Рішення № 56291702, 29.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/5473/15-ц

2-1190/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Меуш К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

19 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що він, відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 без його згоди 13 серпня 2014 року уклала договір оренди квартири з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, видала їм довіреність на право представлення її інтересів по отриманню довідок, документів, управління, користування спірною квартирою. На підставі цієї довіреності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають в квартирі без його згоди.

Крім того, ОСОБА_3 надала йому договір оренди квартири з якого він дізнався, що остання сплачує ОСОБА_2 щомісячно орендну плату в розмірі 1000 гривень.

За таких обставин вважає, що має право на отримання 1/3 частини орендної плати за період з 13 вересня 2014 року по 13 березня 2015 року в сумі 2333 гривень 31 копійку.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

-зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні власністю;

-виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2, як осіб, що неправомірно проживають у квартирі та перешкоджають йому користуватися власністю;

-стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 2333 гривні 31 копійки як частину доходів, отриманих від здачі квартири в оренду.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав. Пояснили суду, що відповідач ОСОБА_2 здала в оренду всю квартиру, хоча є власником лише її частини. Позивач у спірній квартирі не проживає, мешкає у своєї дружини, але доступ до квартири має, проте перешкоди в користуванні квартирою полягають в тому, що ОСОБА_2 здала в оренду їх спільну квартиру.

Представник відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала. Пояснила суду, що позивач в квартирі не проживає, живе у своєї дружини. У квартирі фактично проживає лише брат позивача, третя особа по справі - ОСОБА_5 Квартира має дві ізольовані кімнати, і в одній з них мешкає третя особа. ОСОБА_2 дійсно дала довіреність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо управління квартирою, проте вони не проживають в квартирі. Бувають у ній лише інколи. Будь-яких договорів оренди квартири позивач з ними не укладала, де взяв позивач копію договору оренди квартири ОСОБА_2 не відомо. Коштів за оренду квартири від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона не отримує та не чинить позивачу жодних перешкод у користуванні квартирою. Акти про проживання відповідачів у квартирі складались тоді, коли їх там не було.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши пояснення учасників удового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачу та третій особі - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 травня 2014 року на праві власності належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_3 (а.с. 6).

Інша 1/3 частина квартири належить на праві власності ОСОБА_2 за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року (а.с. 107-110).

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

У судовому засіданні позивач пояснив суду, що в квартирі не проживає, оскільки мешкає за місцем проживання своєї дружини.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в користуванні квартирою тим, що без його згоди уклала договір оренди та поселила орендарів.

Усунути перешкоди в користуванні власністю просить шляхом виселення орендарів з квартири.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підтвердження своїх доводів щодо проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у квартирі сторона позивача надала суду акт обстеження спірної квартири від 04 березня 2015 року, за підписами майстрів технічних дільниць КП «Чоколівське», мешканця квартири № 1 і мешканця квартири № 6 (а.с. 11) та ксерокопію договору оренди квартири (а.с. 10).

Заперечуючи проти наданих доказів, представник відповідача посилається на те, що даний акт не є належним доказом постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі, оскільки не містить даних про те, що квартира була оглянута в присутності цих осіб. Якщо цих осіб не було в квартирі, і вони не підписали акт, або відмовилися його підписати, то це мало бути зазначено в акті.

У акті не зазначено на підставі яких доказів комісія зробила висновок про постійне проживання в квартирі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ще й з неповнолітньою дитиною.

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування.

Зі змісту наданого суду акту обстеження спірної квартири від 04 березня 2015 року вбачається, що три майстри технічних дільниць КП «Чоколівське» в присутності двох сусідів з квартир № 1 та № 6 склали акт обстеження квартири про те, що в квартирі дійсно проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з неповнолітньою дитиною.

При цьому в акті не зазначено на підставі чого встановлено факт постійного проживання відповідачів при обстеженні квартири, який чином такі обставини встановлювались, на підставі чого члени комісії зробити такий висновок.

Не містить акт і посилання на те, чи були присутні при цьому самі відповідачі, чому вони не зазначені в цьому акті, як особи, що були присутні при обстеженні квартири, якщо це мало місце.

За таких обставин, суд вважає, що цей письмовий документ не є належним доказом постійного проживання в квартирі відповідачів як орендарів квартири.

Не є належним та допустимим доказом і ксерокопія договору оренди квартири (а.с. 10), оскільки представник відповідача не підтвердив факт укладення такого договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому суд за відсутності оригінала договору та інших доказів його укладення позбавлений можливості визнати надану незавірену ксерокопію договору доказом укладення такого договору.

Судом роз'яснювалось стороні позивача право на подання належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, проте позивач та його представник обмежилися лише наданням цих двох письмових доказів.

У такому випадку, суд вважає, що вимоги позивача про наявність перешкод у користуванні спірної квартирою та необхідності ухвалення рішення про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Позивач також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 2333 гривні 31 копійку отриманої нею орендної плати за квартиру за період з 13 вересня 2014 року по 13 березня 2015 року.

Суд вважає, що стороною позивача на надано суду належних доказів на підтвердження факту укладення договору оренди та здачі квартири в оренду. Стороною позивача укладення такого договору не визнається.

Будь-яких доказів на підтвердження факту отримання відповідачем ОСОБА_2 орендної плати від орендарів квартири суду також не надано.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 319, 321, 355, 356, 358, 359, 390, 391, 810-812 ЦК України статтями 3, 4, 10, 11, 57, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: