Постанова № 56289595, 16.02.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2757/16-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Гладун Х.А.,

при секретарі Кулакова І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби в м. Києві, Управління безпеки дорожнього руху департаменту превентивної діяльності Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить: визнати дії інспектора 6-ї роти 4-го батальйону патрульної служби України в м. Києві Рудика Сергія Руслановича протиправними щодо ухвалення Постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія ПС2 № 808173 від 13.01.2016 року; вказану постанову визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити, за відсутністю у діях складу такого правопорушення; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений штраф у розмірі 510 грн., судовий збір, та компенсувати витрати на правову допомогу, згідно договору про надання адвокатських послуг, розрахунку вартості послуг та актом приймання-здачі робіт.

В обґрунтування доводів позовної заяви зазначає, що 13.01.2016 року, він рухаючись на своєму власному транспортному засобі Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1, по бульвару Дружби Народів у напряму повороту на вул. Патріса Лумумби з увімкненим маячком «на право», як того вимагають чинні правила дорожнього руху. Його було протиправно зупинено інспектором патрульної служби України в м. Києві, який відрекомендувався незрозуміло та склав оскаржувану постанову. При цьому інспектор патрульної служби не сповістив у встановленому законом порядку про час та дату розгляду справи, не опитав його та свідків події, не дав змоги надати клопотання у справі, не дослідив докази, що б могли вплинути на розгляд справи, не ознайомив його з матеріалами справи, позбавив права скористатися правовою допомогою. Інспектором патрульної служби під час розгляду справи порушено положення ст. 278 КУпАП. У Постанові про адміністративне правопорушення Серія ПС2 № 808173 від 13 січня 2016 року було зазначено, що позивача зупинено за адресою м. Київ, булв. Дружби Народів, 27 інспектором патрульної служби України в м. Києві Рудиком С.Р. 6-ї роти 4-го батальону та він, нібито, здійснив зупинку та рух у смузі для маршрутних транспортних засобів чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП. Однак, з даними звинуваченнями позивач не погодився та зажадав пояснень, намагався пояснити те, що зробив все правильно, оскільки бажав повернути праворуч, перед цим увімкнув правий сигнал повороту, знизив швидкість та продовжити рух по вулиці Патріса Лумумби. Проте, «поліцейський» не слухав його пояснення та виніс оскаржувану постанову, якою безпідставно наклав на позивача штраф у сумі 510 грн., який він, побоюючись подальшого безправ'я та свавілля від «нової поліції», нехтування ними правил дорожнього руху та Конституції України, сплатив через установу «Сбербанк России». Зважаючи на те, що він не вчинив правопорушення, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, яка не відповідає вимогам закону, а здобуті інспектором поліції «докази» є незаконними, оскільки були здобуті з порушенням ст.62 Конституції України та Наказу МВС України №111 від 27.03.2009р., вважає, що така постанова підлягає скасуванню. Крім того, складання інспектором поліції постанови прямо на місці вчинення можливого адміністративного правопорушення суперечить положенням ст.276 КУпАП.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених в ньому підстав та просив його задовольнити, надав додаткові письмові пояснення, що долучені до матеріалів справи..

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає, свої дії вважає законними, вчиненими в межах наданих йому законом повноважень.

Суд, дослідивши письмові докази у справі прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В ході судового засідання встановлено, що відносно позивача 13 січня 2016 року інспектором патрульної служби України в м. Києві Рудиком Сергієм Руслановичем 6-ї роти 4-го батальону винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, Серія ПС2 № 808173, згідно якої 13 січня 2016 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1, 13.01.2016 р. о 13-30 год. в м. Києві, бул. Дружби Народів, 27, здійснив зупинку та рух у смузі для маршрутних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу про адміністративні правопорушення. На позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Правила ч.1 п. 3 ст. 288 КУпАП гарантують позивачу право на оскарження рішення відповідача у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексам України про адміністративні правопорушення.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб'єкта владних повноважень суд у відповідності до положень ч.3 ст. 2 КАС України перевіряє чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п 2 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують, в тому числі і патрульна поліція.

Положеннями ст. 23 вищевказаного Закону визначено обсяг повноважень поліції, згідно яких поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; живає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ч. 1 ст. 30 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Отже, оскаржувана постанова складена повноважною особою.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином посилання позивача на положення ст. 276 КУпАП є хибними.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 4.1. п. 4.7. інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, одними з функцій ДПС є контроль за дорожнім рухом, тобто виявлення порушень законодавства, правил, норм і стандартів у сфері убезпечення дорожнього руху та здійснення адміністративної діяльності за фактами порушень правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, її узагальнення й аналіз.

Відповідно до п. 2.1. інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, при вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП, працівник міліції згідно із ст. 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 254 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 278 КУпАП, посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Частиною 1 ст. 122 КПАП України передбачена відповідальність, зокрема за зупинку та рух у смузі для маршрутних транспортних засобів.

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив доводи, викладені у позовній заяві щодо руху автомобіля позивача по бул. Др. Народів в м. Києві.

Відповідач дав пояснення, що автомобіль позивача стояв на бул. Др. Народів в м. Києві у крайній правій смузі для маршрутних транспортних засобів метрів за 30 до початку дорожньої розмітки, що дозволяє рух інших транспортних засобів, ніж маршрутні транспортні засоби, для здійснення маневру «поворот праворуч», що було візуально зафіксовано ним та його напарником ОСОБА_4, позивач перебував за кермом стоячого автомобіля, що було зафіксовано у встановленому законом порядку та позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Оскільки позивачем суду не надано протоколу про адміністративне правопорушення, у доведеності та обґрунтованості його доводів про можливе порушення інспектором патрульної служби положень закону щодо належного повідомлення про час та дату розгляду справи, його опитування та свідків події, подання ним клопотань, зокрема, щодо скористатися правом правовою допомогою, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення, не вбачається можливим.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, стягнення накладено правомочним органом та в межах, встановленими Кодексом.

Крім того позивач просить справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити, за відсутністю у діях складу такого правопорушення.

Згідно п. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Відтак, вказані вимоги позивача про прийняти постанови, якою визнати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення є неналежним способом захисту, отже, не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7-14 ,18, 19, 71, 158, 160 - 163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч. 1 ст. 122, 251, 280, 283, 284 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби в м. Києві, Управління безпеки дорожнього руху департаменту превентивної діяльності Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя