Ухвала суду № 56297740, 04.03.2016, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1245/16-ц

Провадження № 2/192/173/16

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"04" березня 2016 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Щербини Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Сербіної Л.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватне підприємство «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 3758724 гривні 02 копійки у звязку з укладанням договорів поруки від 04 листопада 2013 року, за якими поручителі зобовязалися відповідати в повному обсязі по зобовязанням ПП «Землі Бахмуту» у звязку з укладеним договором фінансового лізингу №166АА-13 від 04.11.2013р., який був укладений з позивачем.

Разом з позовною заявою позивач надав суду заяву про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на обєкти нерухомого майна, а саме: квартиру кооперативну, за адресою АДРЕСА_1; квартиру за адресою АДРЕСА_2; будинок, за адресою Донецька область, Артемівський р-н, с.Покровське, вулиця Свердлова, будинок 45; квартиру за адресою АДРЕСА_3; квартиру за адресою Донецька область, м.Артемівськ, вул.60 років утворення СРСРАДРЕСА_4 в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі заборгованості за договором фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року у розмірі 3758724 гривні 02 копійки та понесених судових витрат за подачу позову у розмірі 56380 гривень 87 копійок.

Свою заяву позивач мотивував тим, що предметом спору у справі є стягнення заборгованості за укладеним договором фінансового лізингу, за яким позивач передав Лізингоодержувачу - ПП «Землі Бахмуту»у платне користування предмет лізингу, а саме: Комбайн Case 8230 та Жниварку Case 22030, загальною вартістю 136000,00 долл. США, що на дату укладання договору становило 1114112 гривень 00 копійок.

Оскільки відповідачі уклали з позивачем договори поруки, відповідно до умов яких їх предметом є зобовязання перед позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобовязань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу, а пунктом 2.1 договорів поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобовязань за договором, Лізингодавець має право на свій розсуд предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи Лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, та відповідно до п. 2.2. договору поруки Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства.

Позивач посилається на те, що оскільки відповідачами не виконано вимоги щодо погашення заборгованості за договором фінансового лізингу по виконанню грошових зобовязань у звязку з укладанням ними договорів поруки, а розмір заборгованості станом на дату звернення з позовом до суду складає 3758724 гривень 02 копійки, то позивач має фактичні підстави побоюватись, що у разі невжиття відповідних заходів, виконання рішення суду може бути утруднено чи зроблено неможливим, оскільки сума боргу за предявленим позовом є значною, а у відповідачки ОСОБА_2 є реальна можливість своїми діями ускладнити у майбутньому виконання рішення суду у звязку з погіршенням свого фінансового становища у звязку з наявністю можливості відчуження нею активів, у тому числі нерухомого майна, що свідчить про ймовірність порушення майнових інтересів позивача по справі з урахуванням ймовірності утруднення у майбутньому виконання рішення суду. При цьому позивач посилається на те, що згідно поданих запитів виявити будь-яке майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 не вдалося.

Також позивач посилається співмірність заходів забезпечення заявленому позову, оскільки ціна позову складає 3758724 гривень 02 копійки, а згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вартість майна, що є у власності ОСОБА_3 становить сукупно 105380 гривень, а згідно інформації щодо ринкової вартості предметів нерухомості, то їх середня вартість становить близько 200000 гривень за один обєкт. Тобто заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на нерухоме майно відповідачки є відповідним видом забезпечення позову, оскільки вартість її майна навіть нижча ціни позову.

Крім того, позивач вважає що накладання арешту на нерухоме майно позивачки, за рахунок якого в разі задоволення позову можливо задовольнити вимоги позивача хоча б частково, оскільки це прямо визначено п. 2.2 договору поруки, свідчить про ефективність таких заходів та про їх відповідність дійсним обставинам справи, а накладання арешту на нерухоме майно не порушує права відповідачки на проживання в ньому, а лише забороняє його відчуження.

Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, у звязку з чим та відповідно до положень ч.2ст.197 ЦПК Українисуд ухвалив здійснювати розгляд заяви у відсутність сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост.151 ЦПК Українизабезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до положеньст. 152 ЦПК Українипозов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно із ч. 3ст. 152 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ухвалою суду від 03 березня 2016 року було відкрито провадження у справі, а судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості з поручителів у звязку з укладанням договорів поруки та договору фінансового лізингу, який був укладений між позивачем та третьої особою, а сума заборгованості згідно розрахунку позивача становить 3758724 гривні 02 копійки, а вартість майна що належить на праві власності ОСОБА_2 навіть нижча від ціни позову.

До заяви про забезпечення позову позивачем були надані докази належності обєктів нерухомого майна, на які він просить накласти арешт ОСОБА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєктів від 18 лютого 2016 року.

Зважаючи на те, що майно яке є у відповідачки, на момент предявлення позову до суду, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду та у звязку з тим, що відповідачка може продати належне їй на праві власності майно, суд вважає, що виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, може бути істотно утруднене або унеможливлене.

Вказане свідчить про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які співвідносяться з предметом позову, враховуючи вимоги чинного законодавства стосовно розумності та адекватності заходів забезпечення позову конкретним обставинам.

Підставами для вжиття заходів забезпечення позову, як вбачається зі змісту ч.3ст. 151 ЦПК України, є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до п.10Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому судом враховується те, що статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що зі змісту обставин, викладених у позовній заяві, вбачається виникнення між сторонами спору, зясувавши обсяг позовних вимог і відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, беручи до уваги, що вжиття запропонованого заходу забезпечення позову не повинно перешкоджати господарській діяльності юридичних чи фізичних осіб, суд приходить до висновку, що за таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання можливого рішення суду, ухваленого на користь позивача, в звязку із чим заява позивача підлягає задоволенню в повному обсязі, а позовзабезпеченню.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що існують правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151-153, 197,208-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватне підприємство «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме: квартири № 2, №3 в буд. № 2 по вул. Ювілейна в м. Артемівську Донецької області; будинок № 45 по вул. Свердлова в с.Покровське Артемівського р-ну Донецької області; квартиру АДРЕСА_5; квартиру АДРЕСА_6 СРСР в м. Артемівську Донецької області, шляхом накладення заборони на їх відчуження, в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі заборгованості за договором фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року у розмірі 3758724 гривень 02 копійки та понесених судових витрат за подачу позову у розмірі 56380 гривень 87 копійок.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк предявлення до виконанняухвали про забезпечення позову - протягом 1 (одного) року з дня винесення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: Н. О. Щербина