Рішення № 56295879, 29.02.2016, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1372/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Полонський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Дідек М.Б.

секретарі Сироті І.І.

з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Полонської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та стягнення моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання спільної сумісної власності подружжя,

встановив:

В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення, в якому вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 19 липня 1997 року до травня 2006 року. Від шлюбу у них народилося троє дітей: син ОСОБА_5,13.09.1997р., та дочки ОСОБА_6,24.05.2002 р. та ОСОБА_2,11.03.2006 р. народжень. Поскільки в період шлюбу вони проживали в будинку батьків чоловіка, її батько отримавши в липні 2006 року кредит за місцем роботи, придбав їй будинок по вул. Садовій,60 в м. Полонному, де вона стала проживати з дітьми.

В 2011 році відповідач без її відома та згоди самовільно вселився в належний їй будинок при цьому пригрозив, якщо вона буде заперечувати відносно його проживання. З часу вселення відповідач зловживаючи спиртними напоями і на ґрунті цього постійно влаштовував сварки, які супроводжувались насильницькими діями щодо неї та дітей, а її звернення до правоохоронних органів, будь-яких позитивних результатів не дали.

В результаті створення неможливих умов для проживання в будинку та для фізичного і духовного розвитку дітей, вона вимушена була залишити будинок та проживати за договором найму на приватній квартирі.

Посилаючись на вищенаведені обставини, а також на те, що житловий будинок належить їй на праві приватної власності до якого відповідач вселився самовільно, чим перешкоджає їй у його володінні та користуванні, і що своїми протиправними діями він завдав їй моральну шкоду, позивачка просила виселити його із даного будинку та стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 5000грн., а також судові витрати по справі.

Відповідач заперечуючи проти позову, звернувся до суду із зустрічним позов, у якому з урахуванням уточнених та доповнених вимог зазначив, що з 1997 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1, з якою проживав у будинку своїх батьків.

В липні 2006 року вони з ОСОБА_1 за спільні кошти за договором купівлі-продажі придбали житловий будинок №60 по вул. Садовій в м. Полонному в якому спільно стали проживати, вели домашнє господарство, сімейний побут, мали єдиний бюджет, взаємні права та обовязки, спільно утримували та виховували дітей.

Перед придбанням будинку вони з дружиною обговорювали з продавцем умови купівлі продажі будинку, утому числі щодо його ціни, здійснювали його огляд. Поскільки коштів на купівлю будинку не вистачало він брав у позику у своїх знайомих 800доларів США та в батька ОСОБА_1 -8000тис. грн., які згодом були повернуті.

Відповідач також зазначив, що під час придбання спірного будинку, позивачка йому повідомила, що в період його перебування на заробітках вона у травні 2006 року звернулась до суду із заявою про розірвання шлюбу, який було розірвано рішенням суду в порядку заочного провадження 30.05.2006 року.

Маючи намір звернутись із заявою про його скасування, але у звязку з умовлянням позивачки не звертатись з такою заявою, поскільки проживають разом, між ними є нормальні стосунки, а шлюб розірвала без його відома з метою отримання соціальної допомоги, тому даний факт не вплине на їхні подальші сімейні відносини, на що він погодився. За час спільного проживання в спірному будинку вони провели поточний ремонт, встановили огорожу, придбали меблі та побутову техніку.

Посилання позивачки, що будинок був придбаний за кошти її батька, тому являється її власністю та до якого він вселився самовільно, а також, що він своєю негативною поведінкою створює неможливі умови для сумісного проживання в даному будинку та для фізичного і духовного розвитку дітей не відповідають дійсним обставинам.

Після чергового повернення із заробітків в серпні 2015 року, де працював вахтовим методом, позивачка та діти вдома були відсутні. Згодом йому стало відомо, що в період його перебування на заробітках, позивачка зустріла іншого чоловіка з яким проживає по даний час.

Посилаючись на дані обставини, відповідач просить встановити факт його проживання з ОСОБА_1 як чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу з 30 травня 2006 року по 27 серпня 2015 року,визнати набуте ними у зазначений період майно спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на ? частину спільного сумісного майна, зокрема на житловий будинок та господарську споруду №60, розташованих по вул. Садовій в м. Полонному.

Позивачка не погоджуючись із зустрічним позовом стверджувала, що спірний будинок був придбаний за кошти її батька, а не за спільні кошти з ОСОБА_3, тому є її особистою власністю, сімейних стосунків не підтримували, спільного бюджету не мали, домашнього господарства не вели і будь-якого майна спільно не купували, тому вважає, що зустрічний позов є безпідставним.

Крім того, представник позивачки просив застосувати до вимог відповідача позовну давність.

Представник служби у справах дітей Полонської районної державної адміністрації відносно позову пояснила, що зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що остання придбала житловий будинок по вул. Садовій, а її колишній чоловік самовільно у нього вселився, чим створює перешкоди для ОСОБА_1 та їхніх дітей ним користуватись. До служби щодо порушення прав дітей ніхто зі сторін не звертався, тому позов кучер Н.М. підтримує.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали та встановивши обставини справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з положеннями частин 1,2 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Разом з тим згідно зі ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.3 СК сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Подружжя вважається сімєю і тоді , коли дружина та чоловік у звязку з навчанням, роботою та лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно з положеннями частин 1,2 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Судом установлено, що сторони з 19 липня 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося троє дітей: син ОСОБА_5,13.09.1997р., та дочки ОСОБА_6,24.05.2002 р. і ОСОБА_2,11.03.2006 р.

30 травня 2006 року Полонським районним судом Хмельницької області в порядку заочного провадження шлюб між сторонами було розірвано, однак вони продовжували проживати однією сімєю, придбали за договором купівлі-продажі за спільні кошти житловий будинок №60 по вул. Садовій в м. Полонному, вели домашнє господарство, сімейний побут, мали єдиний бюджет, взаємні права та обовязки, спільно утримували та виховували дітей.

В серпні 2015 року спільне проживання припинили.

Наведені обставини в судовому засіданні знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.

За показаннями свідка ОСОБА_7, що при відчуженні належного їй будинку під №60 по вул. Садовій в м. Полонному щодо його умов та ціни була попередня узгодженість з ОСОБА_8, а згодом при остаточній домовленості у присутності ОСОБА_1, з якою спільно проводили огляд будинку та повідомили, що хочуть його придбати для своєї сімї. При укладенні угоди договору купівлі-продажу через перебування ОСОБА_3 на заробітках за його згодою, договір був зареєстрований на дружину ОСОБА_1, яка й передавала кошти. Вона також повідомила, що ОСОБА_3 раніше являвся її однокласником і знала, що ОСОБА_1 є його дружиною.

Допитані в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду показали, що проживають по сусідству і знають, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, спільно придбали будинок до якого вселилися разом з дітьми, вели спільне господарство, побут, сумісно здійснювали ремонт будинку, а ОСОБА_3 встановив огорожу. Проте, що шлюб між ними був розірваний їм не було відомо, так як стосунки між ними були характерні для подружжя.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив, що у 2006 році разом з ОСОБА_3 працювали в м. Києві на будівництві та проживали у вагончиках без адреси, будь-якої поштової кореспонденції не отримували, до ОСОБА_3 неодноразово приїжджала його дружина ОСОБА_1 У присутності останньої між ними була розмова про намір придбати будинок, тому ОСОБА_3 старався працювати, щоб отримати більшу заробітну плату. Після придбання будинку перебував у них в гостях, стосунки у них були добрі, ОСОБА_1 займалась господарством, а ОСОБА_3 продовжував їздити на заробітки, щоб повертати борги за придбаний будинок.

Те, що сторони на протязі вищезазначеного періоду проживали як одна сімя, як до придбання будинку так і після його купівлі в судовому засіданні також підтвердили, допитані за клопотання позивачки, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 В той же час вони також показали, що через вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв між ним виникали сварки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що до служби ОСОБА_1 не зверталася, щодо протиправних дій ОСОБА_3 по відношенню до неї та її дітей. Крім того, їй відомо, що в управлінні соціального захисту населення ОСОБА_1 отримує допомогу, як малозабезпечена сім"я.

Вищенаведені показання свідків узгоджуються з матеріалами справи. Зокрема із наявної у справі копії постанови Полонського РВ УМВС України від 23.05.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_1 звернулась із заявою про притягнення ОСОБА_3, з яким проживає спільно, до кримінальної відповідальності за нанесення їй образ та погроз.

В судовому засіданні також знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 будинок придбали за спільні кошти, цю обставину в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_13

Зокрема ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що частину коштів він позичив у ОСОБА_17 гроші в сумі 800доларів США для придбання будинку в квітні 2006 року, що підтверджується його письмовою розпискою,(а.с.129) а частину коштів він позичив у батька своєї дружини ОСОБА_18 в сумі 8000тис. грн. і при виїзді на заробітки всі кошті були залишені для ОСОБА_1, щоб вона могла розрахуватися з продавцем при укладанні договору купівлі - продажі.

Доводи позивачки, що будинок був придбаний за кошти її батька, які він отримав у позику нічим не підтверджуються.

Що стосується наданої ОСОБА_1 довідку про отримання її батьком ОСОБА_18 позики в сумі 40000грн., так вона сама по собі в даному конкретному випадку не свідчить, що саме частину цих коштів ним було передано ОСОБА_1 для придбання будинку.

Крім того, ОСОБА_3 стверджував, що отримані батьком позивачки кошти були використані на покупку ним автомобіля, а для їхньої сімї він передав в позику 8000тис. грн. для придбання будинку, які згодом ОСОБА_3 повернув. ОСОБА_6 доводи позивачка не спростувала, а також будь-якими належними та допустимими доказами доводи ОСОБА_3, що ці обставини не відповідають дійсності відповідно до ст.60 ЦПК України не надала.

Що стосується показання дітей сторін: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, що вони разом однією сімєю не проживали, так вони спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, у тому числі показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та дослідженими в судовому засіданні відеозаписами.

Крім того вони постійно проживають з позивачкою та з урахуванням її ставлення до відповідача, вони зацікавлені у справі.

Аналіз вищенаведених доказів у їх взаємозвязку та відповідності фактичним обставинам, дають суду підставі дійти висновку, що сторони з 30 січня 2006 року по 27 серпня 2015 року проживали однією сімєю, між ними були усталені відносини , які притаманні подружжю, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати на придбання побутової техніки в спірний будинок (фотоапарат, кухонний комбайн, телевізор,компютер, пилосос та інше), мали спільні обовязки і в даний період придбали спірний житловий будинок, який являється їхньою спільною сумісною власністю, а тому кожен з них має право на рівні частки.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та жінці на праві спільної сумісної власності.

Виходячи із наведеного ОСОБА_3 має право на ? частину житлового будинку.

Що стосується вимоги представника позивачки щодо застосування до заявлених вимог ОСОБА_3 строку позовної давності, вона задоволенню не підлягає , оскільки судом не встановлено підстав для її застосування.

Керуючись ст.ст.3,21,60,74 СК України, ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3,третя особа: служба у справах дітей Полонської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та стягнення моральної шкоди, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу з 30 січня 2006 року по 27 серпня 2015 року.

Визнати житловий будинок загальною площею 68,2кв.м. та жилою площею 34,7кв.м, господарську споруду: цегляний хлів-Б, розташовані на земельній ділянці площею 500(пятсот) кв.м за №60 по вул. Садовій в м. Полонному спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарської будівлі за №60 по вул. Садовій в м. Полонному .

Рішення суду набирає законної сили по закінченню строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги через суд, який ухвалив рішення, в 10-ти денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча суддя підпис ОСОБА_22

Згідно з оригіналом:/

Головуюча суддя Дідек М.Б.