Рішення № 56284719, 01.03.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18888/15-ц

Провадження № 2/161/519/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 23.09.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 17 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки позичальник ОСОБА_2 свої зобовязання по кредитному договору не виконав, станом на 31.10.2015 року у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами та штрафами в розмірі 37315,80 грн.

А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити відповідно до поданих письмових заперечень. В запереченнях вказували на те, що банком не було виконано умови договору щодо направлення вимоги про дострокове погашення боргу. Крім того, одночасне нарахування пені та штрафів є подвійною відповідальністю за одне і те ж порушення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.

Судом встановлено, що 23 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 17 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7-24). В подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено за погодженням сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, порушуючи умови договору, свої зобовязання за договором належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 4-6) вбачається, що станом на 31.10.2015 року у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 37315,80 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 24970,86 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 9566,49 грн., заборгованості за пенею та комісією 525,32 грн., а також штрафів відповідно до договору 500 грн. (фіксована частина) та 1753,13 грн. (процентна складова).

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

А тому, позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками підлягає до задоволення в повному обсязі в розмірі 34537,35 грн. (24970,86 грн. + 9566,49 грн.).

Разом з тим, заявивши вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання умов договору банк застосував подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобовязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Застосування до відповідача подвійної відповідальності суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, а зобовязання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а отже вимога про стягнення неустойки в частині стягнення штрафу до задоволення не підлягає.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 21.10.2015 року справа №6-2003цс15, і відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування.

А тому, до задоволення в частині санкцій підлягає вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 525,32 грн.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 35062,67 грн., з яких: заборгованість за кредитом 24970,86 грн., заборгованість за відсотками 9566,49 грн., заборгованість за пенею та комісією 525,32 грн.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 197, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.09.2010 року в розмірі 35 062 (тридцять пять тисяч шістдесят дві) гривні 67 копійок, з яких: заборгованість за кредитом 24970,86 грн., заборгованість за відсотками 9566,49 грн., заборгованість за пенею та комісією 525,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій