Рішення № 56288950, 03.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/459/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Кредитної спілки «Добросвіт» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року у справі за позовом Кредитної спілки (КС) «Добросвіт» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року КС «Добросвіт» звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що 24 липня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № 00326 за яким позичальник ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 105 000 грн. строком на 84 місяці під 32 % річних на умовах щомісячного погашення сум кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірах і за графіком, встановленим кредитним договором та остаточного погашення заборгованості не пізніше 24.07.2013 року.

Додатковим договором від 27.02.2008 року сторони погодили, що позичальник отримав кредит в розмірі 128 000 грн. під 34 % річних з терміном погашення не пізніше 27.02.2013 року. Додатковим договором від 23.04.2008 року сторони погодили, що позичальник отримав кредит в розмірі 145 000 грн. під 34 % річних з терміном погашення заборгованості не пізніше 24.07.2016 року.

З метою забезпечення зобовязання за кредитним договором, 24.07.2006 року між сторонами укладено договір іпотеки № 00326/1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, за яким ОСОБА_6 передав в іпотеку КС «Добросвіт» нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру № 289, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вулиця Гагаріна, 21.

Зобовязання позичальника за кредитним договором виконувались неналежним чином, що полягає в несвоєчасній сплаті суми кредиту та відсотків за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Добросвіт» заборгованість за кредитним договором № 00326 від 24 липня 2006 року в сумі 375 780 грн. 31 коп., яка станом на 18 березня 2011 року складалась з: 133 021 грн. 20 коп. заборгованості по основній сумі кредиту; 242 759 грн. 11 коп. нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом.

Зазначене рішення набрало законної сили, але не виконується.

Ухвалення рішення суду не припинило кредитні зобовязання між сторонами, оскільки останні припиняються в результаті належного виконання грошового зобовязання. Заборгованість позичальника по відсотках за користування кредитними коштами непогашена та за період з 18.03.2011 року по 18.11.2014 року становить 640 248 грн. 76 коп.

Отже, станом на 18.11.2014 року загальна заборгованість ОСОБА_6 перед КС «Добросвіт» за кредитним договором № 00326 від 24.07.2006 року непогашена та становить 1 016 029 грн. 07 коп.

З метою виконання зобовязання по кредитному договору позивач, остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором №00326 в розмірі 1 182 042 грн. 75 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за КС «Добросвіт» на вказану квартиру.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КС «Добросвіт» вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував строк позовної давності.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи 24 липня 2006 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 00326, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 105 000 гри. строком на 84 місяці під 32% річних на умовах щомісячного погашення сум кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірах і за графіком, встановленим кредитним договором та остаточного погашення заборгованості не пізніше 24 липня 2013 року.

В подальшому шляхом укладання додаткових договорів від 27 лютого 2008 року та 23 квітня 2008 року сторони остаточно погодили, що позичальник отримав кредит в розмірі 145 000 гри. під 34 % річних на мовах щомісячного погашення сум кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірах і за графіком, встановленим кредитним договором та остаточного погашення заборгованості не пізніше 24 липня 2016 року.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору позичальник зобов'язався проводити погашення основного боргу за кредитом в розмірах та в строки, визначені умовами цього договору і графіком погашення, а також сплачувати відсотки, в розмірах та в строки, передбачені цим договором.

Пунктами 3.2.3, 3.2.4 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником більш на 1 місяць термінів виконання зобов'язання або частини зобов'язань, встановлених у додатку 1 до договору, позикодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення позичальником частини позики, то залишилася, та сплати суми процентів, належних йому за цим договором за весь час фактичного користування кредитом. В цьому випадку позикодавець, реалізуючи це право має направити позичальнику письмове повідомлення про одностороннє розірвання договору та вимогою сплатити суму позики, що залишилася у позичальника та відсотків за фактичне користування позикою, та інших платежів, належних йому за цим договором, а позичальник повинен на протязі 10 днів з моменту направлення йому повідомлення виконати таке зобов'язання. В разі невиконання такого зобов'язання позичальником на протязі 10-днів належна сума цього зобов'язання вважається простроченою і до неї застосовуються умови кредитування згідно абзацу першого п. 6.5. цього договору.

У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань задовольнити свої вимоги до останнього шляхом використання забезпеченого зобов'язання.

Згідно п. 6.5. кредитного договору на час прострочення позичальником строків сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом до останнього автоматично (без додаткового попередження) застосовуються особливі умови кредитування, за якими на весь час такого прострочення на прострочену суму нараховується подвійна процентна ставка, встановлена цим договором.

В забезпечення вказаного зобов'язання за вказаним кредитним договором 24 липня 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки N» 00326/1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до якого ОСОБА_6 передав в іпотеку КС «Добросвіт» нерухоме майно, а саме: власну квартиру АДРЕСА_2.

ОСОБА_6Г належним чином не виконував умови кредитного договору не здійснював погашення основного боргу за кредитом в розмірах та в строки, визначені умовами цього договору і графіком погашення. Остання проплата по кредиту була здійснена боржником 31 серпня 2009 року.

КС «Добросвіт» 10 вересня 2009 року звернулась до боржника з вимогою, яку він отримав 22 вересня 2009 року, у 30-денний термін з часу отримання вимоги здійснити повний розрахунок заборгованості по кредиту у сумі 203 207 грн. 16 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року позов КС «Добросвіт» задоволено та стягнуто з ОСОБА_6Г на користь кредитної спілки 375 780 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору №00326 від 24.07.2006 року. Рішення суду набрало законної сили, але до цього часу не виконано.

КС «Добросвіт» 15 жовтня 2012 року знову звернулась до боржника з вимогою, яку він отримав 22 жовтня 2012 року, у 30-денний термін з часу отримання вимоги здійснити повний розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 584 344 грн. 75 коп.

На час розгляду справи заборгованість відповідача перед кредитною спілкою по процентам становить 806 875 грн. 77 коп., а з врахуванням заборгованості за рішенням суду від 27.05.2011 року загальна сума заборгованості становить 1 182 042 грн. 75 коп.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як визначено статтею 36 цього ж Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

До такої правової позиції прийшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 11 грудня 2013 року ( справа № 6-124цс13).

Пунктом 3.1.4. договору іпотеки N» 00326/1 від 24 липня 2006 року передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, та чинним законодавством у випадку невиконання, або належного виконання зобов'язання за кредитним або іпотечним договором.

Відповідно п. 4.2. вказаного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також у інших випадках передбачених цим або кредитним договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 6.3. договору іпотеки передбачено, що окрім цього іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, обравши на власний розсуд будь-який з заходів, а саме: передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання. В такому випадку цей договір є належною правовою підставою іпотекодержателю для переоформлення права власності на предмет іпотеки, а тому додаткового погодження з іпотекодавцем чи то укладання додаткових угод на застосування цього заходу не потребує.

Також з матеріалів справи видно, що позивач направив на адресу відповідача лист вимогу від 15.10.2012 року, в якому вимагав від ОСОБА_6 у 30-денний термін з часу отримання вимоги здійснити повний розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом та в разі незадоволення вимоги намагання звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 590, ст. 578 ЦК України звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

Враховуючи наведені норми закону та обставини справи колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог кредитної спілки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог КС «Добросвіт» у звязку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Суд прийшов до висновку, що, надіславши вимогу боржнику 10 вересня 2009 року про сплату заборгованості, яку ОСОБА_6Г отримав 22 вересня 2009 року, кредитна спілка тим самим змінила строк виконання зобовязання по кредиту, а тому трирічний строк позовної давності закінчився 23 вересня 2012 року.

Колегія суддів не може погодитись з такою позицією районного суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктом 9.1 договору іпотеки від 24.07.2006 року № 00326/1 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення і має похідний характер від основного зобовязання, а тому діє до виконання зобовязання за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір № 00326, укладений між сторонами 24 липня 2006 року з наступними додатками до нього до цього часу не розірваний. Вказаним вище рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2011 року лише стягнуто з ОСОБА_6Г на користь кредитної спілки заборгованість по кредиту в розмірі 375 780 грн. 31 коп., які складаються з 133 021 грн. 20 коп. тіла кредиту та відсотків за користування кредитом : по п. 1.1 договору 123 252 грн. 43 коп. та по п. 6.5 договору 119 506 грн.68 коп.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

До цього часу позика не повернута, тобто термін позовної давності не пропущено.

Крім того відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Така правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові від 23 вересня 2015 року (справа № 6-1206цс15).

Отже позивач має право на отримання простроченої заборгованості за процентами.

15 жовтня 2012 року КС «Добросвіт» звернулась до боржника з вимогою, яку він отримав 22 жовтня 2012 року, у 30-денний термін з часу отримання вимоги здійснити повний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 584 344 грн. 75 коп. До суду позивач звернувся з вказаною вимогою 21.11.2014 року.

На час розгляду справи дана заборгованість зросла до 806 875 грн. 77 коп. і є співмірною з вартістю предмета іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на даний час немає законних перешкод для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_6, в рахунок погашення якої звертається стягнення на нерухоме майно, колегія суддів вважає правильну суму у 1 182 042 грн. 75 коп., тобто включаючи і суму заборгованості за рішенням суду від 27 травня 2011 року. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання цього рішення хоча б частково та сплати боргу кредитній спілці. Самі розрахунки кредитора сумніву у колегії суддів не викликають.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до зміни основного зобовязанняна забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за зумовлює подвійного стягнення за основним зобовязанням, оскільки домовленість сторін про його зміну забезпечувальним зобовязанням відсутня.

Така правова позиція прийнята Верховним Судом України у постанові від 03 лютого 2016 року (справа № 6-1080цс15)

В звязку з задоволенням позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь КС «Добросвіт».

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Добросвіт» - задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Кредитної спілки «Добросвіт» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 00326 від 24.07.2006 року в розмірі 1 182 042 грн. 75 коп., перед Кредитною спілкою «Добросвіт» звернути стягнення на нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру № 289, загальною площею 66 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Гагаріна, 21 в м. Черкаси, ринковою вартістю 740 500 грн., шляхом передачі іпотекодержателю, Кредитній спілці «Добросвіт» ( код ЄДРПОУ 33018140), вказаного предмета іпотеки у власність.

Визнати за Кредитною спілкою «Добросвіт» ( код ЄДРПОУ 33018140) право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 66 кв.м. та ринковою вартістю 740 500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Кредитної спілки «Добросвіт» судові витрати по справі у вигляді 7 673 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :