Рішення № 56293943, 01.02.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.02.2016

Справа № 320/9158/15-ц

Провадження № 2/320/359/2016

2016 рік

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

за участю секретаря: Данчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в м. Мелітополі Запорізької області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Вагіфовича про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю.

В позові зазначено, що 28 грудня 2002 року позивачами як обдарованими та відповідачем як дарувальником був укладений договір дарування належного відповідачу дачного будинку № 59, розташованого у СГТ «Черешенька» в м. Мелітополі Запорізької області, розташованого на земельній ділянці, площею 520 кв. м. Після укладення договору дарування дачного будинку та оформлення права власності на нього і до теперішнього часу позивачі є членами кооперативу, користуються придбаним дачним будинком та обробляють земельну ділянку, яка обслуговує даний будинок. Позивачі зазначають, що вони відкрито, безперервно та добросовісно володіють нерухомим майном земельною ділянкою, площею 0,0520 га, на якій розташований придбаний ними дачний будинок, з 28 грудня 2002 року і по теперішній час, тобто вже більше 10 років, обробляють та утримують земельну ділянку в належному стані, сплачують членські внески за користування земельною ділянкою. Позивачі просять суд визнати за ними право власності в рівних частинах на земельну ділянку, площею 0,0520 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для введення садівництва, що належала відповідачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 045130 від 01 серпня 2001 року, за набувальною давністю.

В судове засідання позивачі та представник позивача не з'явилися, від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, жодних заперечень проти заочного розгляду справи не зазначено.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв позивачів і представника позивача про слухання справи за їх відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 045130 від 01 серпня 2001 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,0520 га у межах згідно з планом, що розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для ведення садівництва.

Згідно договору дарування дачного будинку, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 28 грудня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 9932, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 прийняли в дар в рівних долях належний ОСОБА_5 на праві власності дачний будинок № 59, розташований у СГТ «Черешенька» в м. Мелітополі Запорізької області, розташований на земельній ділянці площею 520 кв. м.

Згідно реєстраційного напису, зробленого комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», дачний будинок № 59, розташований у СГТ «Черешенька» в м. Мелітополі Запорізької області, зареєстрований по 1/4 частині за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на праві приватної власності та записано в реєстрову книгу № 12 від 03 січня 2003 року.

Згідно свідоцтва про шлюб, виданого 08 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, 08 серпня 2015 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, прізвища чоловіка ОСОБА_8 та дружини ОСОБА_8, про що 08 серпня 2015 року складено відповідний актовий запис № 592.

Згідно довідки, виданої головою кооперативу «Черешенька» від 26 жовтня 2015 року, ОСОБА_5 з 2002 року відсутній в СГТ «Черешенька» та не є членом кооперативу.

Згідно довідки, виданою головою кооперативу «Черешенька» від 26 жовтня 2015 року, з 2002 року ОСОБА_2 користується земельною ділянкою № 59 в СГТ «Черешенька» і сплачує членські внески за користування земельною ділянкою.

Разом із цим, судом враховується, що набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Так, об'єктом володіння є земельна ділянка, площею 0,0520 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для введення садівництва, про що свідчить відповідна документація. Також в ході судового розгляду було встановлено наступне: володіння зазначеним вище нерухомим майном є добросовісним, оскільки позивачі при заволодінні чужим майном не знали і не могли знати про відсутність у них підстав для набуття права власності, вони протягом всього часу володіння були впевнені, що на це майно не претендують інші особи, а вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього; володіння є відкритим, оскільки ані позивачі, ані власник земельної ділянки не приховували факт знаходження нерухомого майна у володінні позивачів, до того ж відповідач не заявляв та не заявляє вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна; володіння нерухомим майном є безперервним, оскільки воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Таким чином, судом встановлено, що позивачами доведено факт набуття ними права власності на вищевказане нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки вони добросовісно, відкрито та безперервно володіють нерухомим майном протягом більше 10 років.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання за позивачами права власності в рівних частинах на земельну ділянку, площею 0,0520 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для введення садівництва, за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 178, 328, 344, 392, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 107, 208, 212 215, 224 228 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Вагіфовича про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,0520 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для введення садівництва, що належала ОСОБА_5 Вагіфовичу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 045130 від 01 серпня 2001 року, за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,0520 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для введення садівництва, що належала ОСОБА_5 Вагіфовичу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 045130 від 01 серпня 2001 року, за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,0520 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для введення садівництва, що належала ОСОБА_5 Вагіфовичу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 045130 від 01 серпня 2001 року, за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,0520 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та призначена для введення садівництва, що належала ОСОБА_5 Вагіфовичу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 045130 від 01 серпня 2001 року, за набувальною давністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: