Вирок № 56288581, 09.03.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Вирок

Іменем України

Справа № 712/14125/15к

Провадження № 1кп/712/107/16

09 березня 2016 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Орленка В.В.

при секретарях - Деркач А.І., Ляховецькій Ю.Л.

за участю:

прокурора - Корновенка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12015250040002543 відносно ОСОБА_1, народився 30.12.1985 року в м. Черкаси, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

-26.08.2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 1, ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік;

- 26.05.2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ст. 15 ч. 2 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;

- 23.11.2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, - вирок не набрав законної сили та оскаржений в апеляційному порядку, на даний час триває апеляційний розгляд,

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_1 в тому, що він 24.07.2015 року близько 22:30 години, проходячи по вул. Смілянська в м. Черкаси біля кафе «Два гуся», яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 144, помітив, що двері запасного виходу до кафе відчиненні, після чого зайшов всередину кафе з тильної сторони і шляхом вільного доступу, відчинивши двері однієї з кімнат в приміщенні кафе, помітив на столі мобільний телефон «Lenovo S660» вартістю 1830 грн., згідно висновку експерта № 6/427 від 11.11.2015 року. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2 та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 матеріального збитку на вищевказану суму.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, що 24.07.2015 року він перебував у матері вдома за адресою: АДРЕСА_1, оскільки була річниця смерті батька і він допомагав матері, яка має незадовільний стан здоров?я. В Кафе «Два гуся» він не заходив, телефон потерпілого він не викрадав, а визнавальні покази давав на досудовому слідстві, оскільки до нього чинили моральний тиск.

На думку державного обвинувачення, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами, які перелічені на а. 5 обвинувального акту, зокрема :

-показаннями свідка ОСОБА_2 ( а. 20, 31 - 33 );

-протоколом огляду предмета ( а. 27 );

-відповіддю з ломбарду « Скарбниця » ( а. 37 );

-показаннями свідка ОСОБА_3 ( а. 38 );

-показаннями свідка ОСОБА_4 ( а. 41 );

-висновком експерта № 6/427 від 11.11.2015 року ( а. 43 - 48 ).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною.

Так, суд при розгляді справи в межах оголошеної ОСОБА_1 підозри, безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідка, оглянувши документи, оголосивши протоколи, документи та вивчивши всі матеріали кримінального провадження, заслухавши міркування і доводи прокурора, приходить до переконання, що дані досудового розслідування не підтверджують оголошеної ОСОБА_1 підозри, виходячи з наступного.

Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З цих підстав суд не приймає до уваги як доказ вини обвинуваченого показання свідка ОСОБА_5 ( а. 38 ), який в судовому засіданні показав, що обвинуваченого на даний час він бачить вперше, раніше ніколи його не знав. Особа на ім?я ОСОБА_1 йому невідома. Покази про начебто скоєння крадіжки останнім він не давав, а лише під тиском працівників міліції підписав якісь папери, не читаючи їх. В судовому засіданні заперечив причетність обвинуваченого до скоєння будь - якого злочину.

Посилання державного обвинувачення на показання свідка ОСОБА_4 ( а. 41 ) як на доказ вини обвинуваченого також є безпідставним. Так, спочатку прокурор відмовився від його виклику та допиту під час судового розгляду, в подальшому клопотав про його допит, однак забезпечити його явку до суду не зміг. В судовому засіданні цей свідок не допитувався, тому суд, в силу вищевказаних норм кримінального процесуального законодавства не може взяти до уваги його покази. Більш того, згідно даних протоколу допиту цього свідка, остання може дати пояснення лише факту викрадення у потерпілого речей. Хто міг викрасти речі, їй невідомо.

Також суд не може визнати доказом вини обвинуваченого показання потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні пояснив, що 24 липня 2015 року близько 22-30 год. він вийшов зі свого кабінету в кафе «Два гуся» і не зачиняв його, а коли повернувся, то виявив пропажу мобільного телефону. Після чого він викликав працівників міліції. 25.07.2015 року, коли телефон включили, він зателефонував, слухавку взяв чоловік на ім'я ОСОБА_3, як пізніше дізнався ОСОБА_5. Він повідомив, що знає, хто викрав телефон та призначив зустріч. При зустрічі ОСОБА_5 повідомив, що телефон викрав ОСОБА_1, який напередодні просив його здати телефон в ломбард. Однак свідок відмовився, а ОСОБА_1 викинув сім-карти з телефону і за допомогою знайомого ОСОБА_3 здав телефон в ломбард «Скарбниця». Сім-карти ОСОБА_3 підняв так, щоб не побачив ОСОБА_1 і наступного дня вставив в свій телефон, для того, щоб знайти потерпілого.

Вказані показання ( щодо причетності обвинуваченого до крадіжки ) фактично являються показаннями з чужих слів і у відповідності до вимог ст. 97 КПК України суд не може прийняти їх до уваги як доказ вини обвинуваченого, оскільки сам обвинувачений заперечує факт таких розмов з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а вказані особи не змогли бути допитані в судовому засіданні. В решті зазначені показання потерпілого жодним чином не викривають ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому злочину, а лише свідчать про факт викрадення у потерпілого належних йому планшету та мобільного телефону невідомою особою.

Суд не може взяти до уваги як доказ вини обвинуваченого протокол огляду речей від 12.08.2015 року, а саме : мобільного телефону чорного кольору «Lenovo S660» та СІМ - карток «МТС» та «Life» - з фото таблицею ( а. 27- 28 ), оскільки вказаний документ засвідчує лише факт проведення огляду викрадених речей, а не викриває причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєної крадіжки.

З врахуванням вищевказаного, за відсутності показань ОСОБА_6, суд також не може прийняти до уваги як доказ вини обвинуваченого довідку з ломбарду « Скарбниця » ( а. 37 ) про закладення ОСОБА_6 мобільного телефону « Леново S 660 », який було викрадено у обвинуваченого - оскільки немає доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_1 ні до викрадення, ні до здачі в ломбард вказаного мобільного телефону.

Висновок експерта № 6/427 від 11.11.2015 року ( а. 43 - 48 ) документально лише підтверджує середньозважену ринкову вартість на вторинному ринку досліджуваного мобільного телефону марки «Lenovo S660» станом на 19.07.2015 року за умови його технічної справності та придатності до використання за призначенням - однак жодним чином не викриває ОСОБА_1 в скоєнні його крадіжки.

Крім того, допитана в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого його мати, ОСОБА_7, підтвердила, що з 15 чи 16 липня 2015 року її син проживав разом з нею до 5 - 7 серпня 2015 року (до річниці смерті чоловіка, більш точних дат вона не пригадує ). Син постійно знаходився біля неї, оскільки вона являється інвалідом 2 групи і на той час хворіла та за станом здоров'я потребувала стороннього догляду. Вечорами син завжди був вдома і якби 24.07.2015 року він був би відсутній, то вона б йому телефонувала.

Вказані покази, які фактично створюють алібі обвинуваченому, державним обвинуваченням не спростовані.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім уже тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необхідність постановлення відносно ОСОБА_1 виправдувального вироку, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування складають 245 грн. 52 коп., які необхідно покласти за рахунок держави.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Заходи забезпечення по даному кримінальному провадженні - запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого під вартою - підлягає до негайного скасування. Однак, приймаючи до уваги наявність вироків суду від 26.05.2015 року ( набрав законної сили ) та від 23.11.2015 року ( на даний час не надібрав законної сили та переглядається в апеляційному порядку ), якими його засуджено до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, звільняти обвинуваченого ОСОБА_1 з під варти немає підстав, оскільки він підлягає утриманню в місцях позбавлення волі з метою виконання вищевказаних вироків.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 377 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Виправдати ОСОБА_1 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Поновити ОСОБА_1 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - негайно скасувати. Приймаючи до уваги наявність вироків суду від 26.05.2015 року ( набрав законної сили ) та від 23.11.2015 року ( на даний час не надібрав законної сили та переглядається в апеляційному порядку ), якими його засуджено до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, не звільняти ОСОБА_1 з під варти, оскільки він підлягає утриманню в місцях позбавлення волі з метою виконання вищевказаних вироків.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 245 грн. 52 коп. - покласти за рахунок держави

Речові докази :

- мобільний телефон «Lenovo S660» та три СІМ - картки - передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити йому за належністю

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: В.В. Орленко