Вирок № 56295361, 09.03.2016, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3703/14-к

Провадження № 1-кп/456/4/2016

ВИРОК

іменем України

09 березня 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Гулкевича О. В. ,

суддів: Пака В.М., Саса С.С.

з участю: секретаря Кулешник С.М.

прокурора Байси М.М,

адвокатів: Бурєнкової Н.Г.,

Іванкова О. В.,

потерпілих: ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Станків Стрийського району Львівської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, українки, громадянки України, одруженої, не працюючої, раніше не судимої, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в :

обвинувачена ОСОБА_6 у період часу з 19 серпня 2005 року по 18 червня 2006 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 в магазині «Мрія», діючи умисно з корисливих мотивів, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужими грошовими коштам шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що квартира НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 26.03.2004 року відчужена ОСОБА_7 і на момент досягнення домовленостей з ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу вказаної нерухомості перебувала у заставі за іпотечним договором від 13.04.2004р. та відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2005р. не перебувала у її власності, переконавши потерпілу ОСОБА_3 у вигідності купівлі вказаної квартири у неї з відтермінуванням сплати грошових коштів, без укладення з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільно-правового договору та не перебуваючи з останніми у будь-яких юридично оформлених договірних відносинах, назвавшись іменем «ОСОБА_26», шляхом вчинення декількох епізодів заволоділа спільними грошовими коштами потерпілих ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4, які проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, у особливо великих розмірах на загальну суму 34 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на час вчинення злочину - 5,05грн. за 1 долар США, становить 171 700 грн., які потерпілі сплатили в рахунок купівлі і оформлення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Так, з метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з корисливих мотивів, обвинувачена ОСОБА_6, маючи намір в момент заволодіння грошовими коштами не виконати зобов'язання, які випливали з усної домовленості з потерпілою ОСОБА_3, 19.08.2005 року в магазині «Мрія» за адресою АДРЕСА_3, шляхом обману та зловживання довірою, отримала від останньої грошову суму в розмірі 20 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на час вчинення злочину - 5,05 грн. за 1 долар США - становить 101 000 грн., яка була передана потерпілою ОСОБА_3 як аванс в рахунок частини суми за купівлю-продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Продовжуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з корисливих мотивів, обвинувачена ОСОБА_6, маючи намір в момент заволодіння грошовими коштами не виконати зобов'язання, які випливали з усної домовленості з потерпілою ОСОБА_3, 11.11.2005 року в магазині «Мрія» за адресою: АДРЕСА_3 шляхом обману та зловживання довірою, отримала від останньої грошову суму в розмірі 7 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на час вчинення злочину - 5,05 грн. за 1 долар США становить 35 350 грн., яка була передана потерпілою ОСОБА_3 в рахунок частини суми за купівлю - продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Продовжуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з корисливих мотивів, обвинувачена ОСОБА_6, маючи намір в момент заволодіння грошовими коштами не виконати зобов'язання, які випливали з усної домовленості з потерпілою ОСОБА_3, 06.12.2005 року в магазині «Мрія» за адресою АДРЕСА_3, шляхом обману та зловживання довірою, отримала від останньої грошову суму в розмірі 3 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на час вчинення злочину - 5,05 грн. за 1 долар США становить 15 150 грн., яка була передана потерпілою ОСОБА_3 в рахунок частини суми за купівлю - продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з корисливих мотивів, обвинувачена ОСОБА_6, маючи намір в момент заволодіння грошовими коштами не виконати зобов'язання, які випливали з усної домовленості з потерпілою ОСОБА_3, 11.01.2006 року в магазині «Мрія» за адресою АДРЕСА_3, шляхом обману та зловживання довірою, отримала від останньої грошову суму в розмірі 3 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на час вчинення злочину - 5,05 грн. за 1 долар США, становить 15 150 грн., яка була передана потерпілою ОСОБА_3 в рахунок частини суми за купівлю - продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з корисливих мотивів, обвинувачена ОСОБА_6, маючи намір в момент заволодіння грошовими коштами не виконати зобов'язання, які випливали з усної домовленості з потерпілою ОСОБА_3, 18.04.2006 року в магазині «Мрія» за адресою АДРЕСА_3, шляхом обману та зловживання довірою, отримала від останньої грошову суму в розмірі 1 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на час вчинення злочину - 5.05 грн. за 1 долар США становить 5 050 грн., яка була передана потерпілою ОСОБА_3 в рахунок частини суми за купівлю - продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні ОСОБА_6 винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала, показала, що жодних угод з потерпілими щодо відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2, не укладала. Власниками даної квартири були: вона, чоловік та двоє дітей. У 2004р. їй були потрібні кошти на лікування сина, тому вона звернулася до ОСОБА_7 з проханням позичити їй 7000 доларів США, уклала з ним фіктивний договір купівлі-продажу зазначеної квартири. ОСОБА_7 під заставу цієї квартири отримав у банку кредит в розмірі 7000 доларів США, які віддав їй. Вона повністю сплатила цей кредит. Після цього ОСОБА_7 повинен був відчужити квартиру на їхню користь, але не зробив цього. Вона не мала наміру відчужувати квартиру на користь ОСОБА_5 та не просила це зробити ОСОБА_7 Грошей від останнього чи від ОСОБА_5 за відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 не отримувала, при укладенні договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в нотаріуса присутньою не була. Представлені ОСОБА_3 розписки не стосуються розрахунків за продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2. Якщо б вона мала намір продати цю квартиру ОСОБА_3, то зробила б це самостійно. Цивільні позови заперечила.

Суд критично оцінює показання ОСОБА_6, вважає їх надуманими, даними обвинуваченою з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки такі спростовуються іншими дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка ствердила, що у липні 2005р., коли вона знаходилася в власному магазині, ОСОБА_6 особисто запропонувала їй придбати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за 45000 доларів США. Вона, чоловік та син ОСОБА_8, оглянувши квартиру, погодилися її придбати, оскільки досягли з ОСОБА_6 домовленості про те, що вони розраховуватимуться за придбане житло поступово, передаючи обумовлену суму частинами, а сім'я ОСОБА_6 ще деякий період проживатиме у цій квартирі. Згодом ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 приїхали до неї у магазин і вона в присутності останнього та сина ОСОБА_5 віддала обвинуваченій частину суми - 20 000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою, яку ОСОБА_6 підписала в складському приміщенні магазину. Там же ж остання сказала, що квартиру відчужує ОСОБА_7, а гроші за її відчуження отримуватиме вона (ОСОБА_6.). 11.10.2005р. вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поїхали до державного нотаріуса ОСОБА_9, де уклали договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Син ОСОБА_5 віддав ОСОБА_7 7000 доларів США. ОСОБА_6 особисто контролювала процес відчуження квартири. Остання попросила залишити прописаним у квартирі чоловіка ОСОБА_10, мотивуючи прохання тим, що він має пільги на сплату ком послуг. Впродовж наступних трьох років вона (ОСОБА_3.) повинна була сплатити ОСОБА_6 довільними сумами решту вартості придбаної квартири. Однак, вже 11.11.2005р. ОСОБА_6 звернулася з проханням виплатити їй частину коштів. Не маючи грошей, вона звернулася до ОСОБА_11, який позичив їй 7000 доларів США. Ці кошти вона віддала обвинуваченій, що підтверджується розпискою, в якій ця сума зазначена у гривневому еквіваленті - 35 535 грн. 06.12.2005р. вона знову на прохання ОСОБА_6 сплатила їй частину суми - 3000 доларів США, що підтверджується проставленим у розписці підписом ОСОБА_6 Решту коштів вона передавала обвинуваченій у січні та квітні 2006р. Загалом з 19.08.2005р. по 01.04.2006р. ОСОБА_6 отримала від неї 34 000 доларів США. ОСОБА_7 отримав 7000 доларів США та 4000 тисячі доларів США, що еквівалентно 20 000 грн. без розписки. Згідно з додатковою угодою її сім'я повинна була вселитися у квартиру 01.04.2009р. Цивільний позов підтримала;

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який ствердив, що батьки у 2005р. вирішили придбати у ОСОБА_6 квартиру за 38 000 доларів США. Зі слів матері йому відомо, що у серпні 2005р. остання сплатила частину суми 20 000 доларів США. При передачі грошей присутнім не був. Квартиру відчужував ОСОБА_7 на користь брата ОСОБА_5 Також йому відомо, що мати позичала кошти у ОСОБА_11 Він позичив матері суму еквівалентну 1500 доларів США - 8000 грн. Власником цієї квартири він став у 2009р. Цивільний позов підтримав;

- показаннями ОСОБА_5, допитаного у статусі потерпілого до того як прокурор змінив обвинувачення, який показав, що квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, подарував братові ОСОБА_4, оскільки житлом забезпечений. У нотаріуса ОСОБА_9 при укладенні договору купівлі-продажу квартири були присутні: він, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Ствердив, що в його присутності ОСОБА_6 отримувала від матері кошти за відчужену квартиру (20 000 доларів США), що підтверджується двома розписками. Він особисто в присутності матері передавав ОСОБА_7 кошти в розмірі 7000 доларів США та 4000 доларів США;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що у 2005р. до нього звернулися ОСОБА_6 з проханням позичити гроші - 7000 доларів США. Він погодився позичити їм ці кошти, які отримав як кредит у банку під заставу квартири за адресою: АДРЕСА_2. Цю квартиру ОСОБА_6 відчужили на його користь. При укладенні договору купівлі-продажу у нотаріуса ОСОБА_12 були присутні також діти ОСОБА_6. Після придбання квартири він переоформив будинкову книгу. Ця квартира була гарантією повернення йому ОСОБА_6 позики - 7000 доларів США та 20 000 грн., що на той час було еквівалентно 4000 доларів США. Погашав кредит у банку він. Згодом ОСОБА_6 сказала, що не має наміру повертати у свою власність зазначену квартиру, а має намір її продати ОСОБА_4. Договір уклали в державного нотаріуса. При цьому були присутні: він, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Він відчужив квартиру на користь ОСОБА_5 Останній передав йому 7000 доларів США та 20 000 грн. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що вартість квартири становила 45 000 доларів США. Ці кошти виплачувалися поступово певними сумами в його присутності, на підтвердження чого були написані розписки. Остаточний розрахунок між ОСОБА_3 та обвинуваченою відбувся у 2009р. і він був при цьому присутній. Ствердив, що була укладена додаткова угода, яка дозволяла надалі проживати у квартирі ОСОБА_10;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який пояснив, що він був у США на заробітках. Пам'ятає як його сусід ОСОБА_14 приходив до нього з ОСОБА_10 Останній просив позичити йому 30 000 доларів США, оскільки у нього «виникли проблеми із квартирою, гроші необхідно повернути ОСОБА_3». Він відмовився позичити ОСОБА_10 гроші, оскільки знав того лише візуально;

- показаннями свідка ОСОБА_11, який пояснив, що дійсно у 2005р. на прохання ОСОБА_3 позичав їй гроші в сумі 7000 доларів США на придбання квартири. На даний час остання не повернула йому ще 3000 доларів США;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що дійсно посвідчила договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Відчужував квартиру ОСОБА_7 як власник. Останній приходив з дружиною та іншою жінка, яка зі слів ОСОБА_7 є його кумою;

- показаннями свідка ОСОБА_15, яка ствердила, що разом з обвинуваченою працювала на Заводі мінеральних вод «Оскар» і знає її як ОСОБА_16;

- показаннями свідка ОСОБА_17, який також ствердив, що ОСОБА_6 кличуть на ім'я «ОСОБА_26»;

- оригіналами розписок, представленими потерпілою ОСОБА_3 та оглянутими в судовому засіданні, які постановами слідчого (т.5 а.131-136) визнані речовими доказами та надані на зберігання ОСОБА_3Розписки, виконані на аркуші паперу розміром 209 х 296 мм, в яких зазначено, шо ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_16 отримала 20 000 доларів США; 11.11.2005 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_16 7000 доларів США; 06.12.2005 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_16 3000 доларів США; 11.01.2006 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_16 3000 доларів США; 18.04.2006 року передала 1000 дол. США;

- висновком експерта НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області № 322 від 17.12.2013р. (т.4 а.118-124), з якого вбачається, що:

Підписи від імені ОСОБА_16, а також підпис з зворотної сторони під текстом з правого боку без розшифровки від чиєго імені він виконаний, в розписці від 19.08.2005 року - розписка №2, виконані гр. ОСОБА_6

Підписи від іменні ОСОБА_6, також підпис з лицевої сторони в кінці документу з правого боку без розшифровки підпису його виконавця, та два підписи з зворотної сторони без розшифровки від чиєго імені вони виконані, в розписці від іменні ОСОБА_3 - розписка №1, виконані гр. ОСОБА_6

В розписці від 19.08.2005 р. - розписка №2 весь рукописний запис з лицевої сторони, який починається словами «Всього має бути...» та запис «300 = 3000 дол» з зворотної сторони, виконаний гр. ОСОБА_6

В розписці від 19.08.2005 р. - розписка №2 весь рукописний запис із зворотної сторони який починається словами «6.12.05 ОСОБА_18 3000$...», окрім запису «300 = 3000 дол» в кінці документу, виконаний гр. ОСОБА_3,

В розписці від іменні ОСОБА_3 - розписка №1, всі рукописні записи з лицевої сторонни, які виконані барвником синього кольору окрім рукописних записів, виконаних барвником чорного кольору, а саме: «35.350 Трид тис. грн. 350 грн.», виконанні гр. ОСОБА_3

Рукописні записи на лицевій стороні в розписці від іменні ОСОБА_3 - розписка №1, виконаних барвником чорного кольору, а саме: «35.350 Тридцять п'ять тис. грн. 350 грн.», виконанні гр. ОСОБА_6

В розписці від іменні ОСОБА_3 - розписка №1, із зворотної сторони рукописний запис, який виконаний барвником синього кольору, окрім записів «4000» та «35.350», виконаних барвником чорного кольору, виконані гр. ОСОБА_3

В розписці від іменні ОСОБА_3 - розписка №1, із зворотної сторони рукописний запис, який виконаний барвником чорного кольору «4000» та «35.350», виконанні гр. ОСОБА_6

Підписи від імені ОСОБА_3 в розписці від 19.08.2005 року - розписка №2 та в розписці від іменні ОСОБА_3 - розписка №1, і ОСОБА_3, виконані гр. ОСОБА_3;

- показаннями допитаного судом експерта ОСОБА_19, який в судовому засіданні повністю підтримав наданий ним висновок та ствердив, що на експертизу були надані дві розписки, вільні та експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_3, вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_6, оскільки остання відмовлялася надати експериментальні зразки підпису та почерку. Наданих матеріалів було достатньо для надання зазначеного вище висновку. Категорично заперечив вплив на нього потерпілих ОСОБА_3 при проведенні вказаної експертизи;

- копією заяви, адресованої голові Моршинськрої міської ради ОСОБА_27 від ім. ОСОБА_6., датованої 24.03.2004р., в якій остання просила надати дозвіл на продаж 1/4 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 від імені неповнолітніх дітей; копією протоколу засідання виконкому Моршинськрої міської ради від 24.03.2004р. та копіює рішення виконкому Моршинськрої міської ради №61 від 24.03.2004р., яким надано дозвіл ОСОБА_6 на продаж від імені неповнолітніх ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_3. належних їм частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 (т.3 а.48-50);

- посвідченим приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_12 договором купівлі-продажу квартири від 26 березня 2004 р. (т.3 а.97), згідно з яким ОСОБА_10, ОСОБА_6, що діяла від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_20 і ОСОБА_21, відчужили на користь ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2;

- кредитним договором № 275-3.3 від 13.04.2004р., укладеним 13.04.2004р. між банком «Фінанси та кредит» та ОСОБА_7, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США (т.5 а.127);

- іпотечним договором від 30.04.2004р. (т.5 а.124-129), згідно з яким ОСОБА_7 передав в іпотеку Банку «Фінанси та Кредит» квартиру АДРЕСА_2 як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 275-3.3 від 13.04.2004р. на суму 7000 доларів США;

- листом банку «Фінанси та кредит» № 726 від 08.12.2011р. (т.5 а.132), згідно з яким, ОСОБА_7 повністю сплачено кредит за кредитним договором № 275-3.3 від 13.04.2004р.;

- договором купівлі-продажу квартири від 11 жовтня 2005 р. (т.3 а.57), що посвідчений державним нотаріусом Стрийської держнотконтори ОСОБА_9, згідно з яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_2; додатковою угодою до договору ВСМ №955 від 11.10.2005р., яка укладена цього ж дня між ОСОБА_7 і ОСОБА_5, згідно з якою покупець погодився на проживання у спірній квартирі ОСОБА_10 до 1 квітня 2009р. - до завершення останнім будівництва приватного будинку у АДРЕСА_1. Вказаний договір купівлі-продажу квартири засвідчує те, що на момент його укладення ОСОБА_6 не була власником квартири АДРЕСА_2, тому не могла бути стороною цього цивільно-правового договору. Однак, ввівши ОСОБА_3 в оману щодо того, що саме вона є фактичним власником зазначеної квартири і ОСОБА_7 здійснює її відчуження від її імені, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в сумі 34 000 доларів США;

- рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.01.2016р. у справі №456/2483/11, провадження № 22-ц/783/140/16 (т.6 а.105-107) за позовом ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_10 до ОСОБА_4 з участю третіх осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_5 про витребування майна від добросовісного набувача, що набрало законної сила, яке відповідно до вимоги ст.90 КПК України має преюдиціальне значення як таке, що ухвалене стосовно тих самих суб'єктів і тих самих обставин. Рішенням встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру у АДРЕСА_2 від 21 травня 1997р. зазначена квартира приватизована на умовах спільної часткової власності у рівних долях на ОСОБА_6, ОСОБА_10 та неповнолітніх на той час ОСОБА_20 і ОСОБА_21

26 березня 2004 року ОСОБА_10 і ОСОБА_6, які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх на той час ОСОБА_20 і ОСОБА_21, уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 з ОСОБА_7 Продаж квартири вчинено за 19 700 грн.

11 жовтня 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Вказаний договір посвідчений нотаріально. Цього ж дня між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено додатковий договір про проживання у спірній квартирі ОСОБА_10 до 1 квітня 2009 року - до завершення будівництва приватного будинку у АДРЕСА_1. Згідно з матеріалами справи - при купівлі спірної квартири ОСОБА_5 його мати - ОСОБА_3 сплатила за квартиру 34 000 доларів США, що стверджується листом прокуратури від 25 червня 2010 року, та не заперечувалося ОСОБА_6 при розгляді справи в суді першої інстанції.

Отже, зазначеним рішенням достовірно підтверджено факт отримання ОСОБА_6 від ОСОБА_3 рахунок оплати за квартиру 34 000 доларів США;

- звукозаписом судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування коштів, отриманих від продажу квартири від 05.07.2011р., під час якого ОСОБА_6, будучи попередженою про дачу завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України, ствердила, що взяла у ОСОБА_3 за продаж квартири 34 000 доларів США.

Свідок ОСОБА_22 показала, що з 03.02.1993р. проживає по сусідству з ОСОБА_6 - її квартира знаходиться на одній сходовій клітці з квартирою обвинуваченої (двері навпроти). Про те, що ОСОБА_6 відчужили квартиру їй нічого не відомо. З потерпілими не знайома і жодного разу не бачила щоб вони навідувалися у квартиру в АДРЕСА_2. Ствердила, що житлом користуються чоловік та діти ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_23 показала, що є сусідкою знизу ОСОБА_6 вселялася в будинок одночасно з обвинуваченою в 90-х роках. ОСОБА_6 постійно проживають у цій квартирі. Про те, що вони відчужили цю квартиру, їй нічого не відомо. Не бачила щоб ОСОБА_3 користувалися цією квартирою.

Свідок ОСОБА_20 показав, що з 2004 по 2009 роки навчався у м.Харкові, додому приїжджав рідко - приблизно раз у півроку. Після завершення навчання повернувся в м.Моршин та звернувся у ЖЕК щоб його прописали за адресою: АДРЕСА_2. Однак, отримав відмову, оскільки їх позбавили права власності на цю квартиру. Вони звернулися до суду із відповідним позовом. Йому невідомо про те, що батьки мали намір продати квартиру ОСОБА_7. Квартира була гарантією повернення коштів, які мати позичила у ОСОБА_7. Мати гроші останньому повернула, а він квартиру на їхню користь не відчужив.

Свідок ОСОБА_21 показала, що до відчуження квартири була як і всі члени сім'ї власником 1/4 частини такої. Про те, що квартира їм більше не належить дізналася у ЖЕКу після закінчення браитом навчання. У квартирі проживала з 1993р., прописана - з 2008р. після отримання паспорта. Виписали її з квартири на підставі рішення суду за позовом ОСОБА_5 у 2012р. Перший паспорт загубила під час навчання у м.Львові в 2008-2009р.р. Зі слів матері їй відомо, що мати позичала у ОСОБА_7 гроші під заставу квартири. Мати гроші йому повернула, а ОСОБА_7 «квартиру не повернув, а продав її». В нотаріуса при укладенні договору щодо відчуження квартири не була присутня. Рішення органу опіки та піклування, яким надавався дозвіл на відчуження квартири, скасоване рішенням суду. Їй невідомо про те, що батьки мали намір продати квартиру.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20, які є дітьми обвинуваченої ОСОБА_6, вважає їх надуманими, оскільки такі суперечать встановленни судом обставинам справи, спростовуються іншими дослідженими судом доказами та надані з метою допомогти обвинуваченій уникнути відповідальності за вчинений нею злочин.

Оцінюючи наведені вище докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, а тому кваліфікація дій обвинуваченої за ч.4 ст.190 КК України є вірною.

При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до особливо тяжких, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу винної, яка має постійне місце проживання та реєстрації, посередньо характеризується за місцем проживання.

Обставин, які відповідно до ст.ст.66,67 КК України пом'якшують чи обтяжують обвинуваченій покарання, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної: її вік, стан здоров'я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога, те, що вона раніше не судима.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, тому суд прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів буде покарання в межах санкції ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі реально з конфіскацією майна, яке є власністю обвинуваченої.

Вирішуючи пред'явлені потерпілими цивільні позови, суд враховує вимоги пунктів 5,6,13,14 Постанови Пленуму ВСУ №з від 31.08.1989р. (із змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», якою розяснено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК; не підлягають розгляду в кримінальній справі також позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення; при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала; покладаючи на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

З врахуванням наведеного та керуючись вимогами ст.129 КПК України, ст.ст.22,23,192,1166,1167 ЦК України, п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до якого суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні; у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд приходить до висновку, що позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід задовільнити частково, стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 32 500 доларів США матеріальної шкоди, що за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення вироку (1 долар США - 26,4971 грн.) становить 861 155,75 грн. (26,4971 х 32 500 = 861 155,75), та 20 000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 1500 доларів США матеріальної шкоди, що за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення вироку (1 дол - 26,4971 грн.) становить 39 745, 65 грн. (26,4971 х 1500 = 39 745,65), та 5000 грн. моральної шкоди. Решту позовних вимогОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, оскільки такі не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи міцність соціальних зв'язків обвинуваченої ОСОБА_6 в місці її постійного проживання - остання має постіне місце реєстрації та проживання, одружена, є особою пенсійного віку, суд вважає, що прокурором не доведено наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, які дають підстави для застосування до ОСОБА_24 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому підстав для застосування такого суд не знаходить. Однак, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні злочину, предбаченого ч.4 ст.190 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Застосовувати до ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без електронних засобів контролю.

Застосувати до ОСОБА_6 наступні обмеження:

1.Не відлучатися за межі Стрийського району Львівської області без дозволу суду.

2.Повідомляти суду про зміну свого місця проживання.

3.Не залишати місце фактичного проживання (АДРЕСА_2) в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.

4.Не відвідувати місця продажу та розпиття алкогольних напоїв, бари, кафе, ресторани, паби.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 32500 доларів США матеріальної шкоди, що за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення вироку становить 861 155, 75 грн. та 20 000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 - 1500 доларів США матеріальної шкоди, що за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення вироку становить 39 745, 65 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Речові докази: оригінали двох розписок - залишити потерпілій ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_6 391,20 грн. судових витрат в дохід держави (т.4 а.117).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя О. В. Гулкевич