Рішення № 56300647, 26.02.2016, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа ЄУН 714/1159/15-ц

Провадження № 2/714/30/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2016 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого судді Козловська Л.Д. при секретарі Онофрей Ш.К.

за участю: позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Герца цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. Під час судового засідання подав уточнюючу позовну заяву. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступне.

08 листопада 2014 року між сторонами укладено договір фінансово лізингу (далі по тексту ОСОБА_3). Відповідно до п.1.1 ОСОБА_4, відповідач, як Лізингодавець зобов'язався придбати та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмети Лізингу визначені у п.3.1 та додатку № 3 до цього договору - трактор марки ДТЗ 354.5С., плуг та культиватор), а позивач, як Лізингоодержувач, зобов'язався прийняти предмет Лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі гідно з умовами цього договору. Вартість предметів Лізингу визначено у Додатку № 1 до вказаного ОСОБА_4 та становить 97 100 (дев'яносто сім тисяч сто) гривень.

На виконання п.п.1.1., 4.2.3 та розділу 8 (Лізингові платежі) ОСОБА_4, а також додатку № 2 до нього, протягом 8-10 листопада 2014 року позивачем було здійснено авансовий та реєстраційний платежі, на суми 42 290 (сорок дві тисячі двісті 290) гривень, 9 710 (дев'ять тисяч сімсот десять) гривень та 15 970 (п'ятнадцять тисяч девятсот сімдесят) гривень, а всього 67 970 гривень (шістдесят сім девятсот сімдесят) гривень, у звязку з чим виконав всі умови, для належного виконання відповідачем зобовязань перед договором.

Відповідно до п. 5.1. ОСОБА_4 предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 (девяноста) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Авансового платежу та Комісії за передачу Предмета Лізингу. Відповідно, предмет Лізингу повинен був бути переданий позивачу в користування (з урахуванням святкових та неробочих днів після 10.11.2014 року) не пізніше 27 березня 2015 року. В обумовлений договором строк предмети Лізингу позивачу передані не були.

25 січня 2015 року до позивача надійшов листи відповідача, у яких повідомлялось про збільшення вартості предмету лізингу з пропозицією здійснити доплату різниці підвищення його вартості, однак ніякої додаткової інформації про розмір збільшення платежів повідомлено не було. З контактного телефону наведеного у листі його повідомлено про те, що модель трактора, ради придбання якого позивач укладав договір фінансового лізингу, відсутня, та останній може змінити предмет лізингу, інформацію про предмет лізингу уточнять та повідомлять додатково, однак в подальшому ніякої додаткової інформації йому повідомлено не було.

11.02.2015 року позивач письмово звернувся до відповідача з пропозицією уточнити вартість предмету лізингу, розмір збільшення належних з нього платежів, а також щодо перевірки правильності розмірів сплачених ним платежів та у випадку підтвердження здійсненої переплати - їх повернення. Поряд з тим, в подальшому відповідач неодноразово направляв позивачу листи з вимогами провести доплати збільшення вартості предмета Лізингу, не уточнюючи їх розмір. Вимоги позивача повідомити розмір збільшення платежів відповідачем постійно ігнорувались.

Оскільки відповідач у передбачені договором строки так і не передав позивачу у користування предмети лізингу (прострочення становило понад 90 днів), 03 серпня 2014 року останній письмово повідомив відповідача про відмову від ОСОБА_4 фінансового лізингу № 001568 від 08 листопада 2014 року у зв'язку з його невиконанням по їхній вині і з вимогою повернути йому всі сплачені платежі відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг». З цього приводу, відповідач, ігноруючи його законні права та інтереси, починаючи з серпня 2015 року двічі направив позивачу листи з пропозицією укласти письмову угоду про розірвання вищевказаного договору фінансового лізингу, однак не погодився укладати таку угоду, оскільки вона покладає відповідальність за розірвання вищевказаного договору з настанням відповідних фінансових наслідків.

Згідно п.16.10 ОСОБА_4 фінансового лізингу взаємовідносини сторін, що не врегульовані ОСОБА_4, регламентуються чинним законодавством України.

У відповідності із ч.1 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Крім того, позивач вважає, що ОСОБА_3 лізингу не відповідає вимогам цивільного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки одним з Предметів Лізингу за вищевказаним ОСОБА_4 фінансового лізингу від 08 листопада 2014 року є транспортний засіб (трактор марки ДТЗ 354.5С.), а позивач у даному договорі діяв як фізична особа, зазначений договір підлягав нотаріальному посвідченню.

Враховуючи, що при укладенні вищевказаного договору не дотримано вимоги законодавства про його нотаріальне посвідчення - його недійсність встановлена законом.

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав наведених у уточнюючій позовній заяві та просили їх задовольнити.

Крім обґрунтування позовних вимог позивач в судовому засіданні пояснив, що транспортний засіб, який являється предметом лізингу, він знайшов через Інтернет сайт ОЛХ. Подзвонивши на мобільний номер телефону, йому запропонували придбати трактор на їхніх умовах, а плуг входив у подарок. Прибувши для оформлення документів, його повідомили, що після оформлення угоди та підписання всіх необхідних документів, через тиждень йому привезуть трактор зразу додому. Десять хвилин він ознайомився з договором лізингу та доданими до нього додатками. Сам договір має біліше десяти сторінок та ознайомитися нормально, та прочитати всі умови договору він не встиг, оскільки довірився відповідачу, тим паче, думав, що йому подарять плуг від трактора. На момент укладення договору лізингу у нього була вся сума коштів для придбання предмета лізингу та якби він знав хто являється продавцем, він зразу б придбав трактор. Відповідач його повідомив, під час укладення ОСОБА_4, що вони являються компанією, яка постачає трактора напряму з Китаю, що й було підставою укладення даного договору. Його не було повідомлено про те хто являється продавцем трактора, та не було запропоновано прийти та оглянути транспортний засіб, відповідно до умов ОСОБА_4.

Відповідач свого представника в судове засідання не направляв, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Проте від представника останнього надійшли до суду заперечення на позов та на уточнюючу позовну заяву, в яких просив суд розглянути справу у його відсутності. В обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне. ОСОБА_3 фінансового лізингу № 001568 вчинений у письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг, підписаний ОСОБА_1 добровільно на кожному аркуші зазначеного ОСОБА_4, в якому передбачені усі істотні умови, а тому не може бути визнаний судом недійсним, оскільки відсутні підстави недійсності правочину передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Комісія за організацію в сумі 9 710,00 грн., що сплачена Позивачем відповідно до умов ОСОБА_4 відноситься до інших витрат, що безпосередньо повязані з виконанням ОСОБА_4 лізингу. Такі витрати передбачено ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг.

Підписаний між Позивачем і Відповідачем ОСОБА_3 - є договором фінансового (непрямого) лізингу. Доказом того, що укладений між сторонами ОСОБА_3 за видом є договором непрямого лізингу є - заява Позивача на отримання фінансового лізингу від 08.11.2014 року, в якій визначено Предмет Лізингу за попереднім погодженням з Позивачем, а також підписаний Додаток № 3 до ОСОБА_4 (Специфікація) в якому також вказаний Предмет Лізингу визначений Позивачем.

Так, відповідно до п. 1.3 ОСОБА_4, замовлення Предмету Лізингу відбувається з моменту підписання Лізингоодержувачем Специфікації (Додаток № 3 до цього ОСОБА_4) та сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Авансового платежу.

Ціна Предмету Лізингу може змінюватися в залежності від цінової політики Продавця до моменту надходження грошової суми в розмірі авансового платежу від Лізиигоодержувача на рахунок Лізингодавця та перерахування всієї суми вартості Предмету Лізингу на рахунок Продавця. Лізингодавець не бере участі в формуванні ціни Предмету Лізингу, ціна надається Продавцем на момент перерахування коштів за товар, про що і зазначено в ОСОБА_4. Позивач був неодноразово письмово повідомлений про збільшення продавцем ціни предмета лізингу та про необхідність, відповідно до п. 5.4. ОСОБА_4, про необхідність повідомити письмово ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про прийняте рішення щодо сплати різниці вартості Предмета Лізингу або розірвання ОСОБА_4 у 3-денний термін, з моменту отримання цього повідомлення, однак Позивач до цього часу так і не направив письмового повідомлення про прийняте рішення, та не виконав взяті на себе зобовязання за ОСОБА_4. Оскільки позивач не сплатив різниці вартості Предмета Лізингу, це призвело до неможливості ТОВ Лізингова компанія ЕТАЛОН виконати умови ОСОБА_4 щодо придбання та передачі Предмета Лізингу Позивачу у користування.

Посилання, на норми ст. 799 Цивільного кодексу України, що міститься у параграфі 5 Цивільного кодексу України «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)», який не регулює відносини фінансового лізингу - є помилковим, оскільки обєднання вже розмежованих Законом відносин у сукупне регулювання суперечить ст. 628 ЦК України та самій природі такого розмежування.

Дана стаття регулює відносини, що виникають із найму (оренди) транспортного засобу, але, не зважаючи на схожість відносин найму (оренди) транспортного засобу та відносин фінансового лізингу - законодавством вони розділені, як такі, що мають окреме регулювання, крім того, у цих відносинах є спеціальний закон - Закон України «Про фінансовий лізинг».

Тобто, спірні правовідносини врегульовані як загальними (Цивільний кодекс України), так і спеціальними нормами (Закон України «Про фінансовий лізинг»), які підлягають застосуванню у системному зв'язку.

Форму договору фінансового лізингу визначено окремою частиною статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», де однозначно вказано, що ОСОБА_3 лізингу має бути укладений у письмовій формі. У звязку з наведеним, він не підлягав нотаріальному посвідченню.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія ЕТАЛОН (далі також - Відповідач) та ОСОБА_1 (далі також - Позивач) було укладено ОСОБА_3 фінансового лізингу № 001568 (далі - ОСОБА_3).

Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_4, - Лізингодавець зобовязується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі - Предмет Лізингу, визначений у п. 3.1 цього ОСОБА_4), а Лізингоодержувач зобовязується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові та інші платежі згідно з умовами цього ОСОБА_4.

Вартість предметів Лізингу (трактора марки ДТЗ 354.5С., плуга та культиватора) визначено у Додатку № 1 до вказаного ОСОБА_4 та становить 97 100 (дев'яносто сім тисяч сто) гривень.

На виконання п.п.1.1., 4.2.3 та розділу 8 (Лізингові платежі) ОСОБА_4, а також додатку № 2 до нього, протягом 8-10 листопада 2014 року позивачем було здійснено авансовий та реєстраційний платежі, на суми 42 290 (сорок дві тисячі двісті 290) гривень, 9 710 (дев'ять тисяч сімсот десять) гривень та 15 970 (п'ятнадцять тисяч девятсот сімдесят) гривень, а всього 67 970 гривень (шістдесят сім девятсот сімдесят) гривень. Таким чином, станом на 10 листопада 2014 року позивач виконав всі умови для належного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором.

Відповідно до п. 5.1. ОСОБА_4 предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві, протягом строку, який становить не більше 90 (девяноста) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Авансового платежу та Комісії за передачу Предмета Лізингу.

Починаючи з 25 січня 2015 року на адресу позивача почали надходити листи ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», у яких повідомлялось про збільшення вартості предмету лізингу з пропозицією здійснити доплату різниці підвищення його вартості, однак ніякої додаткової інформації про розмір збільшення платежів його повідомлено не було.

З пояснень позивача та з відомостей наведених у позові, які в судовому засіданні не були спростовані, судом встановлено, що позивач подзвонив по контактному номеру телефона наведеному у листі ((097) 394- 16-54), де йому було повідомлено, що модель трактора, яка його цікавила та ради придбання якого і був й укладав договір фінансового лізингу, відсутня, та він може змінити предмет лізингу, інформацію про предмет лізингу уточнять та повідомлять додатково, однак в подальшому ніякої додаткової інформації позивачу повідомлено не було. Після того позивачу знову неодноразово приходили повідомлення про те, що вартість предмета лізингу збільшилась та йому слід доплатити різницю збільшення вартості, без ніяких на те гарантій наявності предмета лізингу ігноруючи відомості про те хто являється продавцем предмета лізингу.

Суд, встановивши всі обставини справи, всебічно та повноцінно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦКК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ПК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг») постанова Верховного суду України від 29.10.2013р., що прийнята за наслідками неоднакового застосування закону, у справі №3-31гс13.

Відповідно до 4.2 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд відхиляє доводи відповідача, що договір лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки це не передбачено Законом України «Про фінансовий лізинг». Суд погоджується з тим, що норми Закону України «Про фінансовий лізинг» є спеціальними відносно Цивільного кодексу України, тому за наявності протиріч між нормами цих двох законодавчих актів слід застосовувати норми Закону України «Про фінансовий лізинг». Однак, суд не вбачає протиріч між цими законами, натомість підтверджується, що вони доповнюють один одного. Законом України «Про фінансовий лізинг» прямо не встановлено, що договори лізингу не підлягають обовязковому нотаріальному посвідченню. Нормами закону про фінансовий лізинг вимоги 4.2 ст. 799 ЦК України не спростовуються. Відтак, вимоги ч.2 ст. 799 ЦК України повинні бути дотримані, оскільки це прямо передбачено ч.2 ст. 806 ЦК України та ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Таким чином, ОСОБА_3 № 002748 фінансового лізингу від 23.07.2015 року підлягав нотаріальному посвідченню.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

На підставі наведеного, ст. ст. 184, 203, 215, 216, 220, 509, 530, 799, 806, 807 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 15, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 фінансового лізингу № 001568 від 08 листопада 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Еталон» та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527, п/р 26008052722140 в ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 300711) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 67 970 грн. (шістдесят сім девятсот сімдесят гривень) та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 679,70 грн. (шістсот сімдесят десять гривень сімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутніми при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: