Ухвала суду № 56288937, 01.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/196/16 Справа № 710/2712/14-к Категорія: п.9 ч.2 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Гончарука І.М.,

суддів Соломки І.А., Швидкого Д.М.,

при секретарі Бєлан О.В.,

за участю прокурора Суботіної С.А.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого без реєстрації с. Іскрене Шполянського району Черкаської області, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого останній раз:

- 06.11.2014 року Ватутінським міським судом Черкаської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК Українидо 3 років позбавлення волі, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених: ч.3ст. 186 КК Українита п.9 ч.2ст. 115 КК Україниі призначено йому покарання за ч.3ст. 186 КК України6 років позбавлення волі, за п.9 ч.2ст. 115 КК України14 років позбавлення волі.

На підставі ч.1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворимвизначено - 14 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання цього покарання із покаранням призначеним вироком Ватутінського міського суду від 6 листопада 2014 року - 3 років позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття 15 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено дотеперішній - тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу.

Відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 22 вересня 2014 року.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, українку, громадянку України, уродженку та жительку с. Іскрене Шполянського району Черкаської області, неодружену, непрацюючу, несудиму,

визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.3ст. 186 КК Україниі призначено їй покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставіст.75 КК Українизвільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання якщо вона протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки.

Зобов'язано ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально виконавчої інспекції повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтись у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 змінено з домашнього арешту на особисте зобов'язання, до вступу вироку в законну силу.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 3 645 гривень 18 копійок з кожного.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони за попередньою змовою між собою та разом з ОСОБА_7 стосовно якого застосовані примусові заходи медичного характеру 15 вересня 2014 року близько 00 години 30 хвилини, з корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_8, прийшли до її будинку, що розташований в с. Іскрене Шполянського району Черкаської області по вул. Шкільній 30, де проникнувши в будинок зв'язали руки за спиною, та зав'язали рота потерпілій зламавши тим самим опір ОСОБА_8 відкрито викрали її гроші в сумі 5000 гривень, банку з салом - ємкістю 3 літри вартістю 70 гривень, банку консервів «Кілька в томатному соусі» - вагою 240 грам вартістю 6 гривень, банку консервів «Бички копчені в олії» вагаю 240 грам вартістю 8 гривень, а всього заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну суму 5084 грн..

ОСОБА_3 15 вересня 2014 року близько 00 год. 30 хв., після вчинення грабежу, поєднаного з проникненням у житло, перебуваючи в будинку ОСОБА_8 по вул. Шкільна 30 в с. Іскрене Шполянського району Черкаської області, маючи на меті приховати даний злочин вчинив умисне вбивство ОСОБА_8 шляхом підпалу помешкання, залишивши потерпілу лежати на підлозі будинку зі зв'язаними руками за спиною та зав'язаним ротом, вийшов з будинку, з місця події зник. В результаті чого в будинку потерпілої ОСОБА_8 сталася пожежа, під час якої вона загинула. Згідно висновку судово-медичної експертизи №110 від 09.10.2014 року причиною смерті потерпілої ОСОБА_8 є отруєння оксидом вуглецю.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої ОСОБА_4. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.3 ст.186 до 6 років позбавлення волі, та за п.9 ч.2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити 14 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання цього покарання із покаранням призначеним вироком Ватутінського міського суду від 6 листопада 2014 року, остаточно визначити до відбуття 15 років позбавлення волі. А також засудити ОСОБА_4 за ч.3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.

Не погоджуючись з вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляцію з доповненнями, в якій вказує, що матеріали кримінального провадження свідомо сфабриковані, на нього чинився тиск зі сторони органів досудового слідства, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 давали неправдиві покази. Просить розібратися в цьому кримінальному провадженні, повторно допитати свідків та дослідити речові докази, вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, та просила її задоволити з наведених в ній підстав, та заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, думку обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, та просив її задоволити з наведених в ній підстав, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, крім того пояснив, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв та на місці події його не було, думку обвинуваченої ОСОБА_4, яка підтримала апеляцію прокурора, та пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_3 на місці події не було, думку захисника ОСОБА_5, який підтримав апеляцію свого підзахисного, та просив направити справу на новий судовий розгляд, апеляцію прокурора просив залишити без задоволення, як необґрунтовану, думку захисника ОСОБА_6, який просив звернути увагу на висновок судово психіатричної експертизи, та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Що стосується апеляції прокурора в частині мякості покарання призначеного судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_4, то на думку колегії суддів, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання судом першої інстанції повністю враховано вимоги ст. 65, 66, 67 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо мякості призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки при призначенні покарання місцевим судом, вірно враховано ступень тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, роль обвинуваченої у його вчиненні, особу обвинуваченої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується за місцем проживання посередньо, а також стан її здоровя, молодий вік. Враховано судом і обтяжуючі покарання обставини обвинуваченої, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, щодо самотньої жінки похилого віку.

Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченої місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 міри покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України. А тому вирок суду є законним і обґрунтованим, а доводи наведені в апеляції прокурора щодо мякості призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_4 непереконливими та такими, що не підлягають задоволенню. Призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів і призначено в межах санкції ч.3 ст. 186 КК України.

Що стосується доводів апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 про фальсифікацію доказів по справі, незважаючи на те, що обвинувачений не зазначає в чому полягає вказана ним фальсифікація, на думку колегії суддів зазначене не відповідає дійсності, оскільки всі обставини справи детально перевірені та дослідженні місцевим судом у спосіб передбачений законом в ході розгляду справи за участі всіх учасників процесу.

Доводи про вчинення тиску органами досудового слідства, на які посилається обвинувачений у своїй апеляції на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції перевірявся вказаний факт, у спосіб передбачений законом, про що зазначено у вироку (а.с. 181). За результатами перевірки, викладених обвинуваченим фактів про тиск, постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 27 листопада 2015 року кримінальне провадження за повідомленням ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів дізнання і слідства співробітниками правоохоронних органів за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст. 365 КК України, закрите за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яка ним не оскаржувалася.

Що стосується посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 давали відносно нього неправдиві покази, вказані обставини є безпідставними та надуманими обвинуваченим і спростовуються матеріали кримінального провадження. Свідки зазначені обвинуваченим були допитані в судовому засіданні, складали присяги, та були повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Вказані свідки не перебували з обвинуваченим у неприязних стосунках, а тому не могли його обмовити. Свідчення їх є послідовними, логічними та об»єктивними, а тому сумнівів у їх правдивості та достовірності у колегії суддів не виникає, крім того їх покази узгоджуються з іншими доказами по справі.

Щодо порушення вимог ст. 28 КПК України, як про це зазначає обвинувачений, незважаючи на те, що він не вказує конкретні обставини при яких було допущено порушення розумних строків, а значить і його прав не вказує обвинувачений і ким саме та у який спосіб та які строки були порушенні, чи при розгляді його клопотань, чи при розгляді його заяв, чи при розгляді кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що зазначені посилання ОСОБА_3 не відповідають дійсності, оскільки його звернення до органів прокуратури, щодо неправомірних на його думку дій працівників міліції, було 06.05.2015 року адресовано для проведення перевірки керівництву управління кадрового забезпечення УМВС України у Черкаській області для перевірки, (т.1, а.с.142) та встановлено строк, передбачений законом. Його звернення до прокуратури від 28.08.2015 року про застосування відносно нього незаконних методів дізнання та слідства було ретельно перевірено шляхом внесення відомостей до ЄРДР та 27.11.2015 року провадження закрито у зв»язку з відсутністю складу кримінального правопорушення у межах строків передбачених законом (т.3, а.с.171).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3, щодо незаконного тримання його в ІТТ є безпідставними, оскільки відповідно до ухвали Шполянського районного суду від 22.09.2014 року (т.2 а.с. 141) 21.09.2014 року до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та розпочато досудове розслідування. Того ж дня, тобто 21.09.2014 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, а 22.09.2014 року ОСОБА_3 судом обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Тобто, з вище викладеного, вбачається, що ОСОБА_3 перебував під вартою на підставі вище вказаної ухвали суду, як це передбачено законом. Щодо незаконного тримання обвинуваченого в ІТТ, яке на його думку мало місце з 16.09.2014 року ці обставини на думку колегії суддів не впливають на законність вироку, який оскаржений ОСОБА_3, крім того знаходяться поза компетенцією апеляційного суду, який не наділений повноваженнями перевірки законності тримання осіб в ІТТ.

Доводи обвинуваченого про підробку експертиз від 16.09.2014 року та інших незважаючи, що обвинуваченим не зазначено, в чому на його думку полягає підробка експертиз, а лише зазначає про це, є безпідставними та надуманими, оскільки всі експертизи по справі проведені відповідно до постанов слідчого від 15.09.2014 року, 17.09.2014 року, 19.09.2014 року як це передбачено вимогами ст.ст. 101, 102 КПК України, експертів попереджено про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.

Посилання обвинуваченого на порушенні речових доказів, є безпідставними, оскільки чашку та ножа було вилучено під час огляду місці події, відповідно до протоколу огляду місця події (т.2, а.с.10), який проводився і складався за участі понятих, як це передбачено законом, а саме ст. 104, 105, 106 КПК України при його складанні ніяких порушень закону допущено не було.

Посилання обвинуваченого на те, що йому не надавалися документи чим було порушено його права не відповідають дійсності і є безпідставними, оскільки спростовується розписками ОСОБА_3, які містяться в матеріалах кримінального провадження (т.1, а.с.13, 76, 132, 144, 192), (т.3, а.с. 52).

Прохання обвинуваченого в апеляційній скарзі про поновлення та проведення судового розслідування в його присутності та допиті свідків без зазначення їх прізвищ та інших даних, а також з якою метою вказані дії необхідно провести, на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки діючим на сьогодні кримінальним процесуальним кодексом не передбачено проведення судового розслідування, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а не по новому проводить судове розслідування як про це зазначає апелянт.

Доводи апелянта викладені у додатку до його апеляційної скарги, щодо порушень вимог ст. 240 КПК України при проведенні 21.09.2014 року слідчого експерименту у зв»язку з його проведенням без участі двох свідків є помилковими, оскільки таких вимог про нібито порушення яких вказує апелянт вимоги закону, а саме ст. 240 КПК України закон не містить.

Повторне посилання обвинуваченого ОСОБА_3 в додатках до апеляційної скарги на порушення вимог ст. 290 КПК України та зазначення, що документи йому не вручалися, а він лише писав про їх вручення розписки не відповідають дійсності і є неправдивими, оскільки разом з обвинуваченим такі розписки писали і інші учасники процесу в тому числі і його адвокат, їх наявність у матеріалах кримінального провадження з посиланням на аркуші справи наведена вище.

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу того, що його не було на місці вчинення злочину, та того, що він його не вчиняв спростовується:

- протоколом огляду місця події приміщення будинку 30 по вул. Шкільній в с. Іскрене, Шполянського району, Черкаської області від 15.09.2014 року в ході проведення якого в присутності понятих вилучено кухонну чашку, пляшку, ніж та інші речі;

- даними висновку експерта судової дактилоскопічної експертизи №1/1299 від 02.12.2014 року про те, що сліди пальців рук розмірами 13х15 та 9х15 мм (які досліджувались як один об'єкт) які були виявлені на поверхні кухонної чашки, яку було вилучено 15.09.2014 року під час проведення огляду місця події приміщення будинку 30 по вул. Шкільній в с. Іскрене, Шполянського району, Черкаської області залишені середнім пальцем правої руки особи дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_3.(т.2, а.с.152);

- даними висновку експерта судової молекулярно-генетичної експертизи №684/МГЕ від 29.09.2014 року про те, що у піднігтьовому вмісті правої руки та лівої руки ОСОБА_3 виявлені клітини та кров. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК- профіль) клітин у піднігтьовому вмісті правої руки та лівої руки ОСОБА_3. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразки крові підозрюваного ОСОБА_3. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) крові та клітин у піднігтьовому вмісті правої руки та лівої руки ОСОБА_3 збігаються між собою є змішаними, і містять генетичні ознаки зразка крові підозрюваного ОСОБА_3 та зразка крові потерпілої ОСОБА_8Р.(т.2,а.с.67);

- показами свідка ОСОБА_11, яка показала, що напередодні вбивства ОСОБА_8, вона розвозила пенсію по селі і в той день також віддала пенсію потерпілій ОСОБА_8. Проїжджаючи неподалік домоволодіння потерпілої, біля двору ОСОБА_12 вона бачила ОСОБА_3, який стояв спершись на паркан, був одягнений у сіру чи коричневу куртку. Вона на нього звернула увагу, так як коли вона проїжджала він висловився в її сторону сказавши «оно поїхала» і вона злякалася можливого нападу на неї.

На думку колегії суддів, вилучені у ОСОБА_4 під час її перебування в ІТТ Шполянського РВ УМВС України записки, адресовані ОСОБА_3 з тексту яких вбачається, що вони були не у кількості двох штук, які вилучені працівниками ІТТ, у вказаних записках йде мова про гроші, якими вони заволоділи під час вчинення інкримінованого їм злочинів. Також у вказаних записках ОСОБА_4 намагається узгодити свої покази і зазначає, що вона не знає, що її говорити працівникам правоохоронних органів про викрадені гроші, що свідчить про пряму причетність як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих їм злочинів.

Причетність обвинуваченого до інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується і іншими доказами детально дослідженими за участю учасників кримінального провадження та наведеними у вироку суду першої інстанції.(т.3, а.с.177-185).

Враховуючи наведене, вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляцій прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, тому, на думку колегії суддів, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно зарахувати строк попереднього увязнення у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, ч.5 ст. 72 КК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року відносно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без змін.

У відповідності до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього увязнення 22 вересня 2014 року по 01 березня 2016 року, тобто по дату винесення ухвали апеляційним судом.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іможе бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :