Вирок № 56298408, 02.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/3087/14-к

Провадження № 11-кп/779/37/2016

Категорія ч. 4 ст. 296 КК України

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. М. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Вилки С. С.

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря с/з ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014090190000237 щодо ОСОБА_5, 27 лютого 1988 р. н., жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. ст. 296 ч. 4, 263 ч. 1 КК України за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у суді першої інстанції на вирок Косівського районного суду від 23 червня 2015 року, з участю прокурора Шутки І. І., обвинуваченого ОСОБА_5, -

в с т а н о в и л а :

Оскарженим вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, незаконно зберігав по місцю свого проживання вогнепальну зброю- гладкоствольний пістолет, а також перебуваючи в стані алкогольного спяніння і порушуючи громадський порядок в результаті стрільби по тілу ОСОБА_6 наніс потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження. Його дії кваліфіковано за ст. ст. 296 ч. 4, 263 ч. 1 КК України з призначенням йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і відповідно до ст. 76 КК України на нього покладено певні обов`язки.

Згідно з вироком суд першої інстанції встановив, що 29 серпня 2013 року близько 04 год. 30 хв. ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в приміщенні кафе барі «Перлина», що в с. Річка Косівського району Івано-Франківської області, маючи при собі перероблений саморобним способом пістолет виробництва СП «Шмайсер», № Ко-005072 , який ще у 2013 році йому подарував громадянин ОСОБА_7 і який згідно балістичної експертизи є короткоствольною вогнепальною зброєю, придатним для стрільби, розпочав словесну суперечку із ОСОБА_6, яка продовжилась на дворі поряд із приміщенням даного кафе, під час якої він з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, діставши із лівої кишені штанів цей пістолет зробив із нього кілька пострілів в потерпілого ОСОБА_6, в результаті чого останньому було спричинено легкі тілесні ушкодження.

Прокурор в апеляційній скарзі з доповненнями просить вирок скасувати і ухвалити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_5 більш суворе покарання в межах санкцій ст. ст. 296 ч. 4, 263 ч. 1 КК України у виді 4 років позбавлення волі, мотивуючи тим, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Згідно ч. 2 ст. 65 КК України має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів. Однак судом, у порушення цього та п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року не дано належної оцінки обставині вчинення тяжкого злочину будучи у стані алкогольного сп'яніння. Застосовуючи ст. 75 КК України суд не врахував ступеню тяжкості скоєного діяння, його наслідки, обставини, а також той факт, що обвинувачений раніше вчиняв злочини проти власності та на шлях виправлення не став. Не враховано при цьому і те, що злочини, вчинені ОСОБА_5 відносяться до категорії тяжких.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК України просив дослідити письмові документи, що характеризують особу ОСОБА_5

В ході апеляційного розгляду прокурор свої апеляційні вимоги підтримав, обвинувачений просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, в тому числі і в частині призначення покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як правильно зазначив прокурор, відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Ст. 75 КК України передбачає, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винуватого та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_5 покарання з врахуванням того, що він активно сприяв розкриттю злочину, у вчиненому розкаявся, проживає в незадовільних матеріальних умовах, позитивно характеризується по місцю проживання, добровільно відшкодував завдані збитки, що потерпілий не бажає для нього суворої кари, що він часто хворіє, здійснює догляд за перестарілою родичкою, що на даний час з потерпілим вони помирились і останній просить не призначати йому покарання, повязане з ізоляцією від суспільства, суд першої інстанції не повністю врахував ступінь тяжкості скоєних ним злочинів та його особу і тому неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив ОСОБА_5 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості незважаючи на те, що у своєму вироку зазначив, однак не повністю врахував те, що обвинувачений вчинив злочин перебуваючи у стані алкогольного спяніння.

При призначенні покарання ОСОБА_5 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та його особу, а також помякшуючі його покарання обставини, що він активно сприяв розкриттю злочину, у вчиненому розкаявся, проживає в незадовільних матеріальних умовах, позитивно характеризується по місцю проживання, добровільно відшкодував завдані збитки, що потерпілий не бажає для нього суворої кари, він часто хворіє, здійснює догляд за перестарілою родичкою, що на даний час з потерпілим вони помирились і останній просить не призначати йому покарання, повязане з ізоляцією від суспільства, а також обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину у стані алкогольного спяніння, що один із скоєних ним злочинів відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкцій ст. ст. 296 ч. 4, 263 ч. 1 КК України, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів

Покликання прокурора про те, що при призначенні покарання ОСОБА_5 судом першої інстанції не враховано те, що раніше він вчиняв злочини проти власності не заслуговують на увагу, оскільки вони обєктивно нічим не підтверджені.

Відповідно до ст. ст. 409, 414, 420 КПК України однією з підстав для скасування вироку та постановлення нового вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість призначеного покарання.

По цій підставі вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Керуючись ст. ст. 374, 404, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

засудила :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Косівського районного суду від 23 червня 2015 року щодо ОСОБА_5 за ст.ст. 296 ч. 4, 263 ч. 1 КК України в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_5 покарання за :

ч. 4 ст. 296 КК України 4 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 263 КК України 3 роки позбавлення волі;

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 призначити покарання 4 роки позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_5 в цей же строк з часу отримання ним його копії.

Судді С. С. Вилка

ОСОБА_2

ОСОБА_3