Рішення № 56299231, 01.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 428/644/15-ц

Провадження № 22ц/782/15/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Романченка В.О.

суддів: Назарової М.В.., ОСОБА_2

за участю секретаря: Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргуОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького суду Луганської області від 03 листопада 2015 року та додаткове рішення від 23 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири при гасінні пожежі, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що03.01.2014 року у будинку № 23 по вул. Курчатова у м. Сєвєродонецьку сталося залиття їхньої квартири № 82, внаслідок гасіння пожежі у квартирі № 86, поверхом вище. Квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_6 Пожежа у квартирі АДРЕСА_1 сталася внаслідок необережного поводження з вогнем при палінні невідомих осіб.

Посилаючись на положення ст.ст.15, 16, 22, 1192ЦК України, а також на те, що відповідач ОСОБА_6, отримавши 75000 грн. від винної у пожежі особи нібито для відшкодування збитків постраждалим в наслідок залиття квартир при гасінні пожежі, не відшкодував їм збитки, позивачі просили стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 18619,08 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 листопада 2015 року та додатковим рішенням від 23 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_7, задоволено частково. Солідарно стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_3В на користьОСОБА_5, ОСОБА_5 матеріальну шкоду з урахуванням індексу інфляції за період з 01.02.2014 року по 31.03.2015 року, включно, у розмірі 18619,08 грн. тобто по 9309,54 грн. кожному.

В частині стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_3В на користьОСОБА_5, ОСОБА_5 моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення суду, скасувати його в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкодирішення та ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; скасувати рішення суду 1 інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що03.01.2014 року у будинку № 23 по вул. Курчатова у м. Сєвєродонецьку сталося залиття квартири № 82, в наслідок гасіння пожежі у квартирі № 86, поверхом вище. Квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_6 на праві приватної власності, який в даній квартирі не мешкає. На той час в зазначеній квартирі мешкали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 03.01.2014 року приблизно о 19-00 год. вказані особи після роботи прийшли на орендовану квартиру. Пожежа у квартирі АДРЕСА_1 сталася внаслідок необережного поводження з вогнем при палінні громадянина ОСОБА_8, що підтверджується актом про пожежу від 03 січня 2014 року.

У зв'язку з гасінням пожежі у квартирі № 86, в квартирі № 82, яка належить позивачам, виникло залиття стін та стель в залі, спальні, коридорі, кухні, стель у туалеті та ванній, вікна в залі, підлоги в залі, спальні, коридорі та кухні. Дані обставини підтверджуються актом обстеження квартири від 23 січня 2014 року.

Згідно кошторису вартість ремонту квартири позивачів складає 12421,00 грн.

Довідкою Головного управління статистики у Луганській області № 12-18/467 від 21.04.2015 року зазначено, що індекс інфляції на споживчому ринку України за період з 01.02.2014 року по 01.04.2015 року становить 149,9 %.

Отже, вартість ремонту належної позивачам квартири з урахуванням індексу інфляції в період з лютого 2014 року по квітень 2015 року становить 18619,08 грн. (12421 грн. х 1,499).

Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири при гасінні пожежі, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на вимоги ст. 1166 ЦК України встановив, що матеріальну шкоду позивачам спричинено не з вини відповідачів, однак дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідачів на користь позивачів з огляду на те, що відповідачем ОСОБА_6, як власником квартири АДРЕСА_2, було отримано від ОСОБА_8 суму відшкодування заподіяної шкоди з урахуванням шкоди, спричиненої пожежею позивачам.

Проте такий висновок суду не грунтується на матеріалах справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В частині 2 статті 1166 ЦК України зазначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що саме на відповідача покладено обовязок доведення відсутності його вини в заподіянні шкоди позивачу.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди,про що зазначено у п. 2постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Позивачі хоча і ставлять питання про відшкодування шкоди, але як на підставу позову посилаються на безпідставне притримання грошей ОСОБА_6, який ніби то одержав 75000 грн від особи - заподіювача шкоді внаслідок пожежі,та повинен був відшкодувати завдану їм майнову шкоду. Тим самим, ОСОБА_10, на думку позивачів, скоїв відносно них шахрайство.

Таким чином, позивачі обґрунтовують свої вимоги не деліктними зобовязаннями, а обовязком відповідачів віддати їм кошти начебто отримані ними від особи, яка безпосередньо заподіяла шкоду.

Суд розглядає справу в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи позивачів ОСОБА_5 та їх представника про отримання ОСОБА_11 75000 грн. від особи, яка заподіяла шкоду, у тому числі, і для відшкодування їм шкоди внаслідок залиття їх квартири при гасінні пожежі, відповідачами заперечується. Відповідачами визнається факт лише отримання грошей у сумі 75000 грн. від ОСОБА_8 на відшкодування спричиненої саме їм шкоди.

Згідно акту про пожежу від 03.01.2014 року, комісія у складі співробітників Сєвєродонецького міського управління ГУ ДСНС у Луганській області дійшла висновку, що збитки від пожежі в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_6, орієнтовано складають 196603 грн. (т.1 а.с. 3). При цьому зазначений висновок комісії позивачами не спростовано.

З матеріалів припиненого кримінального провадження № 12014130370000037 вбачається, що відповідачам було передано заподіювачем шкоди ОСОБА_8 75000 грн. ОСОБА_11 заяви відповідача ОСОБА_6 вбачається, що він отримав суму у відшкодування спричиненої йому шкоди. Доказів того, що ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 кошти для відшкодування шкоди іншім потерпілим внаслідок гасіння пожежі, в матеріалах справи відсутні і суду надані не були.

Припущення позивачів стосовно того, що отримані відповідачем 75000 грн це кошти як на відшкодування шкоди самому ОСОБА_6 так і іншим потерпілим не ґрунтуються на матеріалах справи.

Більш того, з заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.08.2014 року по справі № 428/1094/14-ц, вбачається, що друга потерпіла ОСОБА_12 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_8 тобто до безпосереднього спричинителя шкоди і судом її позов був задоволений.

В порушення вимог ч.4 ст. 60 ЦПК України суд першої інстанції обґрунтував рішення не дослідженими у суді доказами, а лише припущеннями, що є неприпустимим.

Рішення суду в частині моральної шкоди не переглядалося, оскільки не було оскаржено.

За викладених обставин, застосування судом перщої інстанції до спірних правовідносин, поряд із ст. 1166 ЦК, ст.ст. 1191, 1192, 1212, 1213 ЦК Україниє безпідставним.

Виходячи з наведенего, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, на порушення вимог ст.ст. 214,215 ЦПКУкраїни, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, безпідставно задовольнив вимоги позивачів простягнення з відповідачів матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири позивачів при гасінні пожежі.

Через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права рішення Сєвєродонецького суду Луганської області від 03 листопада 2015 року та додаткове рішення від 23 листопада 2015 року на підставі ст. 309 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 листопада 2015 року та додаткове рішення від 23 листопада 2015 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди та судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: