ОСОБА_3 до місяця відбування покарання, відмовити.

Клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2015 р. більш суворим покаранням за вироком Мостицького районного суду Львівської області від 23.07.2015 р. визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк перебуваючи під вартою в умовах СІЗО з 22.05.2012 р. по 02.08.2012 р., а також з 03.04.2015 р. по 12.11.2015 р. з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України зарахувати зарахувати ОСОБА_3 строк перебуваючи під вартою в умовах СІЗО з 22.05.2012 р. по 02.08.2012 р., а також з 03.04.2015 р. по 12.11.2015 р. з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного за ч. 4 ст. 70 КК України за вироками Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2015 р. та Мостицького районного суду Львівської області від 23.07.2015 р., у звязку з фактичним відбуттям призначеного покарання.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: